Глава 28. Судовий розгляд Стаття 339

Висунення додаткового обвинувачення

1. У разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншо­го кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв'язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу мас право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

2. У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов'язаний відклас­ти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 цього Кодексу, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладен­ня судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони за­хисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту.

3. Після закінчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюєть­ся тільки у разі визнання судом такої необхідності.

1. Зазначена норма є новітньою у КПК, її запровадження викликане усуненням інституту додаткового розслідування.

Підставою для застосування норм цієї статті є отримання відомостей про можли­ве вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Отже, вказана норма закону передбачає надходження відомостей під час судового провадження, що не виключає можливість такого надходження й під час досудового розслідування.

У зв'язку з цим, перш ніж заявляти клопотання про висунення додаткового обви­нувачення, прокурор повинен з'ясувати:

• чи надходили такі відомості до органів досудового розслідування, в прокурату­ру, чи вносились вони до ЄРДР та яким чином вони перевірялися;

• чи не перевірялися ці відомості слідчими (розшуковими) та негласними слідчи­ми (розшуковими) діями, які результати такої перевірки;

• якщо такі повідомлення були, то чому їх розслідування не доведено до кінця до направлення обвинувального акта за первісним кримінальним правопорушенням.

Відомостями про можливе вчинення кримінального правопорушення обвинува­ченим можуть бути: заяви заінтересованих осіб; повідомлення слідчих органів, засо­бів масової інформації; показання осіб, які допитувалися під час судового розгляду; заяви чи показання самого обвинуваченого; інші дані, що надійшли до суду чи органів досудового розслідування.

Застосовуючи термін «можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального право­порушення», законодавець припускає будь-який ступінь доведеності цього факту. Підставою для такого висновку можуть бути як матеріали, достатні для негайного повідомлення про підозру, так і ті, що потребують збирання доказів після внесення повідомлення до ЄРДР.

Вирішуючи питання про можливість висунення додаткового обвинувачення, про­курор повинен перш за все зважувати наявність умов для цієї процедури, а саме: іншим кримінальним правопорушенням для додаткового обвинувачення може бути лише таке, щодо якого обвинувачення не висувалося; це кримінальне правопорушення тісно пов'язано з первісним; їх окремий розгляд неможливий.

У випадку, якщо інше кримінальне правопорушення не пов'язане з первісним та існує можливість їх окремого розгляду, процедура висунення додаткового обвинува­чення в суді при розгляді первісного правопорушення втрачає сенс.

Перш ніж звернутися до суду з відповідним клопотанням, прокурор повинен ви­конати вимоги ст. 341 КПК щодо погодження можливого висунення додаткового об­винувачення особі з керівником органу прокуратури, в якому він працює.

Після цього прокурор має право заявляти вмотивоване клопотання про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

Уважається, що таке клопотання, оскільки воно повинно бути вмотивованим, складається прокурором у письмовому вигляді і саме цей процесуальний документ письмово погоджується з керівником органу прокуратури, де працює прокурор, який підтримує державне обвинувачення в суді.

2. Редакція ч. 2 коментованої статті передбачає як випадок задоволення такого клопотання, так і можливість його відхилення судом, однак оскарження відмови судом у задоволенні клопотання прокурора законом не передбачається.

У випадку задоволення такого клопотання прокурора суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний: для'підготовки до захисту від додаткового об­винувачення; для виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 КПК, але не більш ніж на 14 діб.

Підготовка до захисту від додаткового обвинувачення обвинуваченим та його за­хисником може здійснюватися лише в рамках висловленого прокурором у клопотан­ні наміру щодо внесення додаткового обвинувачення, яке буде висунуте державним обвинувачем лише після виконання вимог, вказаних у зазначених статтях КПК.

Дії прокурора після відкладення судового розгляду можуть відбуватися за таким алгоритмом:

1. інше кримінальне правопорушення обвинуваченого вже зареєстроване в ЄРДР. Проведено розслідування в повному обсязі. У такому випадку прокурор при наявності підстав, викладених у статтях 276-278 КПК, вручає особі письмове повідомлення про підозру або за його дорученням це робить слідчий, відкриває матеріали стороні захисту та в порядку ст. 290 КПК виконує дії ознайомлення з матеріалами сторони захисту (ч. 6 ст. 290 КПК), складає або затверджує складений слідчим додатковий обвинувальний акт відповідно до ст. 291 КПК та направляє його до суду для розгляду в одному провадженні;

2. у судовому розгляді первісного обвинувачення судом повною мірою або част­ково досліджені докази іншого кримінального правопорушення до висунення додат­кового обвинувачення. Можливість такого варіанта передбачена ч. З ст. 339 КПК, де вказано, що повторне дослідження доказів, одержаних у суді до висунення додатко­вого обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.

У такому випадку прокурор упродовж часу, на який відкладено розгляд первісного правопорушення, вносить повідомлення про інше кримінальне правопорушення до ЄРДР, при необхідності виконує певні процесуальні дії або доручає виконання слідчому у досудовому розслідуванні, і після виконання вимог статей 276-278, 290-293 КПК

спрямовує обвинувальний акт із додатковим обвинуваченням до суду для розгляду в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

Внесення іншого кримінального правопорушення до ЄРДР, проведення певних процесуальних дій у досудовому розслідуванні до складення обвинувального акта за додатковим обвинуваченням не передбачено нормою закону, яка коментується, але є необхідною за загальним порядком кримінального процесу, і можливе з огляду на ч. 6 ст. 9 КПК, згідно з якою «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу»;

3) цей варіант стосується випадку, коли у судовому провадженні одержані лише, як зазначено ч. 1 ст. 339 КПК, відомості «про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення». Тлумачення цієї норми закону припускає покладення обов'язку на прокурора зважувати можливість проведення досудового розслідування з додержанням передбаченого законом порядку у визначений строк, який не може пере­вищувати 14 днів, адже право на продовження цього строку надане лише стороні захисту.

3. Якщо прокурором у передбаченому вище порядку складено обвинувальний акт про висунення додаткового обвинувачення, який направляється до суду, судове про­вадження по ньому розпочинається з підготовчого судового засідання.

У випадку якщо під час досудового розслідування іншого кримінального право­порушення не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпана можливість їх отримання, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо вчинення особою іншого кримінального право­порушення в порядку п. З ч. 1 ст. 284 КПК, направляє його до суду для продовження судового розгляду по первісному кримінальному провадженню.

Стаття 340

Відмова від підтримання державного обвинувачення

1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обви­нувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до мате­ріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

2. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

3. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

4. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користу­ється всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

5. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне про­вадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійсню­ється за процедурою приватного обвинувачення.

6. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отри-

манни ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після на­стання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівню­ється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінально­го провадження за відповідним обвинуваченням.

1. У новому КПК питання відмови прокурора від підтримання державного обви­нувачення в суді докладно визначено в окремій нормі, на відміну від попереднього КПК, де цей порядок був викладений в одній із частин статті, яка визначала загальні повноваження прокурора в суді.

Підставою відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення є його переконання, що пред'явлене особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не підтверджується. У такому випадку відмова від підтримання державного обвину­вачення є не правом, а обов'язком прокурора. До переконання про неможливість по­дальшого підтримання державного обвинувачення прокурор може дійти, як правило в завершальній стадії з'ясування обставин провадження та перевірки їх доказами.

Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива і під час підготовчого судового засідання, оскільки п. 2 ч. З ст. 314 КПК передбачає можливість закриття провадження за ч. 2 ст. 284 КПК.

Перш ніж відмовитися від підтримання державного обвинувачення прокурор, який уповноважений на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у суді, зобов'язаний виконати вимоги ст. 341 КПК щодо погодження відмови від підтримання державного обвинувачення в суді з керівником органу прокуратури, де він працює. Якщо такого переконання дійшов керівник органу прокуратури, який бере участь у судовому розгляді кримінального провадження, то він повинен погодити своє процесуальне рішення з прокурором ви­щого рівня, якому він підпорядкований по службі.

Процесуальним документом є постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, погоджена з керівником прокуратури. У цій постанові прокурор викладає мотиви прийнятого рішення, а саме: посилання на відсутність по­дії або складу кримінального правопорушення в діянні особи або нездобуття достат­ніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отри­мання. Копія постанови надається обвинуваченому, його захисникові, потерпілому, його захиснику та законним представникам.

2. Суд не має права відмовити прокурору в долученні такої постанови до матері­алів кримінального провадження. При цьому головуючий роз'яснює потерпілому його право самостійно підтримувати обвинувачення в ході судового розгляду.

3. За наявності згоди потерпілого на підтримання обвинувачення суд надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду кримінального провадження.

4. По закінченню судового розгляду суд ухвалює: виправдувальний або обвину­вальний вирок чи постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого та потерпілого. Незважаючи на те, що у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілий користується правами сторони обвинувачення, закон не надає йому повноважень на укладання угоди про визнання вини у кримінальному провадженні. Крім того, потерпілий по­

збавлений можливості змінювати обвинувачення під час судового розгляду криміналь- | ного провадження, так само, як і висувати додаткове обвинувачення.

Якщо після закінчення часу, необхідного потерпілому для підготовки до судового засідання, останній вдруге не з'явиться на виклик для продовження судового розгля- І ду, така його поведінка буде розцінена судом як відмова від підтримання обвинува­чення і має наслідком закриття кримінального провадження.

Водночас для прийняття зазначеного рішення необхідні: 1) наявність підтверджен­ня отримання потерпілим повістки про виклик до суду; 2) ознайомлення його із зміс­том повістки у інший спосіб; 3) неявка на виклик без поважних причин; 4) неповідом­лення про причини неприбуття.

У разі відмови потерпілого від реалізації свого права підтримувати обвинувачен­ня у суді кримінальне провадження закривається судом. Підставами закриття прова­дження виступають не мотиви, викладені у постанові прокурора, а сам факт відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Погодження зміни обвинувачення,висунення НОВОГО обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення

1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необ­хідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесу­альні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.

У разі якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов одного з зазначених переконань, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

2. Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтриман­ня державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді проку­рора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як про­курор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

1. Новим КПК визначено обсяг повноваження прокурора у кримінальному про­вадженні, зокрема здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у формі проце­суального керівництва, підтримання державного обвинувачення, оскарження судових рішень до суду вищого рівня тощо.

Процесуальні взаємовідносини відповідного керівника органу прокуратури і проку­рора, якому він доручив здійснення кримінального провадження на стадії досудового розслідування і після ухвалення судового рішення, регламентовано статтями 36,37 КПК.

До випадків, що з поважних причин унеможливлюють участь призначеного у кримі­нальному провадженні прокурора (відвід, тяжка хвороба, звільнення з органів прокура­

тури тощо), ч. З ст. 37 КПК віднесено й можливість усунення прокурора від виконання процесуальних обов'язків керівником органу прокуратури. Підставою для прийняття такого рішення законодавець визначає «неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового слідства». Наслідком усунення про­курора від процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання дер­жавного обвинувачення є призначення іншого прокурора цього ж органу прокуратури або прийняття керівником прокуратури рішення про особисте виконання обов'язків усунуто­го ним прокурора.

Частина 6 ст. 36 КПК передбачає право Генерального прокурора України, його заступників, прокурора АРК, обласних та прирівняних до них прокурорів, а також прокурорів міст, районів, районів у містах, міжрайонних та спеціалізованих прокуро­рів, їх заступників при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих і підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування.

Частина 4 статті 36 КПК надає право подання скарг і заяв про перегляд судового рішення в суді будь-якої інстанції, окрім прокурорів, які брали участь у кримінально­му провадженні, також Генеральному прокурору України, його заступникам, проку­рорам АРК, обласного рівня та прирівняним до них, їх заступникам незалежно від участі у судовому провадженні. Останні також наділені правом доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесеними прокурорами нижчого рівня.

Відповідно до ст. 341 КПК у разі якщо прокурор дійде переконання про необхід­ність: а) відмови від підтримання державного обвинувачення; б) зміни обвинувачен­ня; в) висунення додаткового обвинувачення, він повинен погодити відповідні про­цесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Якщо державне обвинувачення в суді підтримує керівник органу прокуратури, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

За клопотанням прокурора суд відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів: нового обвинувально­го акта про зміну обвинувачення, клопотання про висунення додаткового обвинувачення та постанови про відмову в підтриманні державного обвинувачення. Зазначені процесу­альні документи повинні мати письмове погодження відповідного прокурора.

Відкладення розгляду кримінального провадження, надання часу прокурору для узгодження процесуальних документів та обвинуваченому з метою підготовки для захисту від зміненого обвинувачення є обов'язком суду. Виняток становить випадок висунення додаткового обвинувачення, коли суд має право за наявності підстав не задовольнити клопотання прокурора про збільшення обсягу обвинувачення.

2. Керівник прокуратури залежно від матеріалів конкретного кримінального про­вадження може не погодитися з позицією прокурора, який брав участь у судовому засіданні, викладеною в обвинувальному акті під час досудового розслідування. У такому випадку він має право:

• усунути від участі у судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання;

• самостійно взяти участь у подальшому розгляді кримінального провадження;

• доручити підтримання державного обвинувачення іншому прокуророві.

При заміні прокурора у судовому провадженні судовий розгляд продовжується у загальному порядку.