6. Професійна спілка як суб’єкт в системі соціального партнерства – це:

а) добровільна, неприбуткова громадська організація, що поєднує громадян, пов'язаних спільними професійними, виробничими інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання), яка створюється з метою представництва і захисту їхніх прав та інтересів;

б) добровільна організація, що поєднує роботодавців і найманих працівників пов'язаних загальними інтересами за родом їхньої професійної діяльності;

в)добровільна, неприбуткова організація, що займається професійним навчанням і працевлаштуванням громадян.

7. Метою діяльності профспілок є:

а) забезпечення і реалізація основних громадянських прав людини, координація і регулювання СТВ на базі розробки правових основ і організаційних форм соціального партнерства;

б) створення гідних умов праці для робітників , забезпечення зайнятості, участь трудящих у керівництві виробництвом і розподілі створеного продукту; підвищення рівня заробітної плати;

в)збереження робочих місць для членів профспілки;

г) розробка й проведення соціальної, економічної і промислової політики.

8. Колективний договір – це:

а) нормативно-правовий акт, що регулює питання організації виробництва і праці, соціально-трудових відносин між роботодавцями, найманими робітниками і державою;

б) локальний нормативно-правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства, незалежно від форми власності та господарювання;

в) локальний нормативно-правовий акт, що на рівні централізованих норм установлює систему обмежень прав власників і обов'язків найманих робітників у ході здійснення виробничої діяльності.

9. Закон України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» було прийнято у:

а) 1998 р.;

б) 1999 р.;

в) 2000 р.;

г) 2001 р.

10. Держава, як суб'єкт соціального партнерства не виконує таку функцію як:

а) правове регулювання взаємовідносин між трудом і капіталом;

б) участь у становленні і розвитку соціального партнерства на принципах трипартизму;

в) визначення пріоритетів соціальної політики й активна участь у її реалізації;

г) координація діяльності відносно виконання науково-технічних і соціально-економічних програм різного рівня.

11. До органів, які забезпечують і (або) сприяють взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на принципах соціального партнерства відносяться:

а) Національна тристороння соціально-економічна рада; Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення; Комісія з питань охорони праці; Державна інспекція по праці і ін.;

б) профспілки і спілки роботодавців;

в) посередницькі структури, незалежні експерти і ін.

12. Згідно із Законом України ''Про колективні договори і угоди'' колективні договори підлягають реєстрації:

а) місцевими органами державної законодавчої влади;

б) Міністерством праці;

в) Верховною Радою України.

13. Загальні принципи проведення соціально-економічної політики в країні на даний період часу охоплюють сукупні інтереси найманих працівників і роботодавців, має переважно соціальний характер наступна угода:

а) колективний договір;

б) галузева угода;

в) генеральна угода.

14. Фактори виникнення трудових конфліктів поділяються на:

а) економічні, екологічні, соціальні;

б) економічні, соціальні, політичні, релігійні;

в) соціальні, політичні, побутові;

6. галузеві, економічні, соціальні, політичні.

15. Методом вирішення соціальних конфліктів у межах соціального партнерства є:

а) протистояння;

б) ліквідація приватної власності;

в) компроміс.

16. Зіткнення інтересів індивідів і груп у соціальній взаємодії - це:

а) непорозуміння;

б) конфлікт;

в) протистояння;

г) війна.

17. У врегулюванні соціально-трудових відносин беруть участь:

а) організації, що представляють інтереси найманих працівників і держава;

б) роботодавець і найманий працівник;

в) організації, що представляють інтереси найманих працівників, об'єднання роботодавців і держава;

г) професійна спілка і наймані працівники.

Контрольні запитання множинного вибору відповідей

18. Економічними передумовами становлення системи соціального партнерства є:

1. чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація;

2. наявність міцного середнього класу;

3. наявність цивілізованого класу власників із високою громадянською свідомістю й почуттям відповідальності перед суспільством;

4. випуск конкурентоспроможної продукції;

5. наявність органів, які представляють інтереси суб'єктів соціального партнерства.