24. Суть і форми закордонного інвестування.

Міжнародний рух капіталу - однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок.Серед інших причин вивезення капіталу можна також виділити:

відмінності у витратах виробництва;

бажання обійти тарифні і нетарифні обмеження;

бажання захистити свій капітал від інфляції;

непередбачуваність економічної і політичної ситуації в країні;

прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне виробництво, підвищити його науково-технічний і технологічний рівень, здійснити структурну перебудову в напрямі експортоорієнтованих та високотехнологічних галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці. Закордонне інвестування здійснюється з метою придушення конкуренції і збереження контролю над ринком.

Взагалі, інвестицією називають всі види активів (засобів), що були вкладені в господарську діяльність з метою отримання прибутку.

ФОРМИ

Прямими інвестиціями називається підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль на підприємствами, в які він вкладений. Створені за кордоном підприємства однієї фірми можуть існувати у трьох видах: у вигляді дочірніх компаній (вони реєструються як самостійні компанії, мають статус юридичних осіб з власним балансом, але контролюється батьківською компанією; за дочірні компанії також часто приймаються ті компанії за кордоном, в яких інвестор-нерезидент володіє більш 50% капіталу), у вигляді асоційованих (змішаних) компаній (прямий інвестор-нерезидент володіє менше 50% капіталу, батьківська фірма має на неї менший вплив від дочірньої, батьківській фірмі належить значна, проте не основна частина акцій) та у вигляді філіалів (або відділень), тобто підприємств, що повністю належать прямому інвестору, вони не є самостійними компаніями та юридичними особами.

Другою формою інвестиційної діяльності є портфельні інвестиції.

Портфельні інвестиції – це суто (винятково) фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валюту.

Портфельними інвестиціями є вклади капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування. Такими цінними паперами можуть бути акції та боргові цінні папери (облігації, векселі, боргові зобов’язання та ін.).

Портфельні інвестиції більш характерні для приватного підприємницького капіталу, і мають високу ліквідність, адже цінні папери швидко можуть бути перетворені у готівку.

25. Види та масштаби іноземних інвестицій.

В останні десятиліття підприємницький капітал вивозять з країн, що розвиваються. В кін ХХ ст. поч. зміни в імпорті підпр кап. Виділ 3 групи країн:

1. Ті, що переважно вивозять капітал (Яп);

2. Ті що приймають (Ірландія, Іспанія, Португалія, Туречч);

3. Ті для яких характерна наближена рівновага експорту та імпорту (Нім, Франція).

Він умовний але необхідний і виявляє закономірності формув і проведення держ політики в області іноземних капіталовкладів.

Можливість ефективного викор іноземн кап в ін. ек залежить від того:

1. В яких розмірах викор зарубіжні інцест;

2. В яких галузях і формах залуч іноземні інцест;

3. Як направити ді-сть компаній на вирішення вн соц. Проблем;

4. Як оптимально порівн. Форми ек і адмін. Регул.

Основна частина прямих інвестицій розміщена в обробній промисловості. Падає частка вкладень у видобувну промисловість, росте частка вкладень у сферу послуг, включаючи транспорт і торгівлю.