Теорія виховання тема 5. Суть виховного процесу

I рівень

1. Яке визначення найбільш точно розкриває глибинну сутність виховного процесу?

1. Підготовка молодого покоління до життя.

2. Переведення загальнолюдської культури в індивідуальну форму існування.

3. Процес формування особистості, що проходить під впливом довкілля, умов, обставин, суспільного ладу.

4. Педагогічний процес організації і стимулювання активної діяльності особистості в оволодінні суспільним досвідом, способами творчої діяльності.

5. Спеціально організована виховна діяльність.

6. Спеціально організований педагогічний вплив на особистість.

7. Оволодіння всією сукупністю суспільного досвіду.

2. Діяльність педагога, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців:

1. Навчання. 2. Виховання.

3. Перевиховання. 4. Управління.

5. Формування. 6. Переконання.

3. Найвищий етап процесу виховання, його органічна частина:

1. Навчання. 2. Перевиховання.

3. Формування. 4. Самовиховання.

5. Самопереконання. 6. Самозобов’язання.

4. Процес і результат розвитку особистості під впливом середовища, спадкових даних і виховання:

1. Навчання. 2. Освіта.

3. Формування. 4. Виховання.

5. Самовиховання. 6. Розвиток.

5. Виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов життя:

1. Самовиховання. 2. Навчання.

3. Формування. 4. Перевиховання.

5. Виховання.

6. Моральний принцип, який утверджує людину як вищу цінність на Землі – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

7. Частина методу виховання:

1. Завдання. 2. Свідомість.

3. Фактор. 4. Звичка.

5. Прийом. 6. Інтерес.

8. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя й вихованця, спрямованої на формування в останнього переконань і навичок поведінки:

1. Прийом. 2. Метод.

3. Фактор. 4. Процес.

5. Етап.

9. Етапи процесу виховання:

1. Виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати.

2. Вивчення вихованця і проектування його особистості на основі зразка-ідеалу.

3. Засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей.

4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5. Спонукання вихованця до самостійної роботи над удосконаленням своєї особистості.

10. Що розуміють під методом виховання?

1. Діяльність учителя, внаслідок якої учень вивчає правила поведінки в громадських місцях.

2. Динамічний процес взаємодії вчителя й учнів, спрямований на вирішення навчальних задач.

3. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на вирішення виховних задач.

4. Засіб впливу на свідомість учня.

5. Спосіб активізації школяра.

6. Закономірності, що визначають організацію виховного процесу.

7. Рушійна сила виховного процесу.

II рівень

1. Класифікуйте названі суперечності як рушійні сили виховного процесу на6 а) зовнішні та б)внутрішні:

1. Між досягнутим рівнем розвитку дитини і новим змістом діяльності, яким вона оволодіває.

2. Між суспільством і природою.

3. Між виховним процесом і процесом формування особистості.

4. Між організмом і середовищем.

5. Між впливом сім’ї, школи і громадськості.

6. Між необмеженими можливостями розвитку людської природи і обмеженими умовами соціального життя.

7. Між потребами, мотивами і установками особистості.

8. Між колективом та особистістю.

9. Між застарілими педагогічними концепціями і новими вимогами життя.

2. Управління процесом виховання передбачає:

1. Визначення змісту виховання.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. Організацію діяльності і досвіду поведінки.

4. Регулювання взаємовідносин у колективі, координацію впливу на особистість.

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. Які з перерахованих понять відображають особливості процесу виховання:

1. Цілеспрямованість. 2. Віддаленість результатів.

3. Складність. 4. Співдружність з сім’єю.

5. Неперервність. 6. Виховання почуттів.

7. Масовість. 8. Повага до особистості.

9. Зв’язок з життям. 10. Економічність.

11. Опора на позитивне. 12. Варіативність.

13. Багатофакторність. 14. Тривалість.

15. Двосторонній характер.

4. Основні показники рівня вихованості школяра:

1. Зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4. Сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості.

5. Ставлення до навчання, інтерес до знань і визначення їх ролі в своєму розвитку.

6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

8. Працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

5. Прийоми самовиховання:

1. Самопереконання. 2. Самопідбадьорювання.

3. Самоосуд і самопокарання. 4. Самопримус.

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6. Який зміст вкладають у поняття «діяльнісно-особистісний» підхід у вихованні?

1. Включення в різноманітні види діяльності.

2. Оволодіння різними сторонами суспільного досвіду.

3. Стимулювання активності особистості в діяльності.

4. Синтез виховання, навчання і розвитку особистості.

5. Формування особистості на основі властивих цьому процесу закономірностей.

6. Формування позитивного ставлення до діяльності.

7. Розвиток «мотиваційної сфери особистості».

7. Побудуйте логічну схему виховного процесу, використовуючи його структурні компоненти: форми, методи, прийоми, мета, зміст, завдання, коригування результатів виховання.