3.2.5. Класифікація видів сприймання

В основі класифікації сприймання, так як і відчуттів, лежать відмінності в аналізаторах, що беруть участь у сприйманні. Розрізняють ЗОРОВЕ, СЛУХОВЕ, ДОТИКОВЕ, КІНЕСТЕТИЧНЕ, НЮХОВЕ І СМАКОВЕ сприймання.

Інша класифікація видів сприймання за формами існування матерії: сприймання ПРОСТОРУ,ЧАСУ, РУХУ.

3.3. Уява

3.3.1. Визначення уяви

Уява – особлива форма людської психіки, що пов’язана із сприйманням, мисленням і пам’яттю. Особливість цієї форми психічного процесу полягає у тому, що, імовірно, є притаманною тільки людині, тісно пов’язана із діяльністю організму, однак є "найпсихічнішою" із усіх психічних процесів і станів. Останнє означає, що ні в чому іншому, крім уяви, у такій мірі, не проявляється ідеальний і загадковий характер психіки: майже нічого не відомо власне про механізми уяви, у тому числі про її анатомо-фізіологічну основу - локалізацію у мозку, пов’язаність із певними нервовими органічними структурами. Принаймні, про це можна сказати значно менше, ніж про відчуття, сприймання, увагу і пам’ять. Разом з тим, значення уяви у житті людини та її вплив на психічні процеси і стани і на увесь організм є великими.

3.3.2. Види уяви

Розрізняють активну, пасивну, продуктивну і репродуктивну види уяви. АКТИВНА уява характеризується тим, що користуючись нею , людина за власним бажанням викликає у себе відповідні образи. Образи ПАСИВНОЇ уяви виникають спонтанно, мимоволі, без бажання самої людини. ПРОДУКТИВНА уява відрізняється тим, що у ній дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється або відтворюється, разом з тим, вона творчо перетворюється.

У РЕПРОДУКТИВНІЙ уяві ставиться завдання відтворити реальність у тому виді, якою вона є, і хоча тут також присутній елемент фантазії, така уява більше нагадує сприймання чи пам’ять, ніж творчість.

З феноменом уяви у практичній діяльності людей пов’язаний процес художньої творчості. До методів створення творчих фантастичних образів уяви належать АГЛЮТИНАЦІЯ, ГІПЕРБОЛІЗАЦІЯ, ПІДК- РЕСЛЮВАННЯ, ТИПІЗАЦІЯ і СХЕМАТИЗАЦІЯ.

АГЛЮТИНАЦІЯ – елементарна форма синтезування образів являє собою "склеювання" різних, у повсякденному житті не з’єднуваних якостей, властивостей, частин. Шляхом аглютинації створюються казкові образи (русалка, кентавр і т.п.), або нові технічні засоби: танк-амфібія, акордеон - поєднання фортепіано і баяна.

ГІПЕРБОЛІЗАЦІЯ характеризується збільшенням або зменшенням предмету (велетень – великий як гора і хлопчик-мізинчик), а також зміною кількості частин предмету або їх зміщенням (багаторукі богині у індійській міфології, дракони із сьома головами і т.п.

ПІДКРЕСЛЮВАННЯ – загострення, виділення певних ознак, наприклад, рис обличчя чи характеру. Так створюються дружні шаржі або карикатури.

СХЕМАТИЗАЦІЯ – створення образів фантазії через згладжування відмінностей і виведення на перший план рис подібності. Прикладом схематизації є створення орнаменту, елементи якого взяті із рослинного світу.

ТИПІЗАЦІЯ – це синтез уявлень в уяві, що застосовується у художній літературі, скульптурі, живописі для виділення суттєвого, що повторюється у однорідних фактах і втіленні їх у конкретному образі.