1. У кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання. Про призначення запасного судді робиться відмітка в журналі судового засідання.

2. Якщо під час судового засідання суддю замінює запасний суддя, судовий розгляд продовжується. Судовий розгляд у такому разі закінчує суд у новому складі.

1. Норма КПК про запасного суддю є новелою у кримінальному судочинстві Укра­їни. Раніше у кримінально-процесуальному законодавстві України містилася норма, яка передбачала можливість залучення до участі у справі запасного народного засіда­теля (ст. 259 КПК України 1960 р., але вона була виключена на підставі Закону № 3388-УІвід 19.05.2011 р.

Тепер у КПК введено статтю, якою передбачена можливість участі у криміналь­ному провадженні запасного судді. Ця норма виникла невипадково. Вона має сприяти тому, щоб забезпечити розгляд кримінального провадження, для якого потрібен знач­ний час, у якомога коротший строк. Таким чином законодавець забезпечує реалізацію права особи, передбаченого п. 1 ст. 6 КЗПЛ, щодо проведення судового розгляду у

розумний строк. Слід мати на увазі, що для з'ясування того, чи було судом дотримано вимогу щодо забезпечення судового розгляду у розумний строк, ЄСПЛ застосовує декілька критеріїв, серед яких значне місце посідає поведінка державних органів. Отже, уводячи у чинне кримінальне процесуальне законодавство норму щодо запас­ного судді, держава в особі її законодавчого органу мала намір таким шляхом запо­бігти невиправданим затримкам розгляду кримінального провадження, для проведен­ня якого потрібен значний час, у тому разі, якщо суддя, який виконав значний обсяг процесуальних дій, з якихось причин не може продовжувати судовий розгляд.

Вирішальною умовою для призначення запасного судді є такий чинник, як трива­лість кримінального провадження. Питання про призначення запасного судді вирішу­ється судом, що здійснюватиме кримінальне провадження. Це питання має вирішува­тись одночасно з призначенням підготовчого судового засідання з обов'язковою від­міткою про це у журналі судового засідання.

2. Суддя, який є запасним, протягом всього судового розгляду повинен бути при­сутнім у залі судових засідань, бути знайомим із матеріалами кримінального прова­дження. Це дає йому змогу у разі вибуття судді замінити його і без зволікань продов­жити судовий розгляд та завершити кримінальне провадження прийняттям судового рішення.

Стаття 321

Головуючий у судовому засіданні

1. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх об­ставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

2. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечен­ня в судовому засіданні належного порядку.

1. Головуючим у судовому засіданні є професійний суддя, який головує при коле­гіальному судовому розгляді або здійснює його одноособово (п. 2 ч. 1 ст. З КПК).

У разі колегіального розгляду справи головуючий має рівні права з іншими суддя­ми, які беруть участь у кримінальному провадженні. Разом з тим він наділений особ­ливими повноваженнями організаційно-розпорядчого характеру: він керує ходом су­дового засідання, спрямовує діяльність всіх учасників судового розгляду, слідкує за додержанням послідовності та порядку процесуальних дій, забезпечує здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними процесуальних обов'язків, спрямовує судовий розгляд на з'ясування всіх обставин та встановлення істини у кримінальному провадженні, усуває із судового розгляду все зайве, що не стосується цього кримінального провадження або не має значення для

встановлення істини, забезпечує своїми рішеннями і діями дотримання всіх принци­пів правосуддя і перш за все створює умови для реалізації принципу змагальності та рівноправності сторін.

Керування ходом судового засідання означає, що головуючий спрямовує судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав. Роль головуючого полягає в тому, що він повинен забезпечити сторонам рівні можливості вільно, у спосіб, який вони вибирають, але який у той же час не суперечить вимогам закону, здійснювати свої права.

Слід мати на увазі, що головуючий, як і інші судді при колегіальному розгляді справи, не вправі переймати на себе вчинення тих дій, які притаманні тільки сторонам, або створювати переваги у користуванні правами одній із сторін перед іншими учас­никами процесу, в будь-який спосіб проявляти упередженість та необ'єктивність. Головуючий повинен однаково уважно ставитися до заяв і клопотань усіх учасників процесу, виявляти належну тактовність, звертаючись до прокурора, потерпілого, за­хисника, підсудного та решти учасників процесу.

Керування ходом судового засідання та усунення із судового розгляду всього, що не має значення для кримінального провадження, надає головуючому судді право знімати запитання учасників судового розгляду, якщо вони спрямовані на досліджен­ня обставин, які вже достатньо з'ясовані, або явно виходять за межі кримінального провадження.

2. Один із основних обов'язків головуючого - це підтримання порядку в судовому засіданні та забезпечення високого рівня судового процесу. Сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні (ч. 2 ст. 329 КПК). У разі якщо хто-небудь з учасників судового розгляду допускає порушення порядку судового засідання, головуючий вправі застосувати до цих осіб заходи впливу, перед­бачені ст. 330 КПК.

У той же час головуючий під час здійснення своїх повноважень і сам повинен суворо додержуватись норм кримінального процесуального закону та судової етики. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачені обов'язки судді, які повною мірою поширюються на головуючого у кримінальному судочинстві. До них, зокрема, від­носять такі обов'язки: своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішу­вати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики; виявляти повагу до учасників процесу; до­держуватися присяги судді, яка зобов'язує суддів об'єктивно, безсторонньо, неупере- джено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише за­кону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Під час здійснення своїх повноважень головуючий діє від імені всього складу суду за його згодою. Будь-яке питання, що виникає в ході судового розгляду справи, вирі­шується судом після з'ясування думки сторін, які беруть участь у кримінальному провадженні. У разі якщо головуючому, який розглядає справу одноособово, у зв'язку

з його діями заявлено відвід, це питання розглядає інший суддя цього ж суду, визна­чений автоматизованою системою документообігу суду. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (статті 35, 81 КПК).

У тих випадках, якщо судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюєть­ся колегіальним складом суду, головуючий створює умови для вільного викладу думок інших суддів у нарадчій кімнаті при розгляді питань, які підлягають вирішенню при постановленні вироку. Відповідні питання вирішуються за результатами наради суд­дів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів, але голо­вуючий при цьому голосує останнім (ст. 375 КПК).

Після виходу з нарадчої кімнати та публічного проголошення судового рішення головуючий роз'яснює обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вар­тою, головуючим роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Стаття 322

Безперервність судового розгляду

1. Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

2. Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок:

   1. неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження;

   2. складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення;

   3. підготовки захисту обвинуваченого від зміненого чи додаткового обвинувачення;

   4. підготовки потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо про­курор відмовився від підтримання державного обвинувачення;

   5. проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці;

   6. проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених статтею 332 цього Кодексу;

   7. надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у випадках та порядку, передбачених статтею 333 цього Кодексу.

1. Безперервність судового розгляду - це один із принципів судочинства, сутність якого полягає у тому, що розгляд судом кримінального провадження і прийняття у ньому рішення відбуваються безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Безперервність судового розгляду означає, що суд не може приступати до розгляду

інших справ та проваджень, доки не ухвалить рішення у розглядуваному криміналь­ному провадженні.

Уведення принципу безперервності у кримінальному судочинстві спрямоване на те, щоб сприяти цілісному сприйняттю судом, який здійснює судовий розгляд, всіх обставин кримінального провадження Це має дуже важливе значення для належної оцінки судом доказів та ухвалення законного та об'єктивного рішення по справі.

Упровадження у кримінальне судочинство принципу безперервності необхідне для того, щоб дисциплінувати учасників кримінального судочинства та спонукати суддів розглядати кримінальні провадження без необгрунтованих відкладань, не до­пускаючи зволікань. Дотримання цього принципу може стати однією із гарантій за­безпечення розгляду кримінального провадження протягом розумного строку.

2. Законом передбачені випадки відкладання судового засідання, які не вважають­ся порушенням принципу безперервності, але коло таких випадків є обмеженим. До них належать: неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження; складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додат­кового обвинувачення; підготовка захисту обвинуваченого від зміненого чи додатко­вого обвинувачення; підготовка потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення; проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці; проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених ст. 332 КПК; надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у випадках та порядку, передбачених ст. 333 КПК.

У разі неприбуття сторін або інших учасників судового розгляду суд, вирішуючи питання про необхідність відкладення судового розгляду, повинен керуватися поло­женнями статей 323-327 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Зміна прокурором обвинувачення здійснюється з дотри­манням вимог ст. 338 КПК. Відповідно до ч. 4 коментованої статті суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинува­чення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинува­ченому, його захиснику можливість підготуватися до захисту проти нового обвинува­чення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продов­жений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.

У разі висунення додаткового обвинувачення застосовуються положення ст. 339 КПК. Згідно з вимогами ч. 2 цієї статті у разі задоволення такого клопотання проку­рора суд відкладає судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених стат­тями 276-278, 290-293 КПК, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкла­дення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони за­хисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту. Частиною 3 ст. 339 КПК передбачено, що після за­кінчення встановленого судом строку судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання.

Згідно з положеннями ст. 340 КПК у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право під­тримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до су­дового розгляду.

Проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження відповідно до положень ч. 2 ст. 357 КПК здійснюється у разі якщо їх не можна доставити в судове засідання. Суд відкладає розгляд кримінального провадження на строк, необхідний для організації проведення дослідження речових доказів за їх місцезнаходженням.

Огляд на місці згідно з положеннями ч. 1 ст. 361 КПК проводиться у виняткових випадках, якщо суд визнає за необхідне оглянути певне місце за участю учасників судового провадження та, залежно від обставин, за участю свідків, спеціалістів і екс­пертів. У такому разі розгляд кримінального провадження відкладається судом на строк, який необхідний для організації такого огляду на місці.

У разі якщо суд постановив ухвалу про доручення проведення експертизи, судовий розгляд відкладається, тільки якщо його продовження є неможливим до отримання висновку експерту (ч. 4 ст. 332 КПК).

Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання досту­пу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здій­снення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами (ч. 2 ст. 333 КПК).

Згідно з положеннями ч. З ст. 333 КПК у разі, якщо під час судового розгляду ви­никне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істот­не значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшу­кові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судо­вого провадження з її результатами.

Ураховуючи те, що перелік підстав, з яких відкладення судового розгляду не по­рушує принципу безперервності, є вичерпним, у всіх інших випадках відкладення одним і тим самим складом суду судового розгляду буде тягнути за собою порушення принципу безперервності.

Стаття 323

Наслідки неприбуття обвинуваченого

1. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечен­ня його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

1. За змістом ч. 2 ст. 318 КПК участь сторін кримінального провадження у судо­вому засіданні є обов'язковою, за винятком окремих випадків, передбачених КПК. За новим КПК загальним правилом судового розгляду справи є те, що явка обвинуваче­ного у судове засідання є обов'язковою.

Обвинувачений, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має бути своєчасно доставленим до суду конвоєм, а обвинувачений, щодо яко­го обраний інший запобіжний захід, зобов'язаний з'явитися до суду за викликом у при­значений строк. Згідно з ч. 2 ст. 134 КПК суд здійснює судовий виклик учасників кри­мінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні регламентується ст. 135 КПК.

Обинувачений, як і інші особи, вважається належно повідомленим про виклик до суду у разі, якщо у суду є дані про його розпис про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення йому повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Уразі попереднього повідомлення обвинуваченою особою про адресу своєї електронної пошти надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою за умови підтвердження її отримання відповідним листом електронної пошти (ст. 136 КПК).

Ураховуючи те, що обвинувачений є основною процесуальною фігурою у кримі­нальному судочинстві, його нез'явлення до суду може тягти за собою певні процесуаль­ні наслідки: суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд, призначивши нову дату судо­вого засідання та вжити заходів до забезпечення його прибуття в суд. Перед тим як за­стосовувати заходи процесуального впливу до обвинуваченого, який не з'явився в су­дове засідання, суд з'ясовує причини такої неявки. Якщо суд установить, що неявка обвинуваченого була викликана поважними причинами, суд відкладає судовий розгляд, призначає нову дату судового засідання і забезпечує своєчасність повідомлення обви­нуваченої особи. Поважними причинами неприбуття на виклик згідно з положеннями ст. 138 КПК є: затримання, тримання під вартою або відбування покарання; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини неперебор­ної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; не­своєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможлив­люють з'явлення особи на виклик. Слід враховувати, що саме на обвинуваченому та його захисникові лежить обов'язок своєчасно повідомити суд про поважність причин неявки та засвідчити її відповідними документами.

Якщо неявка обвинуваченого викликана неповажними причинами - умисним ухиленням від явки в суд, доведенням себе до стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння тощо, суд має право застосувати заходи процесуального примусу: постано­вити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього гро­шового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК.

Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений

в ухвалі час (ч. 1 ст. 140 КПК). Суду необхідно забезпечувати право обвинувачувано­го на повагу до його честі й гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як із невинуватим. Тому, пересвідчившись у неповажності причин неявки обви­нуваченого до суду та визнавши за необхідне застосувати до нього привід, суд зобов'язаний це належним чином мотивувати. Рішення про здійснення приводу при­ймається у формі ухвали (ч. 2 ст. 140 КПК). Ухвала про привід виноситься у нарадчій кімнаті. В ухвалі чи постанові також доцільно зазначити про новий день і час роз­гляду справи та вирішити питання про покладення на підсудного судових витрат.

Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним під­розділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань. Ухвала про здійснення приводу оголошується обвинуваченому особою, яка виконує ухвалу. Це покладає на обвинуваченого обов'язок прибути до місця виклику в зазна­чений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу (детальніше про порядок виконання ухвали про здійснення приводу див. ст. 143 КПК).

Якщо обвинувачений у встановленому КПК порядку був викликаний до суду, про що є достовірні дані, і не з'явився до суду або не повідомив про причини свого не­прибуття, суд має право своєю ухвалою згідно з ч. 1 ст. 139 КПК накласти на нього грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, то питання про відкладення або зупинення судового провадження вирішується відповідно до вимог ст. 335 КПК. У такому разі суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваче­ного до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.

Стаття 324

Наслідки неприбуття прокурора і захисника

1. Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вжи­ває заходів до прибуття їх до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є непо­важною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

2. У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.

3. Якщо подальша участь у судовому провадженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для

з'явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду за­лучає захисника для здійснення захисту за призначенням.

4. Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному провадженні, суд зобов'язаний надати час, достатній для ознайомлення з матері­алами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

1. Повноваження прокурора у судовому засіданні передбачені п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК. Прокурор підтримує державне обвинувачення в суді, відмовляється від підтримання державного обвинувачення, змінює його або висуває додаткове обвинувачення у по­рядку, встановленому КПК. Ураховуючи роль прокурора у судовому провадженні, у ч. З ст. 36 КПК зазначено, що участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбачених КПК.

Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття прокурора до суду. При цьому суд повинен з'ясувати причину неявки прокурора. У разі відсутності поважних причин неприбуття в судове засідан­ня суд порушує питання про відповідальність прокурора.

Відповідно до ч. З ст. 48 ЗУ «Про прокуратуру» за неналежне виконання службо­вих обов'язків прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується ВР України. Статтею 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що дисциплінарні стягнення щодо про­курорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання служ­бових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Коло осіб, які наділені повноваженнями щодо накладення дисциплінарного стягнен­ня на прокурора, передбачено у ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Якщо в судове засідання не прибула за повідомленням особа, яка є захисником у кримінальному провадженні, у разі, якщо участь захисника є обов'язковою, суд від­кладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вжи­ває заходів до прибуття захисника до суду. Якщо причина неприбуття захисника є не­поважною, суд порушує питання про відповідальність адвоката перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» серед га­рантій адвокатської діяльності передбачено, що дисциплінарне провадження стосов­но адвоката здійснюється в особливому порядку. У частині 3 ст. 33 цього Закону за­значається, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфі­каційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Частиною 1 ст. 36 цього Закону передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адво­катури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Пере­вірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката здійснюється в порядку, передбаченому ст. 38 цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону за результатами розгля­ду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів пере­

вірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшіс­тю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про пору­шення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Частиною 1 ст. 40 Закону передбачається, що дисциплінарна справа стосовно адвоката розгляда­ється дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про­тягом тридцяти днів з дня її порушення. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення на адвоката приймається у порядку, передбаченому ст. 41 Закону.

2. Призначення та заміна прокурора здійснюються в порядку, передбаченому ст. 37 КПК. Новелою у кримінальному процесуальному законодавстві є положення, яке закріплене у ч. 2 ст. 37 - прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінально­му провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором є винятком із загальних правил і можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою ст. 36, частиною третьою ст. 313, частиною другою ст. 341 та ч. З ст. 37 КПК.

3. Відповідно до вимог ч. З ст. 324 КПК у разі неможливості подальшої участі у судовому провадженні захисника головуючий має запропонувати обвинуваченому обрати собі іншого захисника, надавши йому для цього строк у три дні. У разі якщо участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою, а захисник, обраний обвинуваченим, не в змозі протягом трьох днів прибути в судове засідання, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, який є об'єктивно необхідним для з'явлення захисника або, відкладаючи судовий розгляд, залучити іншого захисника для здійснення захисту за призначенням.

4. У тих випадках, якщо прокурор та/або захисник раніше не брали участі у кри­мінальному провадженні, з метою належного виконання ними своїх повноважень, забезпечення принципу рівності сторін у кримінальному провадженні, а також забез­печення обвинуваченому права на захист суд зобов'язаний надати прокурору та/або захиснику час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального проваджен­ня і підготовки до участі в судовому засіданні. Цей час не може бути дуже тривалим. Але суд, надаючи такий час, має враховувати обсяг кримінального провадження, його складність, кількість осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопору­шень, кількість епізодів обвинувачення та інші критерії, які об'єктивно впливають на термін вивчення матеріалів кримінального провадження.

Стаття 325

Наслідки неприбуття потерпілого

1. Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

1. У разі неявки в судове засідання за викликом потерпілого, належним чином повідомленого про судовий розгляд, дату, час і місце судового засідання, суд з ураху­ванням думки учасників судового провадження вирішує питання щодо того, чи мож­ливо провести судовий розгляд за відсутності потерпілого. Головний чинник, який суд має враховувати при вирішенні питання про можливість розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого, це чи не буде його відсутність заважати пов­ному з'ясуванню всіх обставини, необхідних для прийняття законного та обґрунтова­ного рішення. Залежно від встановленого суд вирішує питання або про проведення судового розгляду без участі потерпілого або про відкладення розгляду кримінально­го провадження.

Якщо суд дійде висновку про необхідність відкладення розгляду кримінального провадження, то таке відкладення судового розгляду не може розцінюватись як по­рушення принципу безперервності судового розгляду (п. 1 ч. 2 ст. 322 КПК). Утім при відкладенні судового розгляду на інший день та час суду необхідно дотримуватись вимог закону щодо розумності строків. Так, у п. 46 рішення у справі «Антоненков та інші проти України» (2005 р.) ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушення п. 1 ст. 6 КЗПЛ відносно тривалості кримінального провадження проти заявників. При цьому Суд зауважив, що, серед іншого, «затримки у провадженні були спричинені рідкими судовими засіданнями. Хоча заявники не перебували під вартою, Суд вважає, що су­довий розгляд мав проводитись із більш щільним графіком судових засідань з метою прискорити провадження. До того ж Суд зазначає, що найбільш частою причиною для відкладення слухань протягом усього судового розгляду була неявка потерпілого у судове засідання. Так було до квітня - травня 2001 року, коли суд прийняв рішення про його примусовий привід, та ці рішення, напевно, не справили жодного ефекту на його поведінку».

У разі неявки потерпілого на виклик суду в судове засідання без поважних причин суд своєю ухвалою за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою вправі на­класти на нього грошове стягнення у порядку, передбаченому гл. 12 КПК. Якщо на потерпілого було накладено грошове стягнення, йому не пізніше наступного робочого дня після постановления відповідної ухвали надсилається її копія (ч. З ст. 146 КПК). Розмір такого грошового стягнення згідно зч. 1 ст. 139 КПК складає від 0,5 до 2 роз­мірів мінімальної заробітної плати.

Стаття 326

Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників