• пріоритетного значення набули спеціалізація і кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивні технології, нові види виробничих (облагороджених) матеріалів. Наприклад, у США на початку 90-х років до 40 % виробів усієї обробної промисловості виготовлялось у сфері наукомістких галузей;

• фундаментальні зміни відбулися в МПП у результаті всебічного розвитку процесу спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації — поява автоматизованих систем її обробки, зберігання і передачі, що зумовлено розвитком мікропроцесорних, електронних, комп’ютерних технологій (згідно з міжнародними експертними оцінками, місткість світового ринку інформаційних технологій і послуг до 2012 р. зросте до 8 трлн дол., в 1998 р. ця цифра становила 800 млрд дол.);

• істотну роль у поглибленні МПП відіграє і процес інтернаціоналізації сфери послуг та світової інфраструктури, прогресивні зміни як в її традиційних елементах (наприклад, різних видах транспорту), так і у мережах сучасних інформаційних комунікацій.

• 28. Світовий ринок технологій

• Прискорення НТР привело до утворення в другій половині XX ст. нового світового ринку — технологічного, що функціонує поряд зі світовими ринками товарів, праці й капіталу. Матеріальною основою виникнення і функціонування цього ринку є міжнародний поділ технології, тобто історично сформоване або набуте зосередження цього фактора виробництва в окремих країнах. У міжнародній економіці технології зазвичай розглядаються як розвинутий фактор виробництва, що має міжнародну мобільність, а саме поняття "технологія" трактується як сукупність науково-технічних знань, котрі можна використовувати при виробництві товарів та послуг.

• Поняття міжнародного технологічного трансферу, як правило, трактується двояко: у широкому розумінні — як проникнення будь-яких науково-технічних знань і обмін виробничим досвідом між країнами, а у вузькому — як передача науково-технічних знань і досвіду, що стосуються конкретних технологічних процесів. Усі форми технологічного трансферу обумовлені змістом технології і відображають діалектичний процес її зародження, розквіту, старіння і заміни новою. Етапам циклу життя технології відповідають такі її види: 1-й етап — унікальна; 2-й етап — прогресивна; 3-й етап — традиційна; 4-й етап — морально застаріла.

• До унікальних технологій відносять винаходи й інші науково-технічні розробки, захищені патентами або такі, які містять ноу-хау, що унеможливлює їх використання конкуруючими організаціями. Основні риси унікальної технології:

— має новизну, найвищий технічний рівень, і може бути використана у виробництві на умовах виняткової монополії;

— створюється в результаті НДДКР і винахідницької діяльності фахівців;

— при визначенні ціни такої технології на ринку враховується її спроможність створювати максимальний додатковий прибуток.

• До прогресивної технології належать розробки, що мають новизну і техніко-економічні переваги порівняно з технологі-ями-аналогами, що використовуються потенційними покупцями нової технології і їхніми конкурентами. Основні риси прогресивної технології:

— на відміну від унікальної технології, що має абсолютну перевагу над будь-якою технологією у відповідній галузі, переваги прогресивної технології є відносними;

— прогресивність тієї або іншої технології може виявлятися в межах окремих країн, різних підприємств, у різних умовах її застосування;

— зазначені технології не захищаються патентами і не мають яскраво виражених ноу-хау, але забезпечують досить високі виробничі переваги, що гарантують їх покупцям одержання додаткового прибутку;

— такі технології можуть бути створені в результаті не тільки науково-технічної і винахідницької діяльності вчених та інженерів, але й "еволюції" унікальних нововведень, що поступово втрачають свою новизну.

Традиційна (звичайна) технологія — це розробки, що відображають середній рівень виробництва, досягнутий більшістю виробників продукції в якійсь галузі.

10. Сутність міжнародної спеціалізації та кооперації праці.

Міжнародна спеціалізація вир-ва(МСВ) – форма поділу праці між країнами, за якої концентрація вир-ва збіл. на базі диференціації нац. вир-ва, виділення в самостійні технол. процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутр. потреби.

Розвивається в 2-х напрямках: виробничому(міжгалузеві і внутрішгьогал. спеціалізації, а також спеціалізація окремих підприємств); територіальному( виділення спеціалізації окремих країн,груп країн на вир-ві певних видів продукції та їх частин для світ. ринку)

Форми прояву МСВ: предметна(спеціалізація підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу); подетальна(базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей); технологічна(здійснення окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу).

Показники рівня МСВ : - коефіцієнт відносної експортної спец = питома вага товару в експорті/питома вага товару в світ експорті; - експортна квота у вир-ві галузі = обсяг експорту за даний період/обсяг внутр. вир-ва за той чи інший період.

Міжнародне виробниче кооперування(МВК) - об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку.

Форми кооперування: - здійснення спільних програм ( дві форми:підрядне кооперування, за якого виконавець за дорученням замовника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об’єднанням різних видів ресурсів партнерів та закріплення за кожним з них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу); - договірна спеціалізація (розмежування виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції);- створення спільних підприємств (об’єднання на пайовій основі власності партнерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на виробничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору).Класифікують: - за видами (економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту); - за методами, що використовуються(виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення СП); - за структурою зв’язків(внутрішньо - і міжфірмове, внутрішньо - і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане);- за територіальним охопленням( між двома і більше країнами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє); - за кількістю суб’єктів (дво- і багатостороннє).