- •Змістовий модуль 1
- •1. Сутність та предмет міжнародних економічних відносин.
- •2. Об’єкти та суб’єкти міжнародних економічних відносин
- •3.Поняття середовища міжнародних економічних відносин, його структура і особливості.
- •4.Світове господарство як глобальна система виробництва
- •5. Етапи розвитку світового господарства Доіндустріальна стадія виробництва — кінець XVII ст.
- •Початок XVIII — середина XIX ст.
- •Кінець XIX — початок XX ст.
- •Кінець 20-х — середина 80-х років XX ст.
- •Кінець 80-х — початок 90-х років XX ст.
- •6. Характерні ознаки сучасного етапу розвитку міжнародної економіки.
- •7. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин
- •8. Відкритість економіки та показники виміру ступеня відкритості.
- •9. Суть міжнародного поділу праці.
- •28. Світовий ринок технологій
- •10. Сутність міжнародної спеціалізації та кооперації праці.
- •11. Суть інтернаціоналізації господарського життя. Форми прояву інтернаціоналізації економічного життя.
- •12. Поняття міжнародної торгівлі та її місце в системі міжнародних економічних відносин.
- •16. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі
- •17. Платіжний та торговий баланси
- •18. Види зовнішньоторговельних операцій
- •19 Види угод на зовнішньому ринку.
- •Міжнародна торговельна угода є правовою формою, яка опосередковує комерційні операції.
- •21 Передумови і особливості участі України в сот.
- •22.Світові ціни та фактори, що впливають на них.
- •23. Сучасна цінова стратегія фірми.
- •24. Суть і форми закордонного інвестування.
- •25. Види та масштаби іноземних інвестицій.
- •Транснаціональні корпорації.
- •Суть науково-технічних відносин.
- •Суть науково-технічних відносин.
- •29. Форми міжнародного обміну технологіями.
- •30. Нові форми передачі технологій.
- •Основні етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили.
- •Наслідки міжнародної міграції робочої сили.
- •Основні світові центри трудової міграції.
Наслідки міжнародної міграції робочої сили.
Як і будь-яка форма міжнародних економічних відносин, міжнародна міграція робочої сили має позитивні та негативні наслідки. До позитивних у країні експортері робочої сили належать: зменшення безробіття; набуття емігрантами нових знань і досвіду; поліпшення їх (та членів їх сімей) умов життя; отримання країною-експортером додаткового джерела валютних доходів у формі грошових переказів від емігрантів, а отже поліпшення її платіжного балансу (до того ж, повертаючись після еміграції до себе в країну, наймані працівники привозять цінностей і заощаджень на суму, яка приблизно дорівнює їх грошовим переказам).
До негативних наслідків країни-експортера належить насамперед відтік кадрів високого рівня освіти та кваліфікації.
Наслідки для країн імміграції: мають суттєві вигоди від підготовки спеціалістів іншими країнами; фірми країн імміграції мають економію як за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів, так і за рахунок того, що праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний рівень заробітної плати; робітники – емігранти сприяють омолодженню структури трудових ресурсів країн імміграції за кордонои. Разом з тим, наплив робітників з-за кордону ускладнює проблему зайнятості в країні, негативно впливає на економічне становище місцевих працівників. Поряд з економічними виникають соціальні, культурні, правові та ін. проблеми.
Основні світові центри трудової міграції.
Центри робочої сили:
Країни західної Європи, в цих країнах до останнього часу іноземні робітники використовувались в тих сферах, де висока питома вага ручної праці. Країни, які приймали основні частини емігрантів: ФРН, Франція, Великобританія, Швейцарія, Швеція, Бельгія, Нідерланди.
Близький Схід. В 70 рр. ХХст. швидко почав формуватись ринок робочої сили в районі нафтодобувних країн Близького Сходу. Більше половини робочої сили в Саудівській Аравії, Катарі, Бахрейні, Кувейті, Омані складається з іноземних робітників, які приїжджають в основному з сусідніх арабських країн.
США, трудові ресурси тут історично склалися за рахунок іммігрантів. Уряд США щорічно встановлює квоту прийому іммігрантів, основні потоки яких направляються з Латино - Американських країн.
Австралія, тут відбувається асиміляція іммігрантів так як і в США. Етапи розвитку даного ринку: 1) імміграційна політика 50-60 р. ХХ ст. була направлена на притягування емігрантів із країн Сх. і Цент. Європи; 2) 70 р. ХХ ст. імміграційна політика переорієнтовувалась на Азію; 3) поч. з 1982 р. Австралія почала проводити нову міграційну політику - стимулювати розвиток бізнесу в країні. Відповідно, в першу чергу приймалися імігранти які здійснюють інвестиції в економіку країни.
Країни Азіатсько - Тихоокеанського регіону. Основні імпортери роб сили: Японія, Гонконг, Малайзія, Пакистан, Сінгапур, Республіка Корея, Тайвань. Для регіону характерні такі форми труд міграції: регульована трудова міграція (Малайзія, Сінгапур, Брунеї, Гонконг); нелегальна (Японія, Пакистан, Тайвань); міграція робочої сили високої кваліфікації, що супроводжується прямими іноземними інвестиціями, які здійснюють Японія, Тайвань, Гонконг, Сінгапур. На даному ринку іде переорієнтація на висококваліфіковану робочу силу.