61

Лекція 19. Україна в повоєнні роки План.

1. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – на початку 1950-х pp.

2. Суспільно-політичне життя України в другій половині 1940-х – на початку 50-х pp.

3. Період «відлиги». Україна в умовах десталінізації (1956-1964 pp.).

4. Процеси десталінізації та лібералізації в українській культурі.

5. Стан економіки України наприкінці 1950-х – у першій половині 60-х pp.

6. Ідеологізація суспільного життя та розвиток науки в другій половині 1950-х – першій половині 60-х pp.

7. Україна в умовах згортання політичних реформ М. Хрущова.

8. Період «застою» в Україні. Дисидентський рух.

9. Політико-ідеологічна криза системи. Неосталінізм та Україна (1965-1985 pp.).

10. Особливості опозиційного руху в Україні в 1960-80-х pp.

11. Боротьба українських дисидентів проти панівного режиму.

Література

1. Бойко О. Історія України. - К., 1997.

2. Борисенко В. Курс української історії. - К., 1997.

3. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. - К., 1995.

4. Історія України. Навчальний посібник. - К., 1997.

5. Історія України в особах XIX - XX ст. - К., 1995.

6. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. - К., 1996.

7. Рибалка І. Історія України. - Ч.1-2. - Харків, 1995-1997.

1. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – на початку 1950-х pp.

Україна в період повоєнної відбудови. Економічне та політичне становище республіки. Війна принесла багато втрат Україні. Від рук фашистів загинув кожний шостий її житель (на фронтах Другої світової війни загинуло близько 6 млн осіб, стільки ж закатували фашисти під час окупації). Гітлерівці зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тис. сіл і понад 16 тис. підприємств, 10 млн осіб залишилося без житла. Україна втратила 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл і технікумів, наукових установ і вузів, 19 тис. бібліотек. Прямі збитки народного господарства України становили 285 млрд крб. З них 106 млрд припадає на державні підприємства й установи і 88,1 млрд – на особисте майно громадян. Загальні втрати по СРСР: зруйновано 1 710 міст, 70 тис. сіл, без житла залишилося 25 млн осіб, збитки обчислюють 679 млрд крб., прямі втрати – 2,509 трлн крб. У руїнах лежали «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріупольський металургійний завод, Макіївський завод ім. С Кірова, гордість перших п’ятирічок – Дніпрогес, шахти Донецького вугільного басейну.

У важких умовах жила більшість населення України. Не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах.

Досить складним залишалося внутрішньополітичне становище, особливо в західних регіонах України, де з поверненням радянської влади з небаченою силою спалахнула боротьба з ОУН - УПА. Насадження тоталітарного режиму, прискорена радянізація західних областей після вигнання німців, масові репресії проти місцевого населення призвели до спалаху громадянської війни. Спираючись на значну підтримку місцевого населення, боротьба ОУН - УПА активізувалася.

Після завершення війни Україна активно виходить на міжнародну арену. 1944 р. створено Міністерство закордонних справ УРСР, яке очолив відомий радянський письменник О. Корнійчук. У квітні 1945 р. Україна разом з СРСР та Білоруссю була включена до складу 47 країн-засновників ООН. Українські представники з’явилися в ЮНЕСКО, Міжнародній організації праці та ін. З одного боку, міжнародна діяльність республіки має позитивний характер, а, з другого, - вона повністю залежить від рішень Москви.

29 червня 1945 р. між СРСР і Чехословаччиною підписано Договір про входження Закарпатської України до складу УРСР. 16 серпня 1945 р. були врегульовані територіальні проблеми між Радянським Союзом та Польщею і Румунією, підписано документи про встановлення нового кордону. 10 лютого 1947 р. в Парижі представники СРСР, БРСР, УРСР разом з іншими державами підписали договори з країнами, які в роки Другої світової війни воювали на боці гітлерівської Німеччини: Румунією, Угорщиною, Фінляндією, Болгарією та Італією.

Відбудова народного господарства України. У досить складних і суперечливих умовах почалася післявоєнна відбудова народного господарства України. Ціною величезного напруження сил загоювалися рани війни. У відбудові народного господарства доводилося долати чимало труднощів. Наприклад, союзний уряд визнав недоцільним, економічно неефективним повернення в Україну багатьох об’єктів промисловості та сільського господарства. Доводилося все починати спочатку.

Сталінська пропагандистська машина вдалася до добре випробуваних ідеологічних гасел: «Потрібне напруження всіх сил для відбудови. Тепер ми живемо складно, відбудуємося – і все зміниться на краще». У республіці широкого розмаху досягло соціалістичне змагання. Для пропаганди нової політики встановлено медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу».

У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР схвалила п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства республіки на 1946-1950 pp. Протягом п’ятирічки обсяг капіталовкладень у відбудову народного господарства в 3 рази перевищував фінансування всіх попередніх трьох п’ятирічок разом узятих. За темпами будівництва Україна нагадувала 1930-ті рр. Наприклад, до жовтня 1945 р. в республіці відбудовано 123 з 306 основних шахт. Навесні 1947 р. Дніпрогес дав перший струм. Піднялися з руїн «Запоріжсталь» і «Азовсталь», машинобудівні підприємства Києва, Харкова та інших міст, здано в експлуатацію найбільший на той час в СРСР та Європі газопровід «Дашава – Київ». Обсяг валової продукції промисловості України за першу післявоєнну п’ятирічку збільшився в 4,5 раза й перевищував рівень 1940 р. на 15% . На кінець п’ятирічки Україна виробляла чавуну, сталі, кам’яного вугілля стільки, як у довоєнний час, а з виробництва прокату, чорних металів, продукції машинобудування, електроенергії, залізної руди показники значно перевищували цей рівень.

Успіхи відбудови дозволили 1947 р. скасувати карткову систему і провести грошову реформу, яка знецінила особисті заощадження громадян. З 1946 р. Радянський Союз опинився в стані «холодної війни» зі своїми колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції (США, Великобританією та ін.). Розраховувати на міжнародну допомогу не доводилося. З’явилася страхітлива примара «Третьої світової війни». Тому післявоєнна відбудова здійснювалася переважно знайомим з радянської історії методом: спочатку – метал і вугілля, зброя, потім – життєвий рівень людей.

Сільське господарство України в повоєнний час. Голод 1946-1947 pp.

Найгостріше проблеми відбудови народного господарства виявилися в сільському господарстві:

• війна підірвала матеріальну базу колективних господарств, значна кількість колгоспів і радгоспів була зруйнована, занепали виробничі площі, гостро відчувалася нестача техніки;

• протягом 1943-1945 pp. основною робочою силою колективних господарств були жінки, підлітки, діти, інваліди;

• після повернення радянської влади на селі починали відновлюватися звичайні командно-адміністративні порядки минулого, які мало враховували інтереси господарств і людей;

• визнано за недоцільне повернення значної частини евакуйованих господарств;

• надмірні податки виснажували підсобні селянські господарства – податки стягували з тих, хто тримав свиней, мав яблуні й груші, селянам треба було здавати державі молоко (по 200 л на рік з господарства). Селян примушували купувати на великі суми облігації державної позики.

Голод 1946-1947 pp. Малосніжну зиму 1945 р. змінило посушливе літо 1946 р., зимові та ярові культури майже цілком загинули. Неврожайного 1946 року для України був установлений великий хлібозаготівельний план, який становив 340 млн пудів зерна. З часом і його збільшили.

Щоб забезпечити виконання державних планів, у сільські райони України прибули представники найвищих партійних і радянських органів, судів, прокуратури. Незважаючи на те, що врожай в окремих областях України становив 2-3 ц з га, була відновлена практика 1930-х pp. конфіскації хліба. Попри силові методи, план хлібозаготівель виконано на 62,4%. Як і в 1930-ті pp., замайоріли знайомі штампи «приховування зерна», «розкрадання», «саботаж».

Відновив свою діяльність закон «Про п’ять колосків». За 1946 – початок 1947 pp. в УРСР засуджено до різних термінів покарання й навіть розстрілу понад 1300 голів колгоспів. Боячись репресій, районні й місцеві керівники почали здавати за планом заготівель насіннєвий фонд.

На фоні неврожаю та надмірних поставок зерна в республіці загострилася проблема кормів. З 1946 р. почався масовий падіж худоби. На 1 січня 1947 р. поголів’я великої рогатої худоби в Україні зменшилося на 46 тис. голів, на 1 млн свиней, на 35 тис. коней. Щоб запобігти катастрофі, колгоспним господарствам рекомендували збільшити здачу м’яса державі. Окремі райони навіть рапортували про успіхи перевиконання таких поставок.

Катастрофа насувалася швидко. Узимку 1946 р. Україна зазнала нового удару голоду. Селяни змушені були відкопувати з-під снігу мерзлу картоплю, буряки – усе, що залишилося на колгоспних полях після збирання. їли кору дерев, дрібних гризунів тощо.

Унаслідок недоїдання серед селян поширювалася дистрофія, різноманітні хвороби. Швидко зростала смертність серед сільського населення.

Органи МВС зафіксували непоодинокі випадки канібалізму (людоїдства).

У період голоду з України відбувався масовий вивіз сільськогосподарської продукції. Так, з СРСР для допомоги країнам так званої «народної демократії» (Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Румунії та ін.) вивезено 1,7 млн пудів хліба.

Сам М. Хрущов, як і багато партійних та радянських керівників, неодноразово зверталися до Москви, і особисто до Й. Сталіна, щоб повідомити про трагічний стан у сільському господарстві республіки.

Коли ж М. Хрущов особисто попросив допомоги в «батька народів», Й. Сталін розлютився: «Ти, - кричав він М. Хрущову, - м’якотілий. Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони прагнуть, щоб ми розтринькали наші державні запаси». В обмеженому колі Сталін назвав М. Хрущова «підозрілим типом». М. Хрущова пізніше звільнено з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, а на цю посаду був призначений Л. Каганович.

Катастрофа в українському селі примусила сталінське керівництво надати певну допомогу республіці. З державних фондів України була надана позика – 35 млн пудів зерна. До республіки додатково направлено трактори та іншу сільськогосподарську техніку. 140 млн крб. виділено УРСР для безплатного харчування населення.

Становище поступово стабілізувалося, але наслідки третього голоду були подолані не повністю. Унаслідок голоду 1946 р. в республіці загинуло 800 тис. осіб, 1 млн хворів на дистрофію.

Сільськогосподарське виробництво України вдалося вирівняти в 1950 р. Проте воно залишилося малопродуктивним. Як слушно підкреслив український історик Ю. Зайцев, це зумовлено:

• низькою врожайністю культур;

• недостатньою матеріальною зацікавленістю трудящих у розвитку колгоспного виробництва;

• низькими заготівельними цінами на продукцію сільського господарства;

• командно-бюрократичною системою управління й планування.

Голод 1946-1947 pp. залишився в історичній пам’яті українського народу. Одна із сучасниць так схарактеризувала його причини: «Сталін хотів усіх людей України видушить».

Сам же кремлівський диктатор уважав по-іншому. У голодні повоєнні роки він по-блюзнірськи стверджував: «Нема більше України з відсталим господарством, з відсталою культурою, зі злиденним населенням, є Україна... з найбільш передовим у світі соціалістичним сільським господарством... Україна, у якій творцем і розпорядником усіх багатств є сам народ».