Лекція 6. Аналіз ділової активності підприємтсва

1. Сутність та значення , завдання аналізу ділової активності підприємства

2. Оцінка ринкової позиції підприємства

3. Показники ділової активності підприємства

4. Етапи здійснення аналізу ділової активності підприємства

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Н.М. Дєєва, О.І. Дедіков Фінансовий аналіз. Навчальний посібник . – К.: ЦУЛ,2007.155-161с.

2. Білик М.Д Фінансовий аналіз: Навч. посіб./ Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. - К.: КНЕУ, 2005. - 592 с. – С. 364-399.

3. Болюх М.А. Економічний аналіз. / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.— К.: КНЕУ, 2002. — 232 с.

4. Івахненко В.М.Курс економічного аналізу: Навч.-метод, посіб./ Івахненко В.М., Горбатюк М.І. — К.: КНЕУ, 2005. — 302 с.

5. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. / Ковалев В.В. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 560 с.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1. Розкрити сутність та складові кількісної оцінки ділової активності підприємства

2. Розкрити особливість проведення якісної оцінки ділової активності підприємства

3. Стійке зростання підприємства

4. Факторний аналіз ділової активності

1. Сутність значення завдання аналізу ділової активності

"Ділова активність" доволі широке поняття й охоплює практично всі аспекти роботи підприємства. Дослідження розробок науковців щодо трактування поняття "ділова активність" підприємства свідчить про їхнє розмаїття й неузгодженість Теорія і практика поки що не виробили системи чітких і визначених показників для характеристики ділової активності

У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми па ринках про­дукції, праці, капіталу. У вужчому розумінні (у контексті аналізу фінансово-господарської діяльності) ділова активність підпри­ємства означає його виробничу та комерційну діяльність.

Інакше кажучи, виділяють ділову активність підприємств щодо мобілізації внутрішніх ресурсів економічного зростання та активність у зовнішньому економічному середовищі. Внутрішня активність виражається у зростанні економічного потенціалу підприємств чи підвищенні ефективності його використання. Активність підприємства у зовнішньому економічному середовищі оцінюється сукупністю кількісних та якісних параметрів, серед яких частка ринку підприємства, обсяги поставок на експорт, динаміка фондової активності, імідж підприємства, його соціальна й природоохоронна активність тощо.

Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб’єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідно­шення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Ключовим словом такого визначення є поняття «ефективність», дослідження економічної суті якого дасть змогу, на наш погляд, виявити багатогранний характер ділової активності підприємства, визначити показники її оцінки, з’ясувати фактори впливу на рівень останньої.

В умовах ринкових перетворень поняття «ефективність» тісно пов’язане з використанням фінансово-виробничих ресурсів. Це зумовлено тим, що метою кожного суб’єкта господарювання є отримання найвищого результату, досягнення якого стає можливим за умови оптимального формування й ефективного використання всіх видів ресурсів. Саме тому визначення, які наведено в економічній літературі, зводяться в основному до того, коли ефек­тивність пропонується розглядати як відношення результату діяль­ності (процесу, операції, проекту) до витрат, що зумовили його отримання.

Аналізуючи теоретичні підходи як вітчизняних, так і зарубіжних науковців до економічної сутності «ефективності», можна назвати такі характеристики:

• якісний результат певної діяльності, що характеризує її результативність;

• результат ефективного та раціонального використання всіх видів ресурсів;

• співвідношення конкретного, кінцевого результату до витрат, що забезпечили його отримання.

Оскільки результати аналізу ділової активності є підґрунтям та вагомою складовою в розробці доходів щодо забезпечення результативної діяльності суб’єкта господарювання, доцільно при оцінці його стану виділити рівні ділової активності та притаманні їм виробничо-господарські ситуації, що зумовлюють певні результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності:

1. високий (достатній);

2. середній (задовільний);

3. низький (незадовільний).

Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв’язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб’єкта господарювання, при яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, при яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та погрожують підприємству банкрутством.

Визначення проблемної, а тим більше кризової, ситуації при оцінці стану ділової активності викликає необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності через прийняття оперативних управлінських рішень. Характеристику рівнів ділової активності підприємства та способів їх підвищення наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика рівнів ділової активності суб’єктів господарювання

Рівень ділової активності	Виробничо- господарська ситуація	Характеристика рівня ділової активності	Способи підвищення та стабілізації рівня ділової активності
Високий (достатній)	Нормальна	Стійкиій фінансовий стан, активна інвестиційна та інноваційна політика, стійка тенденція зростання темпових показ­ників, підвищення рівня показ­ників ефективності використання ресурсів	Підвищення якості продукції, розробка нових її видів, постійний пошук резервів зниження витрат усіх видів сировини та матеріалів, періодичне оновлення виробничої бази на новій технологічній основі, застосування безвідхідних технологій, формування запасів виробничих і фінансових ресурсів відповідно до оптимально необхідних потреб підприємства, оптимізація структури джерел фінансування, раціональ­не їх розміщення в майні
Середній (задовільний)	Проблемна	Нестійкий фінансовий стан, інертне (епізодичне) здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності, нестійка динаміка зростання оціночних показників, суттєве зниження рівнів показників ефективності використання ресурсів	Нейтралізація надмірно великих залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, реалізація продукції, що не користується попитом, за демпінговими цінами, дослідження ринкового середовища, аналіз власних позицій і конкурентів, скорочення тривалості виробничо-комерційного циклу за рахунок невиправданої тривалості основних його етапів, забезпечення ритмічної та злагодженої роботи підприємства; ліквідація простоїв обладнання, збоїв у поста­чанні, постійне здійснення аналізу ділової активності на всіх рівнях, розробка й прийняття управлінських рішень з урахуванням результатів аналізу
Низький (незадовільний)	Кризова	Кризовий фінансовий стан, відсутність інноваційної діяльності, звужений тип виробництва, стій­ка негативна тенденція спаду оціночних показників, неефек­тивне використання ресурсів	Локалізація ризикової ситуації відповідно до джерел її виникнення, зміна стилю управління в умовах кризової ситуації, експрес-аналіз ділової активності, оперативне реагування на виникнення проблемної ситуації

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отри­мана в результаті порівняння діяльності даної компанії з одноти­пними за сферою застосування капіталу підприємствами.

Оцінка ділової активності за якісними критеріями є:

• широта ринків збуту продукції;

• наявність продукції, що експортується;

• наявність унікальної продукції, техніко-економічні парамет­ри якої перевищують світові аналоги або відповідають їм;

• репутація підприємства;

• стійкість зв'язків з клієнтами, партнерами тощо. Кількісна оцінка та аналіз ділової активності можуть бути

здійснені за двома напрямками:

• ступінь виконання плану за основними показниками, що за­безпечують задані темпи їх зростання;

• рівень ефективності використання ресурсів.

Найбільш інформативні аналітичні висновки формулюються в результаті зіставлення темпів їх зміни. У цьому зв'язку опти­мальним є співвідношення таких темпових показників:

100%<Т_ск<Т_р<Т_п,

де Т_ск — темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяль­ність підприємства;

Т_р — темп зміни обсягів реалізації продукції;

Т_п—темп зміни прибутку.

Перша нерівність означає, що економічний потенціал підпри­ємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності.

Друга нерівність вказує на те, що порівняно зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується вищими темпами, тобто ресурси комерційної організації використовують­ся ефективніше, підвищується віддача з кожної грошової одини­ці, вкладеної в компанію.

Із третьої нерівності видно, що прибуток зростає випере­джаючими темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва й обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу та взаємовідносин з контрагентами.

Але можливі і відхилення від цієї ідеальної залежності, які не завжди необхідно розглядати як негативні. Причинами порушен­ня системи нерівностей можуть бути: освоєння нових перспектив­них напрямків застосування капіталу, реконструкція та модерні­зація діючих виробництв, упровадження продуктових нововве­день тощо. Така діяльність завжди пов'язана зі значними вкла­деннями фінансових ресурсів, які порушують наведене співвід­ношення показників, але не свідчать про зниження ділової актив­ності підприємства.

Реалізація другого напряму аналізу ділової активності полягає в оцінці ефективності використання ресурсів підприємства.

• Метою аналізу ділової активності підприємства є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій і причин їх змін для дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності та визначення потенційних можливостей підприємства щодо підвищення останнього.