Особливості ціноутворення:

● Визначення витрат на надання послуг і вдале використання таких даних для обгрунтування тарифів ― завдання дуже складне і заслуговує уваги. В зв’язку з великою індивідуальністю послуги, кінцевий характер якої дуже часто визначається в результаті персональної взаємодії сервісної організації з клієнтом, особливо важливим є застосування процедури стандартизації витрат.

Це потребує розробки нормативів витрат на деякі типові операції (роботи), на основі яких і формуються тарифи з базовими характеристиками. Якщо доповнити базові тарифи гнучкою системою знижок чи надбавок за особливі умови виконання замовлення у відповідності з індивідуальними потребами клієнтів, то отримаємо достатньо вдалу систему ціноутворення на послуги.

● При реалізації одної чи декількох послуг складається ситуація аналогічна продажу товарів. Комплекс послуг повинен коштувати споживачу менше, ніж купівля кожної послуги окремо.

Прикладом таких комплексів наданих послуг можуть бути:

■ туристичні послуги, які включають: оформлення віз, організацію доставки туристів на місце; розміщення в готелі; проведення екскурсій і т. д.

■ банківські послуги, які включають: ведення поточних рахунків клієнтів; ведення строкових рахунків; робота з чеками та платіжними документами; надання позик і т. д.

■ обслуговування покупців програмного забезпечення, яке включає: надання консультацій; продаж на пільгових умовах поновлених “версій”; безкоштовну інсталяцію програм на комп’ютер клієнта тощо.

При наданні послуг необхідно звертати увагу на те, що з витратами пов’язане не тільки надання послуг, а й їх споживання. Мова йде про витрати клієнта, пов’язані з: витратами часу на організацію отримання послуги (наприклад, на час проведення ремонту квартири); фізичними зусиллями (привезти телевізор в майстерню); психологічними особливостями клієнта і т. д.

Зміст приділення уваги таким витратам полягає в тому, що за позбавлення від них багато клієнтів готові заплатити підвищену ціну. Розміри надбавок за економію витрат клієнтів можна визначити шляхом проведення маркетингових досліджень, або в результаті експериментальної реалізації послуг.

3. Особливості формування цін на продукцію сільського господарства.

У сільському господарстві використовуються закупівельні ціни.

Закупівельні ціни — це оптові ціни, за якими реалізується сільськогосподарська продукція колгоспам, радгоспам, і які є договірними та укладаються за згодою сторін. Особливість: в їх склад не включаються ПДВ і акцизний збір. ПДВ також не включається і в вартість матеріально-технічних ресурсів, які купує сільське господарство.

Особливістю сільського господарства є: сезонність робіт, великий вплив природно-кліматичних умов; предметом праці виступає земля; реалізація продукції 1 раз у рік після збору врожаю. Ці особливості ускладнюють діяльність сільськогосподарських підприємств та ціноутворення на їх продукцію.

Будучи аграрною країною, Україна зараз має важкий стан сільського господарства. Уряд ніяк не може створити сприятливі умови для його розвитку. Держава здійснює державні закупки зерна і сортового насіння зернових культур, виплачуючи сільськогосподарським товаровиробникам грошові аванси та аванси насінням для придбання матеріально-технічних ресурсів, оплати послуг ремонтних підприємств, а також видаючи товарні кредити в рахунок оплати зерном за держзакупкою. Але спостерігаються невчасні розрахунки держави з товаровиробниками, причому існує проблема еквівалентності обміну між сільським господарством і промисловістю.

Так, ціни на зерно за державним замовленням визначаються виходячи із середньо зважених цін, які склалися на біржових торгах України за спотовими контрактами (товар на біржовому складі) та форвардними контрактами на момент оплати зерна.

Середньо зважені ціни визначаються діленням суми виручки по всіх аграрних біржах на загальну кількість зерна. Але вони не враховують величини собівартості вирощування зерна, яка в кожному господарства різна.

Ціни на зерно за державними закупками в Україні значно нижчі від аналогічних в інших країнах світу, а також вони нижчі від цін на продукцію промисловості, яку отримують господарства в рахунок погашення зерном по держконтракту.

Тому сільське господарство потребує більшої уваги зі сторони держави та покращення умов господарювання.

В цінах на зерно враховується його якість, яка визначається процентним вмістом клейковини, наприклад, пшениця м’яка вищого класу повинна містити клейковини не менше 35%). Ціни на зерно диференціюються в залежності від сортів та класів, відповідно сорти вищого класу будуть дорожчі від нижчого.

Застосовуються сортові надбавки та доплати до закупівельної ціни за вирощування зернових для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування без застосування пестицидів.