Тема 1. Історія психології: теоретика, мктодологічні основи Предмет історії психології

Психологічне знання – це знання людини про себе, як носія особливих психічних властивостей і суб‘єкті психічної діяльності.

Психологічне знання виникає в процесі психологічного пізнання.

Психологічне пізнання – це об‘єктивний процес накопичення та осмислення знань людей про психічну діяльність, як важливу складову розвитку процесу життєдіяльності, що є умовою взаємодії людини зі світом та самої людини, як суб‘єкта психічної діяльності.

Процес психологічного пізнання проходить ряд етапів:

1-й рівень: Буденне знання.

2-й рівень: Психологічні знання в межах міфології та релігії.

3-й рівень: Психологічні знання накопичені в межах художньо-образного спостереження.

4-й рівень: Наукове психологічне знання, яке вперше зародилося в античності та існувало довгий час в межах філософії, історії, мистецтвознавстві і лише к ХVIII ст. відокремилось в самостійну науку.

Об‘єкт історії психології – розвиток психологічного знання, як результату творчої діяльності людини у його цілісності та реальній діалектиці на різних етапах еволюції людства.

Предмет історії психології – це спроби осмислити процес психологічного пізнання, описати його зміст, структуру (сукупність поглядів, ідей, підходів, напрямів, течій, категорій, понять його особистісно-персональні аспекти, інститути, а також закономірності та етапи).

Багатоаспектність предмету історії психології призвела до існування трьох основних підходів у його визначенні.

1-й Логіко-науковий підхід вивчає психологічні знання, його структуру, будову, логіку, зміст, механізми розвитку та ін. Основні представники: Поппер, Лакатос.

2-й Екстернальний підхід вивчає історію розвитку наукового психологічного знання, на основі чого робиться спроба вивести та описати внутрішньо-наукові закономірності. Ґрунтується на марксистській методології.

3-й персонально-особистісний підхід вивчає особистість та творчий шлях вчених, які зробили внесок у розвиток психології. Запропонував російський вчений Ярошевський.

Найбільш плідний, на даний момент, є синтез усіх цих підходів – синтетичний підхід.

Завдання історії психології

1. Вивчення закономірностей розвитку знань та психіки (1-й підхід).

2. Розкриття взаємозв‘язку психології з іншими науками від яких залежать її досягнення.

3. З‘ясування залежностей зародження та сприймання знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів на наукову творчість (2-й підхід).

4. Вивчення ролі особистості, її індивідуального шляху у становлення психології.

Міждисциплінарні зв‘язки

1. Історія психології входить до структури загальної психології (за своїм об‘єктом вивчення).

2. За методом дослідження вона належить до історичних наук.

3. Пов‘язана із джерелознавством, наукознавством та ін.

Принципи історико0психологіного аналізу

1. Принцип детермінізму – включає розуміння способів пояснення процесу становлення та розвитку психологічного пізнання. Його сутність полягає в тому, що в основі будь-якої історико-психологічної події лежить сукупність явищ або прихованих причин.

2. Принцип єдності історичного та логічного – він говорить про те, що існують внутрішньо наукові і зовнішні (соціокультурні) причини.

3. Принцип системності – цей принцип розглядає історію розвитку психології, як багаторівневого, багато-якісного, багаторівневого і багатоманітного, за своїми проявами, процесу.

4. Принцип об‘єктивності історико-психологічного дослідження.

5. Принцип конструктивно-позитивного аналізу (виділяємо досягнення певного періоду).

6. Принцип періодизації та спадковості розвитку психологічного знання який передбачає наявність якісно різних етапі та періодів у діалектиці єдиного процесу наукового пізнання, взаємозв‘язок між різними етапами психології.

7. Принцип єдності минулого, теперішнього ті майбутнього. Цей принцип говорить промету історико-психологічного дослідження.

8. Принцип єдності колективної та індивідуальної творчості у розвитку психологічного знання. Розглядає історію психології, як результат діяльності не лише окремих особистостей, але й сукупність результатів зусиль наукового співробітництва.