1.3. Інститут третіх осіб у цивільному процесуальному праві зарубіжних країн

У світлі правової співпраці, що постійно розвивається, з іншими державами цікавим уявляється питання про співвідношення положень цивільного процесуального права зарубіжних держав щодо інституту третіх осіб.

Найбільша кількість загальних рис інститутів третіх осіб спостерігається в законодавствах країн пострадянського простору. І це не дивно, адже у цивільного процесуального права цих держав загальне коріння, загальна історія²⁹. Але разом з тим правове регулювання участі третіх осіб у цивільному процесі в окремих країнах СНД позначається деякими особливостями в питанні конкретизації такої участі але не має принципового характеру.

Для ЦПК РФ 2002 р. досі залишається відкритим питання про те, до кого може бути пред’явлено позов третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Практика розгляду цивільних справ з участю третіх осіб російськими судами свідчить про те, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, може бути пред’явлений, як правило, до обох сторін первинного спору, тобто як до позивача, так і до відповідача. «Їй важливо відстояти в процесі розгляду справи своє самостійне право на предмет спору³⁰». А в ЦПК України відтворено правило раніше чинних ЦПК про те, що позов третьої особи пред’являється до однієї сторони або до обох сторін разом (ст. 169 ЦПК 1923р.).

У ЦПК Білорусі було (у ЦПК решти республік такої норми не було) і залишилося наступне положення: «якщо суд визнає, що позов третьої особи не стосується справи, він виносить ухвалу про відхилення клопотання третьої особи про розгляд її позову спільно з первинним»³¹. У такому разі ця особа не позбавляється права пред’явити самостійний позов. Наведена норма уявляється не зовсім правильною. Визнання того, чи стосується позов третьої особи до даної справи, є рішенням питання по суті. Відхилення клопотання третьої особи з цих підстав може викликати ускладнення процесу у разі скасування рішення суду першої інстанції за скаргою третьої особи (таке право йому надано ч. 3 ст. 65 ЦПК РБ).

Ст. 66 ЦПК РБ прямо передбачає обов’язок суду сповістити зацікавлених у результаті справи осіб і роз’яснити їм право на вступ у справу протягом 10 днів із моменту отримання повідомлення у якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. У такому разі провадження по справі відкладається.

Ст. 69 ЦПК РБ передбачає наслідки не залучення в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Сторона, у якої в результаті винесеного рішення виникає право вимоги до третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, або до якої у такому разі може пред’явити вимогу сама третя особа, зобов’язана сповістити цю третю особу про порушення справи і заявити клопотання про залучення її до участі у справі. Позитивною в ЦПК РБ є і вказівка в ст. 69 на право оспорити факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної чинності, по справі, розглянутій без залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору. Дані факти можуть бути оспорені при розгляді справи за регресним позовом, пред’явленим до цієї особи³². У ЦПК України і Росії на відміну від ЦПК Білорусі, не передбачається можливості оскарження ухвали суду про недопущення в процес третіх осіб без самостійних позовних вимог, що є недоліком вищезгаданих законів.

У країнах Східної Європи участь третіх осіб в цивільному процесі має також істотні особливості.

Так, в цивільному процесі Болгарії, крім сторін можуть брати участь контролюючі й сприяючі сторони — треті особи, які не заявляють самостійних вимог, тобто додаткові сторони. Контролюючою стороною може виступати Міністерство фінансів у всіх справах з участю державних організацій на захист їх прав, коли другою стороною є недержавна організація або громадянин (ст. 19 ЦПК Болгарії).

Участь третіх осіб як сприяючої сторони спрямована на одержання сприятливого рішення для однієї з головних сторін.

За ЦПК Угорщини участь третіх осіб в цивільному процесі характеризується їх юридичною заінтересованістю в наслідках цивільного спору між сторонами і сприянням його вирішенню на користь сторони з тотожними інтересами. (§ 54).

В цивільному процесі Польщі у справі беруть участь два види третіх осіб: які заявляють правові вимоги на предмет спору між сторонами (основна участь) і котрі приєднуються до сторони (побічна участь — статті 75, 76 ЦПК). Побічна участь можлива проста і самостійна. При самостійній побічній участі третя особа може діяти в процесі незалежно від сторони, до якої вона приєдналася, а при простій побічній участі її дії не можуть суперечити діям сторони.

Третя особа з побічною участю за згодою сторін може замінити сторону, до якої вона приєдналася.³³

За законодавством інших іноземних держав третіми особами є ті, які вступають у цивільний процес по справі за власною ініціативою або залучаються до участі однією із сторін у своїх інтересах. Вступати у процес по справі треті особи можуть пред'явленням своїх самостійних вимог стосовно предмета матеріального спору між сторонами або для участі на боці однієї із сторін. Такий вступ в іноземній процесуальній літературі називається інтервенцією (interventio), третіх осіб із самостійними вимогами — головним вступом, головною інтервенцією (interventio principales), третіх осіб без самостійних вимог — побічним, додатковим вступом або участю, побічною інтервенцією (interventio accessoria). Третіх осіб називають ще пособниками, оскільки вони в цивільному процесі допомагають захищати права сторони, з якою перебувають у правовідносинах. Але така допомога не є метою участі третьої особи в процесі, а підпорядкована виконанню головного завдання — захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів³⁴.

Правовою підставою для участі третіх осіб у цивільному процесі Англії є нормативне правило, за яким судові надається право допускати до участі в процесі по справі особу, котру необхідно допустити, або ту особу, участь якої в процесі була б необхідною для сприяння судові вирішити ефективно і повно питання, що виникають по справі (розділ 16, II Правил верховного суду). Але в англійському цивільному процесі вступ третіх осіб із самостійною вимогою і залучення третіх осіб для участі в процесі можливі лише в конкретно визначених судовою практикою випадках.

Вступ третіх осіб із самостійними вимогами в процес допускається:

1) якщо спірна справа між сторонами безпосередньо впливає на її право власності; допуск власника придбаних для продажу товарів, виготовлених відповідно до патенту чи товарного знака у справу, розпочату проти патентодержателя або особи, яка користується спірним товарним знаком; допуск власника вантажу, який несе відповідальність за оплату фрахту за перевезення вантажу, у справі між власником судна проти одержувача вантажу, розпочату за вимогою про накладення арешту на вантаж для забезпечення оплати фрахту;

2) у справу, порушену пред'явленням групового позову з посиланням на незадовільне ведення процесу позивача (груповий позов — це позов, пред'явлений однією чи кількома особами в інтересах групи осіб, зокрема, всіх акціонерів);

3) у справу, предметом позову якої є передбачене договором виконання в натурі, - особи, заінтересованої в способі виконання.

У морських справах особа, яка не зазначена в наказі про явку до суду, може вступити у справу і взяти в ній участь як третя особа за умови подання заяви, що посвідчує її заінтересованість у предметі спору, на який накладено арешт, або на грошові суми, що перебувають на депозиті суду.

В судовій практиці із зазначених справ треті особи із самостійними вимогами розглядаються як позивачі з наданням прав таких осіб.

Залучення третіх осіб у цивільний процес по справі можливе з дозволу суду тільки на стороні відповідача в таких випадках: якщо відповідач має право вимагати від третьої особи, щоб вона частково чи повністю відшкодувала йому при винесенні проти нього рішення грошові суми з предмета позову; якщо відповідач має право вимагати від третьої особи такого ж по суті задоволення, якого від відповідача вимагає позивач згідно з пред'явленим позовом; якщо питання, які виникнуть по справі між позивачем і відповідачем є, по суті, тими ж самими, з якими пов'язані відносини між відповідачем і третьою особою. Для залучення третьої особи в процес відповідач надсилає такій особі повідомлення із запрошенням з'явитися до суду протягом встановленого строку. Неявка третьої особи до суду і відмова взяти участь у процесі вважається, що вона бере на себе відповідальність за пред'явленим позовом і зобов'язання по винесеному рішенню. Третя особа може залучити на свою сторону четверту особу тощо.³⁵

У США Федеральними правилами цивільного процесу надано право третім особам вступити в процес по справі із самостійними вимогами з дозволу суду. Треті особи мають право вступити в процес із самостійними вимогами, а суд повинен допустити до участі у випадках: якщо право безумовного вступу третьої особи у справу передбачено законодавством США; якщо охорона інтересів третіх осіб у процесі сторонами, які беруть в ньому участь, є недостатньою, а винесене судом рішення у справі буде для третьої особи обов'язковим; якщо для третьої особи можуть мати небажані наслідки постановлення суду з приводу майна, стосовно якого було вжито заходів охоронного порядку (п. А ст. 24 Правил).

Суд може допустити вступ третіх осіб у процес по справі із самостійними вимогами: якщо на підставі законодавства США вступ третіх осіб у процес має умовний характер; якщо вимоги, що можуть бути висунуті третьою особою, або захист, який треті особи можуть використати, включають питання права або факту, загальні з позовом, що розглядається судом між сторонами.

Для вступу в процес із самостійними вимогами треті особи надсилають відповідне повідомлення сторонам у процесі з належним обґрунтуванням свого намагання, їх прохання про вступ у процес розглядається судом з участю сторін.

Залучення третіх осіб до участі в процесі на стороні відповідача допускається за умови наявності у них відповідальності перед позивачем, характер і обсяг якої в нормативному порядку не визначається. Звернення до суду з проханням про залучення третьої особи може бути заявлено відповідачем до і після подання своїх пояснень на позов і розглядається судом без повідомлення про це позивача і без виклику сторін. Залученій до участі в процесі третій особі надається право використовувати всі передбачені процесуальні засоби захисту, в тому числі й пред'явлення до позивача вимог, які випливають зі спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду між сторонами в даному процесі. І, навпаки, до таких третіх осіб позивач може пред'явити позов. Залучення третіх осіб позивачем на свій бік можливе тоді, коли до позивача пред'явлений зустрічний позов, за яким третя особа має бути відповідачем.³⁶

За ЦПК Франції треті особи можуть вступати в цивільний процес по справі із самостійними і без самостійних вимог на боці позивача і відповідача за власною ініціативою у всіх випадках за наявності у них заінтересованості в участі у процесі (статті 339-341). Для вступу в процес треті особи із самостійними вимогами звертаються до суду через призначеного ними судового повіреного у будь-якому стані справи, але щоб їх вступ не міг затримати провадження в справі, яке пройшло вже певний розвиток. Суд може відхилити заяву про вступ у процес третьої особи. Треті особи із самостійними вимогами користуються правами позивача, перебувають у самостійному становищі і не залежать від процесуального становища сторін.

Залучення третіх осіб на бік позивача чи відповідача можливе за їх ініціативою, коли вони заінтересовані, щоб винесене судове рішення поширило свою чинність на третіх осіб і позбавило їх можливості оспорювати його правильність. Для залучення третіх осіб у процес їм надсилається повістка про виклик до суду. Суд за власною ініціативою може залучити третіх осіб для участі в процесі на боці позивача чи відповідача. Вступ і залучення третіх осіб у процес можливий також при першому розгляді справи в апеляційному суді.

При участі третіх осіб на стороні позивача чи відповідача їх процесуальне становище наближене до таких осіб, але вони не можуть розпоряджатися об'єктом спору і процесу, висувати нові міркування, подавати докази. Разом зі стороною вони вибувають з процесу.

Участь третіх осіб в цивільному процесі ФРН врегульована §§ 64-70 ЦПК, якими передбачено вступ в процес третьої особи, яка заявляє самостійну вимогу, та вступ в процес третьої особи без самостійних вимог.

Особа, яка заявляє повністю або частково вимогу на речі або право, щодо якого на розгляді суду перебуває спір між іншими особами (сторонами) має право до вирішення з законною силою цього спору заявити свою вимогу у порядку позову, який спрямований проти обох сторін, у той суд, який прийняв такий спір до провадження по першій інстанції.

Особа, яка в спорі між іншими особами юридично заінтересована у винесенні рішення на користь однієї сторони, може приєднатися до цієї сторони з метою її підтримки. Вступ у процес такої третьої особи можливий на будь-якій стадії розгляду спору до винесення судом рішення по цьому спору.

Третя особа без самостійних вимог повинна прийняти спір на тій стадії його розгляду, в якій він перебуває в час вступу. Ця третя особа вправі використати засоби нападу і судового захисту і дієво вчиняти всі процесуальні дії, якщо її пояснення і дії не суперечать поясненням і діям основної сторони (до якої вона приєдналася).

Третя особа без самостійних вимог стосовно основної сторони не може бути вислухана у твердженні, що спір у тому вигляді, в якому він перебував на розгляді у суді, був вирішений неправильно. Твердження, що основна сторона вела спір з недоліками, заслуховується лише постільки, оскільки становище спору, яке існувало в час її вступу в процес, або пояснення і дії основної сторони, перешкоджали використанню засобів судового нападу або судового захисту, або, оскільки засоби судового нападу чи судового захисту були їй невідомі, не були використані основною стороною навмисно або за наявності грубої вини.

У відповідності з правилом цивільного процесу, законна сила рішення, винесеного в основному процесі (тобто між сторонами), діє стосовно право-відношення між третьою особою без самостійних вимог і противником, і така третя особа вважається процесуальним співучасником основної сторони.

Для вступу в процес третя особа без самостійних вимог подає до суду, який веде процес, процесуальний документ, в якому повинно бути зазначено: назва сторін і спору (справи); вказівка на правовий інтерес особи, яка вступає в процес без самостійних вимог; заява про вступ у процес. Зазначений процесуальний документ повинен бути надісланий сторонам по спірній справі.³⁷

Отже, можна зробити висновок, що основні положення інституту третіх осіб у цивільному процесі в країнах континентальної правової системи і англо-американської правової системи мають певні відмінності. Але розвиток інституту третіх осіб у цивільному процесі в пострадянських країнах іде в одному руслі. Відчувається єдність і взаємний вплив. Це свідчить про те, що основні положення інститутів третіх осіб пройшли перевірку часом, історичними подіями і міцно завоювали своє місце серед інших інститутів цивільного процесуального права.