
- •1.17.1.Визначення самосвідомості.
- •1.17.3. Генезис самосвідомості.
- •1.17.4. Психологічна сутність самосвідомості.
- •1.17.5. Наукові дослідження феномену самосвідомості.
- •1.17.6. Функції самосвідомості.
- •1.17.7. Структура самосвідомості
- •1.17.9.Рівні самосвідомості.
- •1.17.10..Розвиток і формування самосвідомості, образу я і я-концепції.
- •1.17.11.Соціально – психологічні експерименти для дослідження я - концепції і особливостей самопізнання особистості.
- •3. Пізнавальна сфера особистості
- •3.1. Відчуття
- •3.1.1.Визначення та класифікація відчуттів.
- •3.1.1. Загальні закономірності відчуттів
- •3.1.2. Характеристики аналізаторів
- •3.2. Сприймання
- •3.2.1. Визначення сприймання
- •3.2.2. Відмінності сприймання від відчуттів
- •3.2.3. Процес створення образів сприймання
- •3.2.4. Властивості сприймання
- •3.2.5. Класифікація видів сприймання
- •3.3. Уява
- •3.3.1. Визначення уяви
- •3.3.2. Види уяви
- •3.3.3. Функції уяви
3.1.2. Характеристики аналізаторів
Існує два параметри, що характеризують особливість аналізатора. Це - ЧУТЛИВІСТЬ, що визначається мінімальним подразником, який у даних умовах здатний викликати відчуття. Мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття називається НИЖНІМ АБСОЛЮТНИМ ПОРОГОМ ЧУТЛИВОСТІ. Чутливість і абсолютний поріг чутливості знаходяться у обернено пропорційній залежності, тобто, чим більша чутливість, тим менший (нижчий) поріг чутливості.
Е = 1/Р , де Е – чутливість, Р – нижній абсолютний поріг чутливості.
Існує ще ВЕРХНІЙ АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ ЧУТЛИВОСТІ. Це та максимальна сила подразника, при якій ще виникає адекватне відчуття.
Важливою характеристикою аналізатора є ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ або ВІДНОСНИЙ ПОРІГ ЧУТЛИВОСТІ, який ще називають порогом розрізняння. Це мінімальна різниця у силі двох подразників, яка викликає ледь помітну різницю відчуттів. Диференційний поріг є СТАЛОЮ ВЕЛИЧИНОЮ для даного виду аналізатора. Цей факт був встановлений французьким вченим П.Бугером і підтверджений німецьким вченим Е.Вебером, який визначив кількісно її величину і яку назвали константа Вебера. Так, для зорового аналізатора константа Вебера становить приблизно 0, 01, для слухового - 0,1, а для дотикового - 0,33. Це означає, що для того, щоб відчути зміну ваги, коли людина тримає в руці 1 кг будь-чого, необхідно, щоб вага змінилася на 33 грама. Існує ще один закон, пов’язаний з відчуттям – ОСНОВНИЙ ЗАКОН ПСИХОФІЗИКИ – закон ВЕБЕРА-ФЕХНЕРА, який описує залежність інтенсивності відчуття від сили подразника. Він формулюється наступним чином: інтенсивність відчуття пропорційна логарифму сили подразника. S = K lg I + C, де
I - сила подразника, К і С - константи.
Інакше кажучи, при зростанні сили подразника у геометричній прогресії, інтенсивність відчуття збільшується у арифметичній прогресії. Ця залежність зберігається для середніх величин подразників, при наближенні до порогових значень є значні відхилення від цього закону.
АДАПТАЦІЯ. Чутливість і пороги не є постійними величинами, вони мають здатність до змін під впливом фізіологічних і психічних умов. Це явище називається адаптацією (пристосуванням). Існує три його різновиди.
1. Адаптація як повне зникнення відчуття в наслідок тривалої дії подразника. Наприклад, легкий вантаж не відчувається, коли його довго тримають; до запаху також звикають, і його перестають відчувати.
2. Притуплення відчуття під впливом сильного подразника – при різкому переході із світла у темряву необхідно до 40 хвилин, щоб око знову стало бачити. Це негативна адаптація – зниження чутливості.
3. Адаптація із підвищенням чутливості - позитивна адаптація є характерною для професійного підвищення чутливості. Наприклад, художники відрізняють у 10-15 разів більше відтінків кольорів, ніж інші люди.
Загальна тенденція – слабші подразники викликають підвищення чутливості, а сильніші – зниження. Підвищення чутливості називається СЕНСИБІЛІЗАЦІЄЮ, яка виникає внаслідок взаємодії аналізаторів і тренування.
СИНЕСТЕЗІЯ – виникнення під впливом подразника, специфічного для аналізатора однієї модальності, відчуття, характерного для аналізатора іншої модальності. Наприклад, виникнення зорових образів при звукових подразниках.