
- •Іі. Матеріали до курсу лекцій
- •2.1. Загальна частина тема 1. Поняття, сутність, джерела і система сучасного міжнародного права. План
- •2. Періодизація розвитку міжнародного публічного права.
- •3. Джерела міжнародного публічного права, їх загальна характеристика.
- •4. Форми міжнародної нормотворчості. Роль доктрини у формуванні норм міжнародного публічного права.
- •5. Система міжнародного публічного права.
- •Тема 2. Галузі міжнародного публічного права. Співвідношення і взаємодія міжнародного і національного права. План
- •1. Поняття та загальна характеристика галузей міжнародного публічного права.
- •2.Співвідношення міжнародного публічного права з національним (внутрішньодержавним ) правом.
- •1. Поняття та загальна характеристика галузей міжнародного публічного права
- •Співвідношення міжнародного публічного права з національним (внутрішньодержавним ) правом.
- •Тема 3. Суб’єкти міжнародного публічного права
- •2. Первинні суб’єкти міжнародного публічного права, їх загальна характеристика.
- •2. Первинні суб’єкти міжнародного публічного права, їх загальна характеристика.
- •3. Вторинні суб’єкти міжнародного публічного права, їх види.
- •4. Поняття міжнародної правосуб’єктності.
- •5. Проблема правосуб’єктності фізичних осіб в міжнародному публічному праві. Правонаступництво в міжнародному публічному праві. Підстави та види.
- •Тема 4. Принципи міжнародного публічного права. План
- •1. Основні принципи міжнародного публічного права.
- •2. Роль принципів міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.
- •1. Основні принципи міжнародного публічного права.
- •2. Роль принципів міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин
- •Тема 5. Право міжнародних договорів
- •2. Юридична природа і дія міжнародних договорів.
- •3. Класифікація міжнародних договорів, їхні атрибути.
- •4. Найменування договорів.
- •Тема 6. Право міжнародних організацій. Організація об’єднаних націй. План
- •2. Правотворча діяльність міжнародних організацій
- •3. Історія утворення та правова природа Організації Об'єднаних Націй.
- •4. Спеціалізовані установи оон
- •5. Поняття регіональних міжнародних організацій
- •IV. Питання, які виносяться на модульний контроль № 1
- •Джерела міжнародного публічного права, їх загальна характеристика.
4. Спеціалізовані установи оон
Поняття спеціалізованої установи ООН увійшло в міжнародне право разом зі Статутом ООН. Відповідно до статей 57,63 Статуту ООН, спеціалізованими установами ООН є міжнародні організації, створені міжнародними угодами й наділені широкою міжнародною відповідальністю, визначеною установчими актами в економічній і соціальній галузях, а також щодо культури, освіти, охорони здоров'я тощо, вони підтримують зв'язок з ООН.
За сферою своєї діяльності організації поділяються на три основні групи.
Перша група - спеціалізовані установи економічного характеру. До неї належать 12 організацій, а саме: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО), Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ЇМО), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСГР), Організація об'єднаних націй з промислового розвитку (ЮНІДО).
До другої групи належать спеціалізовані установи соціального характеру: Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
Третю групу становлять установи культурно-гуманітарного характеру: Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).
Спеціалізовані установи - це постійні міжнародні організації. Оскільки вони належать до міжнародних організацій, їхня юридична природа подібна до інших міжнародних організацій.
Зв'язок спеціалізованих установ з ООН, за Статутом ООН (статті 56,63), підтримується, зазвичай, через Економічну та соціальну раду ООН на основі спеціальних угод між відповідною спеціалізованою установою та ООН.
При всій різноманітності цілей і суттєвих відмінностей у характері діяльності спеціалізованих установ, вони мають, загалом, схожу структуру та низку однотипних положень статутів. Наприклад, членство в ООН не є обов'язковою передумовою членства в спеціалізованих установах.
Згідно зі статутами спеціалізованих установ, їхні вищі органи складаються з представників усіх держав - членів певної організації. До компетенції цих органів входить розгляд усіх питань, пов'язаних з розробкою та прийняттям проектів міжнародних угод і конвенцій, визначення політики, програм й основних напрямів діяльності відповідної організації.
Оперативне керівництво діяльністю організації здійснюють виконавчі органи. Окрім цього, в структурі спеціалізованих установ існують численні комітети, комісії.
Основні форми діяльності спеціалізованих установ:
розробка проектів міжнародних конвенцій і регламентів зі спеціальних питань;
координація діяльності держав щодо розвитку співробітництва в спеціальних галузях;
- надання технічної допомоги; - обмін інформацією.
Варто згадати й про міжнародну організацію, що не є спеціалізованою установою, проте певним чином пов'язана з ООН. Це - Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Ця організація в галузі використання атомної енергії була створена за рішенням ООН на міжнародній конференції в Нью-Йорку. Статут МАГАТЕ прийнятий 26 жовтня 1956 р. та набрав чинності 29 липня 1957 р. Штаб-квартира знаходиться у Відні.
Зв'язок МАГАТЕ з ООН регулюється угодою з ГА ООН від 14 листопада 1957 р. Відповідно до цієї угоди та Статуту МАГАТЕ, Агентство повинне подавати щорічні доповіді про свою діяльність ГА ООН, а за необхідності - Раді Безпеки та ЕКОСОР.
Основними напрямками діяльності МАГАТЕ є організація та координація досліджень і розробок в галузі ядерної енергетики, питання радіаційної безпеки, надання технічної допомоги державам-членам МАГАТЕ у сфері мирного використання ядерної енергії, здійснення контролю (гарантій) за мирними дослідженнями ядерної енергії, регламентаційна діяльність з питань, пов'язаних з атомною небезпекою.
Однією з основних функцій МАГАТЕ є застосування системи контролю з метою забезпечити невикористання у військових цілях ядерних матеріалів та обладнання, призначених для мирного використання. Неядерні держави-учасники Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (1968) повинні укладати з МАГАТЕ угоди про контроль над мирною ядерною діяльністю цих держав. Контроль здійснюють інспектори МАГАТЕ.
Існує і низка інших міжнародних організацій, що належать до системи ООН, але не є спеціалізованими установами. Зокрема, це Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Програма розвитку ООН (ПРООН), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).