1. Мета роботи
Мета роботи – ознайомитися з особливостями застосування підпрограм в
алгоритмічній мові Паскаль. Вивчити особливості застосування різних видів
параметрів процедур, глобальних та локальних змінних. Набути практичних
навичок програмування з використанням процедур.
2. Теоретичні відомості
2.1. Підпрограми
Дуже часто виникає потреба, коли одна й та сама послідовність дій
повинна виконуватись на різних етапах обробки інформації. В алгоритмах
такого роду в різних місцях зустрічаються фрагменти, які однакові за діями, що
виконуються, але відрізняються лише значеннями початкових даних.
Для ефективнішого програмування введено поняття підпрограма. Група
операторів, які будуть повторюватись, оформляється у вигляді самостійної
програмної одиниці – підпрограми, записуються один раз, а у відповідних
місцях основної програми забезпечується лише звертання до неї.
Використання апарата підпрограм дає змогу скоротити об’єм і покращити
структуру програми з точки зору наочності та зручності читання, зменшити
ймовірність помилок і полегшити відлагодження програми. Розділення програми
на взаємозв’язані, але замкнуті та логічно завершені компоненти дає можливість
розроблювати окремі підпрограми різними програмістами та більш-менш
незалежно один від одного. Крім того, підпрограму можна розглядати як
самостійний модуль (зі своїми вхідними та вихідними даними), що дає змогу
використовувати її в загальному ієрархічному підході під час конструювання
алгоритму та програми за принципами низхідного проектування.
Мовою Паскаль підпрограми реалізуються у вигляді процедур і функцій,
які вводяться в основну програму за допомогою свого опису.
2.2. Опис процедур у мові паскаль
Процедура описується у спеціальному розділі описової частини основної
програми після опису змінних. Структура процедури аналогічна структурі
основної програми. Процедура складається із заголовка і тіла процедури. Тіло
процедури, у свою чергу, містить розділ описів і розділ операторів.
8
PROCEDURE <ім’я> (<формальні параметри>:<тип
формальних параметрів>);
<Розділ описів і визначень локальних параметрів
процедури>
BEGIN
<оператор 1>;
<оператор 2>;
........
<оператор n>
END;
2.3. Виклик процедур
Виклик процедури здійснюється у потрібному місці основної програми за
допомогою оператора виклику процедури.
<ідентифікатор>(<список фактичних параметрів>);
де <ідентифікатор> – це ім’я процедури.
У разі виклику процедури формальні параметри, які вказані в її
заголовку, замінюються аргументами (фактичними параметрами) у тій
послідовності, у якій вони розміщені в операторі виклику процедури. Кількість
і тип формальних та фактичних параметрів повинні збігатися.
Наприклад: заголовок опису процедури:
PROCEDURE SUM1 (A,B:REAL;VAR S:REAL);
Виклик процедури SUM1 здійснюється оператором:
SUM1 (A1,B1,S1);
Якщо процедура без параметрів, то виклик проводиться тільки за її ім’ям.
Наприклад:
Заголовок процедури:
PROCEDURE SUM;
Виклик такої процедури здійснюється оператором:
SUM;