2. Об’єкти та суб’єкти міжнародних економічних відносин

Осн. Об’єктом МЕВ виступає перш за все товари та послуги,якими обмінюються країни. Рух цих об’єктів відбувається через міжнародну торгівлю,тому вона є важливим питанням виникнення МЕВ.

Крім тов..і послуг через кордон співпрац. країн переміщ.такі фактори виробництва як капітал і роб.сила. Міжнародне переміщення товарів і послуг, а також інших факторів виробництва супроводжується периливом валюти, кредитів, цінних паперів із одних країн в інші. Тому МЕВ вивчають міжнародно-валютні і фінансово-кредитні операції, які здійснюються різними учасниками.

До суб’єктів МЕВ відносяться макроекономічні рівні , окремі країни і їх суб’єкти ( в тому числі і не визнанні державою ), міжнародне екон..інтеграційне угрупування ТНК. На мікроекономічному рівні дрібні і середні підприємства і кооперативи і фізичні особи. На наднаціональному – інститути. Також до суб’єктів МЕВ можна віднести світові діаспори, великі світові значні міста.

Особливу роль в системі МЕВ починають відігравати світового рівня організації, асоціації.

3.Поняття середовища міжнародних економічних відносин, його структура і особливості.

Середовище МЕВ – система умов і факторів існування МЕЗ. Середовищу МЕВ поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє середовище МЕВ – внутрішня будова системи МЕВ разом з її внутрішніми законами існування , функціонування і розвитку.

Зовнішнє середовище МЕВ – це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ умови реалізації форм і різних рівнів в МЕВ.

Внутрішнє середовище МЕВ можна представити як набір елементів:

• Зовнішньо - економічна діяльність країн та їх суб’єктів

• Управління міжнародно-економічними процесами регулювання МЕВ;

• Форми і види МЕВ;

• Внутрішні закони функціонування системи МЕВ;

Зовнішнє середовище МЕВ поділяється за 2 критеріями:

1. За сферами впливу:

• Природно-географічне середовище;

• Політико-правове;

• Економічне;

• Соціально-культурне;

2. За безпосередністю впливу дії :

• Умови і фактори прямої безпосередньої дії – це своєрідне навколишнє середовище;

• Умови та фактори не прямої дії;

Основними тенденціями сучасного розвитку міжнародної економіки є:

• Економічна глобалізація;

• Поширення інтеграційних процесів;

• Посилення міжнародної конкуренції;

• Зростання відкритості економік країн.

4.Світове господарство як глобальна система виробництва

1.світове (всесвітнє) господарство — це сукупність національних господарств, взаємозв´язаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;

2.світове господарство — сукупність національних економік країн світу, поєднаних мобільними факторами виробництва;

3.сучасне світове господарство — це сукупність національних економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, глобальний економічний організм, підпорядкований об´єктивним законам ринкової економіки;

4.світове господарство — це сукупність міжнародних економічних відносин у взаємозв´язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління.

Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов´язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Характерними рисами сучасного світового господарства є:

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили і технології;

• зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;

• економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об´єднань.

Провідною тенденцією світогосподарського розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює приплив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита економіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв´язках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити одностороннього переважання економічно розвиненіших країн.