3.2.4. Властивості сприймання

Найбільш важливими особливостями сприймання є ПРЕДМЕТНІСТЬ, ЦІЛІСНІСТЬ, СТРУКТУРНІСТЬ, КОНСТАНТНІСТЬ та ОЗНАЧЕНІСТЬ або осмисленість чи категоріальність, завдяки яким і здійснюється сприймання як ряд етапів цілісного інтелектуального процесу.

ПРЕДМЕТНІСТЬ – це здатність людини сприймати світ не у вигляді набору не пов’язаних один з одним відчуттів, а у формі відділених один від одного предметів, наділених властивостями, що викликають певні відчуття. Предметність виражається у акті об’єктивації, тобто віднесенні відомостей, отримуваних із зовнішнього світу, до цього світу, а не до власних внутрішніх відчуттів. Предметність сприймання не є вродженою якістю, вона пов’язана із здійсненням перцептивних дій, яким людина навчається у процесі розвитку з дитинства, у разі певного роду травм у дорослому віці також буває необхідним певний період для відновлення повноцінної перцептивної здатності.

ЦІЛІСНІСТЬ сприймання виражається у тому, що образ предметів, що сприймаються, не даний повністю у готовому вигляді з усіма необхідними елементами, ніби подумки добудовується до певної цілісної форми на основі неповного набору елементів. Це відбувається і у тому випадку, коли декотрі деталі предмету людиною безпосередньо у даний момент не сприймаються.

З цілісністю сприймання пов’язана його СТРУКТУРНІСТЬ. Сприймання у значній мірі не відповідає нашим миттєвим відчуттям і не є їх простою сумою. Людина сприймає фактично абстраговану із цих відчуттів узагальнену структуру, що формується на протязі певного часу. Наприклад, при слуханні будь-якої мелодії, почуті раніше звуки ще продовжують звучати в голові людини, коли починає звучати наступна нота, а за нею ще одна, і остання нота не може бути основою для розуміння усього твору в цілому, лише звучання усієї структури мелодії забезпечує цілісність сприймання. Аналогічний процес відбувається і при сприйманні ритму.

КОНСТАНТНІСТЬ полягає у здатності перцептивної системи (перцептивна система – сукупність аналізаторів, що забезпечують даний акт сприймання) компенсувати зміни оточуючих предметів по формі, величині, кольору. Іншими словами, КОНСТАНТНІСТЬ – це здатність сприймати предмети відносно постійними за формою, кольором, величиною, рядом інших параметрів, незалежно від різних фізичних умов сприймання.

КАТЕГОРІАЛЬНІСТЬ людського сприймання полягає у тому, що воно носить узагальнений характер, і кожен предмет, що сприймається, позначається словом-поняттям, відноситься до певного класу. Це відбувається тому, що перцептивні образи, тобто образи що сприймаються, мають певне змістове значення. Сприймання людини тісно пов’язане із мисленням, з розумінням сутності предмету. Свідомо сприйняти предмет – означає подумки назвати його, тобто віднести цей предмет до певної групи, класу, узагальнити його у слові.

Описані властивості сприймання не є вродженими, вони поступово складаються у життєвому досвіді, частково є природнім наслідком роботи аналізаторів, синтетичної діяльності мозку.

Сприймання – АКТИВНИЙ процес, під час якого здійснюється множина перцептивних дій для формування адекватного образу предмету. АКТИВНІСТЬ сприймання полягає в участі афекторних (рухових) компонентів аналізаторів у процесі сприймання (рухи руки при дотиках, рухи очей у зоровому сприйманні і т.п.). Необхідна також активність на макрорівні, тобто можливість у процесі сприймання переміщати своє тіло у просторі. Іще активність сприймання пояснюється активною участю у ньому особистості в цілому, її спрямованості, індивідуальних особливостей інших психічних процесів. Так, наприклад, якщо особистість орієнтована на сприйняття окремих деталей і властивостей, то сприймання буде носити більш аналітичний характер. При схильності особистості сприймати об’єкти в цілому, не виділяючи деталей, – говорять про синтетичне сприйняття.

АПЕРЦЕПЦІЯ. На процес і результат сприймання впливають особливості особистості суб’єкта, що сприймає, її потреби, інтереси, прагнення, почуття, ставлення до об’єкту сприймання. Залежність сприймання від змісту психічного життя людини, від особливостей його особистості називається АПЕРЦЕПЦІЄЮ. Сприймання будь-якого предмету пов’язане з активізацією слідів минулого сприймання, тобто сприймання залежить від минулого досвіду суб’єкта. Зміст сприймання визначається також і поставленим перед людиною завданням, і мотивами її діяльності, установками, емоційним станом. Поставлена мета, існуючий мотив сприймання визначає змістову сторону прояву закону "фігури і фону", який призводить до виділення структурованої "значущої" фігури із неструктурованого фону. Наприклад, виділення звуку певного інструменту у загальному звучанні оркестру.