Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпаргалка право. КНЕУ..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
771.58 Кб
Скачать

4. Суб’єктивна сторона злочину.

Злочин – це передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб’єктом злочину.

Склад злочину – це сукупність встановлених законом ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин. Він складається з об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується формою вини (умислом або необережністю), мотивом і метою. Вина є обов’язковою, необхідною ознакою, а мотив і мета – факультативними, тобто необов’язковими.

Вина – психічне ставлення особи до вчиненого нею діянні або бездіяльності, його наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина має такі ознаки: зміст вини (відображення у психіці особи обєктивних ознак вчиненого діяння), суть вини (соціальна природа вини, що складається з негативного ставлення особи до тих цінностей, благ, що охороняються нормами кримін права), форма вини (умисел або необережність), ступінь вини (кількісна категорія, визначає тяжкість вчиненого злочинного діяння).

Злочин визначається вчиненим умисно, якщо особа, що вчинила його, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки, бажала або свідомо допускала їх настання. 2 види умислу – прямий, коли бажала настання наслідків і непрямий, коли не бажала наслідків, але свідомо допускала їх настання.

Злочин визначається вчиненим з необережності, якщо особа, що його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або, хоча і не передбачала можливості настання сусп небезп наслідків, але була повинна і могла їх передбачити. Необережність поділяється на: злочину самовпевненість (коли легковажно розраховувала на відвернення наслідків) і злочинну недбалість (коли не передбачала можливості настання сусп небезп наслідків, але була повинна і могла їх передбачити).

5. БЮДЖЕТ – план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Буває місцевий бюджет та державний бюджет.

6. Держава – це суверенна, політико-територіальна організація влади громадянського суспільства, яка виражає інтереси всіх його соціальних верств, шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки за участю спеціальних органів управління та примусу, узгоджує і забезпечує ці інтереси та вирішує загальносуспільні справи. Ознаки: публічна влада, розподіл населення за територіальним принципом, суверенітет, наявність грошової одиниці, правотворча діяльність, наявність законодавства тощо.

Білет № 30.

1.Система місцевих органів державної виконавчої влади та порядок їх формування.

Виконавчу владу в областях, районах, районах АРК, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Вони є місцевими органами державної виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.

Формування складу місцевих державних адміністрацій, а також визначення їх структури у межах бюджетних асигнувань покладено на голів, які очолюють місцеві державні адміністрації і призначаються на посаду Президентом України за поданням КМУ на строк повноважень Президента України.

Голова місцевої державної адміністрації в межах свої повноважень видає розпорядження, які є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів відповідно видають накази. Рішення голів місцевих держ адмін, що суперечать чинному законодавству, можуть бути скасовані Президентом України або головою місц держ адмін вищого рівня.

До повноважень місц держ адміністрацій належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і інтересів громадян; соц-ек розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, промисловості, сг, будівництва, транспорту, зв’язку, науки, освіти, культури, охорони здоров’я, сім’ї, молоді; зовнішньоек діяльність; зайнятості населення, праці та зарплати.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, а також радам у частині тільки тих повноважень, які делеговані їм відповідними районними чи обласними радами.