Білет 14

1. Типи реакцій серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантажен­ня. Нормотонічна реакція.

Одномоментна проба з навантаженням ( 20 присідань або 60 підскоків за 30 сек.)

1) ДО НАВАНТАЖЕННЯ У ПАЦІЕНТА В СИДЯЧОМУ ПОЛОЖЕННІ ВИМІРЮЄМО К Т І ПУЛЬС (ПУЛЬС підраховуємо ЗА 10 СЕК).

2) Пацієнт виконує 20 присідань(або 60 підскоків) за 30 сек.

3) Відразу після присідань на 1хв. підраховуємо пульс за 10 сек. і до кінця першої хвилини відновлення вимірюємо КТ;

4) Протягом другої та третьої хвилини знову рахуємо пульс кожні 10 секунд до того часу, поки не появляться ті самі показники, які були до навантаження.

5) Після нормалізації пульсу ще раз

вимірюємо КТ .

Усі дані заносимо в протокол.

В нормі після навантаження серце збільшує свою продуктивність – зростає хвилинний об’єм кровотоку (ХОК). Це відбувається за рахунок збільшення ЧСС та серцевого викиду(СВ)або систолічного обєму (СО).

ХОК = ЧСС х СВ

Зустрічаються наступні варіанти реакції ССС:

• Нормотонічна ;

• Гіпертонічна ;

• Гіпотонічна (астенічна);

• Дистонічна ;

• Із ступінчатим підйомом КТ.

При нормотонічній реакції ССС на навантаження відбуваєтья збільшення ЧСС на 30-50 %, збільшення СКТ на 10-20 мм рт. ст., зниження діастолічного КТ на 4 -10мм рт. ст. та серцевого викиду, про що свідчить збільшення пульсового тиску .

2. Поняття про динамічні, статичні, активні, пасивні, ідеомоторні, спеціальні, коригуючі, загальноукріплюючі та дихальні вправи.

Вправи – це засоби ЛФК. За направленість – загальноукріплюючі (дають загальнозміцнюючий ефект) та спеціальні (вибіркова дія з урахуванням характеру захворювання). За характером м»язевого скорочення – динамічні (ізотонічне скорочення) та статичні (ізометричне скорочення). За ступенем активності – активні та пасивні динамічні вправи. За допомогою відтворення в думках виконують ідеомоторні вправи (посилання імпульсів до скорочення м»язів). Дихальні вправи: локальні (для збільшення об»єму вентиляційної функції окремих частин легень), з опором диханню (для зміцнення дих м»язів), ті що покращують рухливість грудної клітки і з вимовою звуків (для полегшення видиху), дренажі з дозованою затримкою дихання і керування диханням.

• Дихальні вправи загальні та спеціальні.

• Загальні вправи мають на меті нормалізувати легеневу вентиляцію, зменшити гіпоксію, покращити загальний стан хворого.

• Спеціальні вправи мають патогенетичну дію, розвивають певні функціонально- компенсаторні властивості та попереджують розвиток ускладнень

• В залежності від участі в дихальних актах дихальної та скелетної мускулатури, дихальні вправи поділяють на:

• Статичні.

• При цоьму працюють тільки дихальні мязи та діафрагма. Застосовується зміна частоти, глибини, ритму і типу дихання, співвідношення між фазою вдиху і видиху. Застосовується ротове та носове дихання, та з вимовою букв і звукосполучкень.

• Динамічні.

• Усі дихальні рухи які супроводжуються рухами голови , тулуба та кінцівками. Це збільшує амплітуду дихальних рухів, посилює вдих чи видих, дає додаткове навантаження на дихальний центр та мускулатуру.