1.17.1.Визначення самосвідомості.

Самосвідомість відображає психіку, її зміст, саму для себе.

Самосвідомість - це акт розмірковування про себе.

САМОСВІДОМІСТЬ - це здатність людини усвідомити саму себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо.

1.17.2. Відмінності свідомості і самосвідомості.

У самосвідомості особистість постає і як суб´єкт, і як об´єкт пізнання.

1.17.3. Генезис самосвідомості.

У міру об'єднання "предметних" відчуттів складається уявлення людини про зовнішній світ, а в результаті синтезу самовідчуття - про саму себе.

В онтогенезі самосвідомості можна виділити два основні етапи: 1) формується схема власного тіла і формується "почуття Я". 2) людина осмислює свою відмінність від інших у понятійній формі, що пов’язане із розвитком рефлексії.

За Мерліним, самосвідомість або образ Я не виникає у людини відразу, а складається поступово упродовж її життя під впливом численних соціальних впливів і містить 4 компоненти або критерії самосвідомості:

1) усвідомлення відмінності себе від світу,тобто виокремлення себе від середовища, усвідомлення себе як суб'єкта, автономного від середовища;

2) усвідомлення «Я» як активної засади (начала), суб’єкта діяльності; усвідомлення своєї активності - "Я управляю собою";

3) усвідомлення власних психічних властивостей, емоцій, самооцінки як усвідомлення себе "через іншого";

4) соціально-моральна самооцінка, самоповага, що формується на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності і наявності рефлексії - усвідомлення свого внутрішнього досвіду.

1.17.4. Психологічна сутність самосвідомості.

Психологічна сутність самосвідомості полягає у здатності до самовдосконалення, Психологічне значення самосвідомості полягає в тому, що кожна людина не лише пізнає, але і творить саму себе, Самосвідомість поєднує пізнання та переживання.

Самосвідомість забезпечує встановлення рівноваги між зовнішніми впливами та внутрішнім станом суб'єкта, визначає формування свідомої поведінки людини.

З одного боку самосвідомість виступає як результат розвитку особистості, з іншого - як регулятор цього процесу.

1.17.5. Наукові дослідження феномену самосвідомості.

Завдяки самосвідомості людина стає сама для себе об’єктом пізнання, емоційного переживання і ставлення, а також впливу (самовпливу: я над собою працюю, я щось із собою роблю). Для власного розвитку і самокорекції кожній людині важливо усвідомлювати, як вона сама себе підтримує, карає, спонукає, нагороджує тощо, як на це вплинули оточуючі – батьки, інші опіканти.

1.17.6. Функції самосвідомості.

Функція самосвідомості полягає у тому, щоб зробити доступним для усвідомлення особистості мотиви і результати її вчинків, дати можливість зрозуміти, якомога об’єктивніше, якою вона є насправді, оцінити себе. В разі позитивної оцінки себе, робота самосвідомості буде спрямована лише на її підтримку. Якщо оцінка себе є негативною, то можливі два варіанти роботи самосвідомості:

1) пошук більш адекватних, адаптивних форм психічної діяльності і поведінки, наслідком чого буде самовдосконалення, саморозвиток тощо,

2) залучення психологічного захисту, в результаті чого, імовірно, буде витіснено у несвідомі сфери психіки неприємну, травмуючу інформацію, щоб уникнути внутрішнього конфлікту, а відтак, - дискомфортних переживань. Психологічний захист формується у процесі усвідомлення власної індивідуальності, власного Я і актуалізується, залучається при наявності загрози нівелювання власної індивідуальності, власного Я.

Самосвідомість забезпечує наступні можливості:

1) стати самим собою, сформувати себе як особистість,

2) залишатись самим собою, не зважаючи на обставини,

3) вміти підтримати себе у складних обставинах.