3. Вторинні суб’єкти міжнародного публічного права, їх види.

До похідних, а отже, до вторинних суб'єктів відносяться:

- міжнародні організації,

- міжурядові утворення,

- спеціальні державоподібні утворення (Ватикан, Монако, ін.).

До державоподібних утворень сучасне міжнародне право відносить і суб'єктів федерації. Державоподібний характер суб’єктів федерації виражається також у тому, що в них часто є своє громадянство, столиця, державні символи – герб, прапор, гімн. Водночас самостійність суб'єктів федерації недостатня для того, щоб вони могли визнаватися суб'єктами міжнародного права. Це пояснюється тим, що суб'єкти федерації не є державами у повному значенні цього слова: вони не мають суверенітету; не мають права сецесії — право одностороннього виходу з федерації; юридично позбавлені права самостійної участі в міжнародних відносинах. Ці суб’єкти наділені їхніми творцями статусом суб'єктів міжнародного права.

Похідні суб'єкти міжнародного права звичайно володіють галузевою правосуб'єктністю. Розрізняється ще спеціальна правосуб'єктність – нею володіють фізичні особи.

Похідні суб'єкти міжнародного права створюються первинними, тому обсяг їхньої міжнародної правоздатності (обсяг прав і повноважень) залежить від наміру і бажання їхніх творців— держав-засновників, що наділяють їх правом виступати в міждержавних відносинах від власного імені.

4. Поняття міжнародної правосуб’єктності.

Міжнародна правосуб'єктність є основною ознакою суб'єкта міжнародного публічного права. Вона виявляється, як правило, у наявності прав і обов'язків, встановлюваних звичаєвими і договірними нормами міжнародного права.

Міжнародна правосуб'єктність містить у собі ряд елементів, що характеризують суб'єкт міжнародного права:

- право виступати на міжнародній арені від свого імені;

- право вступати у відносини з іншими суб'єктами міжнародного права;

- право брати участь у створенні норм міжнародного права;

- «підпадання» поведінки суб'єкта під дію норм міжнародного права;

-визнання суб'єкта міжнародного права в якості такого іншими суб'єктами міжнародного права й ін.

Суб'єкти міжнародного права мають загальну, галузеву і спеціальну правосуб'єктність. Загальна і галузева правосуб'єктність притаманна загальновизнаним суб'єктам міжнародного права.

Загальна правосуб'єктність — це здатність певної особи у силу факту свого існування виступати як суб'єкт міжнародного права. Такою правосуб'єктністю володіють тільки суверенні держави і нації, що борються за національне визволення.

Галузева правосуб'єктність — це здатність суб'єктів міжнародного права виступати як учасники у певній сфері міждержавних відносин. Такою правосуб'єктністю володіють міжнародні міжурядові організації. Наприклад, Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) бере участь у міжнародно-правовому регулюванні проблем, що стосуються освіти, науки і культури, в інтересах забезпечення загальної поваги, справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених у Статуті ООН, для всіх народів без розрізнення раси, статі і релігії.

Отже, правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій обмежується тільки визначеним колом проблем, що закріплюються в їхньому статуті.

Спеціальна правосуб'єктність — це здатність осіб бути учасниками тільки певного кола відносин у рамках окремої галузі міжнародного права. Спеціальною правосуб'єктністю, наприклад, володіють фізичні особи і міжнародні неурядові організації.