22. Нігті (будова).

Ніготь – це плоска тверда платівка, що складається практично повністю з кератину. Вона прикріплюється до нігтьового ложа, з якого ніготь росте і яке рясно забезпечене кровоносними судинами і нервовими закінченнями. Головна функція нігтів – захист кінцевих фаланг пальців від механічних пошкоджень.

Одну сторону і бічні частини нігтя захищають нігтьові валики. Форма нігтя спочатку задається паросткової зоною нігтя – матрицею. Поздовжні і поперечні вигини нігтя формують нігтьові зв'язки, які протягнуті від нігтьового ложа до окісті нігтьової фаланги пальця. На внутрішньому краї нігтя є білувата, овальної форми частина, так звана луночка. Нігтьова пластинка утворюється з ороговілих, сплющених клітин, які за будовою нагадують клітини рогового шару шкіри. Безперервно наростаючи в матриці і в нігтьовому ложі, нігтьова пластинка поступово зміщується вздовж ложа назовні.

Ніготь швидше росте в молодому віці і під час вагітності. Середня швидкість росту нігтя становить 1 мм на тиждень, а повністю ніготь оновлюється за одними даними за півроку, за іншими - за 3-4 місяці.

З яких же речовин складається ніготь людини? У тканину нігтя входять кератин, вода і невелика кількість мінеральних речовин і жирів. Кератин – це самий головний структурний компонент нігтя – білок, багатий сіркою. Кератин нігтя дещо відрізняється по структурі від кератину інших частин шкіри. Кератин нігтя набухає і розм'якшується у воді, але потім швидко висихає і знову твердне. Якщо в організмі спостерігається дефіцит сірки, то ніготь розшаровується.

Крім кератину в нігті міститься не менше 10% води і близько 1% жирів. Ідеальний рівень вологи в нігті від 15 до 18%. При більшому насиченні ніготь каламутніє і розм'якшується. Якщо ж води недостатньо, то він стає сухим і ламким.

Здорова нігтьова пластинка має блискучу поверхню. Рожеве забарвлення їй додають ті, що просвічують капіляри нігтьового ложа. Нижня сторона пластинки покрита подовжніми гребінцями, що чергують з подовжніми борозенками. Гребінці втоплені в поверхню нігтьового ложа. У деяких людей з тонкими нігтями гребінці просвічують у вигляді світлих подовжніх смуг.

У нігтьової пластинки розрізняють тіло нігтя (центральна частина) 1, вільний край 2 (виступає над кінчиком пальця), луночку 3 (задня ділянка нігтя матово-білого кольору). Луночка добре видна на великих пальцях, менша або зовсім не видна на решті пальців.

Під вільним краєм нігтьової пластинки сірувато-білого кольору знаходиться піднігтьова щілина. Коренева частина нігтя складається з кореня нігтя і матриці. Корінь має зубчатий край, прихований під шкірою.

Нігтьові пластинки на правій руці трохи ширше, ніж на лівій. Довжина нігтя 10–15 мм, ширина 10–17 мм, товщина 0,3–0,4 мм. Ріст нігтя йде безперервно з клітин матриці за участю клітин нігтьового ложа. За добу ніготь дорослої людини подовжується на 0,11 мм, у дитини – на 0,04–0,06 мм

Повне оновлення нігтьової пластинки відбувається за 105 днів. На ногах нігті ростуть повільніше, ніж на руках, і на різних пальцях темп зростання неоднаковий. В теплу пору року нігті ростуть швидше. Нігтьова пластинка з трьох сторін прикрита шкірними складками – нігтьовими валами. Задній вал прикриває корінь нігтя, край валу утворює вузьку і тонку нігтьову шкірку, щільно прилеглу до поверхні нігтя.

Пошкодження нігтьової шкірки при манікюрі може привести до проникнення інфекції під нігтьовий вал і захворювання нігтя. Матриця і нігтьове ложе за допомогою густої мережі капілярів добре забезпечуються кров'ю. В ложі і нігтьових валах знаходяться лімфатичні судини і нервові закінчення.

23. Епідермальний бар’єр

Епідермальний бар’єр – це збірне поняття, що об’єднує всі структури шкіри, які відповідають за її бар’єрні властивості.

Шкіра з пошкодженим бар’єром не може ефективно зберігати вологу. Шкіра стає сухою. А оскільки саме волога надає шкірі пружності, то на з’являються зморшки, шкіра стає в’ялою.

Другим наслідком порушення бар’єру є підвищена чутливість шкіри. Більша кількість речовин може подразнювати шкіру та викликати запалення і сверблячку. Шкіра стає більш сприйнятливою до інфекції – на ній частіше з’являються вугрі та інші запальні елементи.

Роговий шар шкір є головним бар’єром, який попереджає зневоднення організму та не дає проникнути м/о і токсинам в нього. Саме поєднання мертвих лусочок та ліпідного прошарку дозволяє роговому шару виконувати роль межі з зовнішнім середовищем. Рогові лусочки відіграють роль механічної перешкоди на шляху крупних часток, а ліпідний «цемент» не дає проникнути воді та водорозчинним речовинам.

Ліпіди рогового шару мають наступні властивості:

• Утворюються не в сальних залозах, а в клітинах епідермісу

• Організовані в певну структуру

• Відрізняються від ліпідів шкіряного сала хімічним складом.

Тепер у багатьох косметичних засобах містяться ліпіди, що за своїм складом близькі до ліпідів епідермального бар’єру.

Головними руйнівниками епідермального бар’єру є емульгатори, тому від них намагаються відмовитись, застосовуючи нові технології стабілізації емульсій (ламелярні емульсії).