Лекція 1. Поняття адміністративного права і його місце у правовій системі держави план

1. Поняття адміністративного права, його предмету та методу.

2. Система та джерела адміністративного права.

3. Адміністративне право як наука.

4. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.

1. Поняття адміністративного права, його предмету та методу.

Термін «адміністративне» бере початок від слова «адміністрація», яке має латинське походження. Воно утворене за допомогою префікса «ад» — «до», «при» і кореня «міністр» – «підлеглий», «виконавець». В українській мові слово «адміністрація» означає управлінський орган (адміністрація підприємства, установи) або управління в цілому (вид діяльності). Адміністративне право – це самостійна галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини в сфері державного управління, тобто ті відносини, що виникають під час організації та здійснення державними органами виконавчої та розпорядчої діяльності, а також регулює відносини пов'язані зі скоєними правопорушеннями (адміністративне деліктне право).З визначенням адміністративного права найтіснішим чином пов'язаний предмет адміністративного права. Саме за предметом правового регулювання відрізняються одна від одної та чи інша галузь права. Предмет адміністративного права – це сукупність суспільних відносин, які виникають у сфері управління, виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів, а також під час скоєння адміністративних деліктів і регулюються адміністративно-правовими нормами.

Адміністративному праву притаманні визначені межі правового регулювання — сфера діяльності органів державної виконавчої влади, а також виконання органами місцевого самоврядування делегованих державою функцій виконавчої влади.

Відносини виникають, розвиваються та припиняються між вищими та місцевими органами державної виконавчої влади (Кабінет Міністрів України — Голова державної адміністрації); органами державного управління та підлеглими їм підприємствами, установами (Міністерство освіти, науки, молоді та спорту — відповідний навчальний заклад); органами виконавчої державної влади, які не пов'язані безпосередньо підлеглістю (Міністерство внутрішніх справ — Міністерство закордонних справ); органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями (Голова державної адміністрації — обласна рада депутатів, орган внутрішніх справ — громадська організація); органом державної виконавчої влади та громадянами й іншими фізичними особами (орган внутрішніх справ — громадянин, який звернувся за отриманням паспорта; Міністерство закордонних справ — іноземець, який звернувся в представництво за кордоном за візою для в'їзду в Україну або транзитного проїзду через Україну).

Предмет адміністративного права умовно можна поділити на 2 частини:

1. Внутрішньо-апаратні відносини (відповідні юридичні норми закріплюють систему органів виконавчої влади, організацію служби в них, компетенцію органів та службовців, їх взаємовідносини, сюди ж можна віднести відносини адміністрацій організацій, діяльність яких регулюється адміністративним правом (військові частини, вузи та ін.) з їх службовцями, студентами.

2. Взаємовідносини адміністративної влади з підприємствами, установами, організаціями будь-яких організаційно-правових форм з громадянами.

На сучасному етапі зміст предмета адміністративного права суттєво розширюється за рахунок включення до нього суспільних відносин, що складаються у сфері управління в межах не лише державної, а в цілому публічної влади, складовими якої є:

1) державна влада;

2) місцеве самоврядування.

Відносини, що складають предмет адміністративного права, характеризуються такими особливостями:

• виникають тільки в результаті державно-управлінської (владної) діяльності;

• в них обов’язково бере участь виконавчо-розпорядчий орган держави;

• завжди є наслідком свідомої, цілеспрямованої, вольової діяльності від імені держави.

Адміністративне право – це управлінське право. Воно регулює відносини, які виникають під час формування та функціонування державної адміністрації, обслуговує сферу державного управління.

Управління існує у всіх сферах суспільного життя, це діяльність значна за обсягом і різноманітна за змістом. У деяких випадках управлінська діяльність настільки специфічна, настільки пов'язана з особливим видом діяльності, яка управляється, що її регламентують норми не адміністративного, а інших галузей права. Так, управлінську діяльність адміністрації підприємств, установ по відношенню до їх робітників регулює трудове право, а управлінські відносини пов'язані з фінансами – фінансове право. Тому, у визначені предмета адміністративного права потрібно внести наступне уточнення: воно регулює всі управлінські відносини, за винятком тих, які регламентовані іншими галузями права України.

Головним завданням адміністративного права, виходячи з його предмету – є правове регулювання організаційних, управлінських стосунків у суспільстві (адміністративна діяльність) та правоохоронна діяльність держави, що включає встановлення всілякого характеру правових заборон, застосування до порушників різноманітних державно-примусових засобів, зокрема й адміністративної відповідальності.

Метод правового регулювання:

1) Це спосіб розв'язання поставлених цілей.

2) Характеризує вольовий бік регулятивних властивостей галузі.

Для адміністративного права характерне домінування владного, імперативного змісту його методу. Управління передбачає домінування, перевагу однієї волі над іншою, а часто і підлеглість однієї особи іншій. В системі управлінських зв'язків суб'єкти не рівні ідо того ж вони виконують різні соціальні ролі. Цю нерівність адміністративне право не може і не намагається усунути, навпаки така нерівність закріплюється у законодавчому порядку, у цьому полягає головна особливість змісту адміністративно-правового методу (нерівність, асиметрія суб'єктів управлінських відносин)

Слід також зазначити, що такий же метод державного примусу є домінуючим і в інших правових галузях, що регулюють відносини в сфері державного управління (фінансове, земельне, екологічне право).

Зміст методів адміністративного права складається з таких компонентів:

• приписи – це покладення прямого юридичного зобов’язання чинити ті чи інші дії в умовах, які передбачені нормою;

• заборони – це покладення прямих юридичних обов’язків не чинити тих чи інших дій в умовах, які передбачені нормою;

• дозволи – юридичний дозвіл чинити ті чи інші дії, або утриматись від їх вчинення за своїм бажанням.

За колом суб'єктів, між якими виникають адміністративно - правові відносини, адміністративне право поділяється на:

• адміністративне публічне право – сукупність правових норм, що регулюють управлінські відносини між державою та юридичними особами, які не належать до іноземної держави.

• адміністративне приватне право – сукупність норм, що регулюють відносини управлінського характеру, які виникають між державою та фізичними особами на підставі юридичних актів (паспортний режим, порядок пересування іноземних громадян у країні, організації та проведення демонстрацій, мітингів, ліцензування підприємницької діяльності фізичної особи).

Адміністративне право відноситься до фундаментальних галузей права, його норми регулюють управлінські відносини, однією з сторін яких виступає держава в особі її органу або посадової особи.