3.2. Сприймання

3.2.1. Визначення сприймання

Сприйманням називається відображення у свідомості людини предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.

У процесі сприймання відбувається упорядкування і об’єднання окремих відчуттів у цілісні образи речей і подій. На відміну від відчуттів, при яких відображаються окремі властивості впливаючого подразника, сприймання відображає предмет цілковито, у сукупності його властивостей. При цьому сприймання не зводиться до суми окремих відчуттів, а являє собою якісно новий рівень чуттєвого пізнання із притаманними йому особливостями.

3.2.2. Відмінності сприймання від відчуттів

1.Відчуття знаходяться в нас самих і загалом не сприймаються як властивості предметів, явищ, процесів. А при сприйманні властивості предметів локалізовані у просторі. Цей процес називається ОБ’ЄКТИВАЦІЄЮ тобто усвідомленням того, що відомості із зовнішнього світу відносяться до зовнішнього світу. 2. Результатом процесу відчуття є ВІДЧУТТЯ (яскравого, соленого, гучності, висоти, рівноваги і т.п.), а результатом процесу сприймання є ОБРАЗ, що містить комплекс різних взаємопов’язаних відчуттів, і який приписується свідомістю предмету, явищу, процесу. 3.Для здійснення сприймання необхідно виконати внутрішню або зовнішню роботу, спрямовану на дослідження предмета з метою формування його образу, а для виникнення відчуття така робота не потрібна, оскільки здатність відчувати дана людям і всім живим істотам від народження. Здатністю до сприймання наділені тільки вищі тварини, вона в них формується із досвідом. Тобто для сприймання потрібна власна АКТИВНІСТЬ суб’єкта. Ця властивість називається ПЕРЦЕПТИВНИМИ ДІЯМИ - від зовнішніх моторних рухів і практичних дій до внутрішніх, психічних. Іншими словами, суттєвим компонентом сприймання є моторні процеси. До них відносяться рухи руки, рухи очей, гортані.

3.2.3. Процес створення образів сприймання

СПРИЙМАННЯ – своєрідна дія, спрямована на дослідження об’єкта, що сприймається і створення його копії або чогось подібного.

СПРИЙМАННЯ – це система перцептивних дій, якими необхідно оволодівати у процесі навчання і практики. Перцептивні дії здійснюються перцептивною системою, тобто сукупністю аналізаторів (зорових, слухових, дотикових, тощо), що беруть участь у даному акті сприймання.

Для створення цілісного образу сприймання необхідна складна мисленнєва діяльність, тому сприймання може розглядатися і як інтелектуальний процес, пов’язаний з пошуком необхідних і достатніх ознак і ПРИЙНЯТТЯМ РІШЕННЯ. Для розуміння цього процесу розглянемо послідовність актів, що його утворюють.

1. Первинне виділення комплексу стимулів із величезного потоку інформації і прийняття рішення про те, що вони, імовірно, стосуються одного й того ж самого об’єкту.

2. Пошук у пам’яті аналогічного або близького за складом відчуттів комплексу ознак, у порівнянні з яким, сприйняте позволяє з впевненістю визначати, що то за об’єкт.

3. Віднесення сприйнятого об’єкту до певної категорії із наступним пошуком додаткових ознак, що підтверджують або спростовують правильність сприйнятого гіпотетичного рішення.

4. Остаточний висновок про те, що то за об’єкт, із приписуванням йому ще не сприйнятих властивостей, характерних для об’єктів одного з ним класу.

Слід зазначити, що наведені етапи чи операції сприймання не усвідомлюються суб’єктом сприймання, психікою вони здійснюються автоматично, несвідомо. Цей процес не треба плутати з цілісним процесом активного сприймання, що може здійснюватись через вольове зусилля, тобто цілком усвідомлено.