
- •2. Співставлення обмеженого пчк з цвмі.
- •4. Встановлення сторін, що конфліктують, союзів, що протистоять, і коаліцій.
- •5. Уточнення змісту, форм проявлення та тенденцій розвитку даного міжнародного процесу.
- •6. Встановлення просторово-часових і суб’єктних рамок центру докладання сил суб’єктів мв.
- •7. Розстановка сил у цдс.
- •8. Визначення ресурсів сторін у цдс.
- •9. Визначення потенціалу сторін. 10. Визначення потужності суб’єктів.
- •11. Визначення відносної могутності суб’єкта.
- •12. Визначення ступеню позитивного впливу суб’єкта мв
- •13. Визначення престижу суб’єкта мв
- •14. Визначення міжнародного авторитету суб’єкта
- •16. Оцінка реально застосованих сил суб’єктів у цдс.
- •17. Оцінка інтенсивності існуючої протидії сторін.
17. Оцінка інтенсивності існуючої протидії сторін.
Пік активності припадав на серпень 2008 року, і оскільки цілі РФ в цьому конфлікті в загальному були досягнуті, а також оскільки в найближчому майбутньому заплановані зимові олімпійські ігри на території РФ неподалік Грузії, то можна з впевненістю говорити, що в короткостроковій перспективі збільшення інтенсивності конфлікту є малоймовірним. В цьому також зацікавлені як і Грузія, так і ЄС та США.
18. Визначення співвідношення сил. Співвідношення сил – це величина, що відображає ступінь інтенсивності протидії реально застосованої міці суб’єктів МВ. На регіональному масштабі присутній дисбаланс сил (на користь РФ), що ж до глобального − то можна говорити про їх баланс.
І. Взаємозв’язок розглянутого МВ, його ЦДС з іншими ЦДС, ЦВМІ і іншими глобальними світовими процесами. ІІ. Загальний висновок.
Кавказький регіон, а також Східна Європа, які складаються з держав, що утворилися на теренах колишнього Радянського Союзу, переживають певну економічну та геополітичну кризу. Безпековий вакуум в умовах геополітичної кризи пострадянського простору заповнюється активною політикою Російської Федерації, яка має декілька характерних особливостей.
РФ та її нинішнє керівництво хоче відродити в Європі, на тлі стратегічної паузи США і кризи дипломатії ЄС, Європу регіонів, тобто послабити її цілісність, щось на зразок Європи ХІХ століття. Російське бачення сучасної Європи і пострадянського простору — це світ великих держав зі своїми сферами впливу і своїми малими державами. У цьому світі великі держави ведуть свою світову гру, а малі — до неї пристосовуються. Недарма РФ постійно апелює до своєї переможної ролі у Другій світовій війні, таким чином вибудовуючи фундамент для нового розподілу в Європі. За цією доктриною, лише великі держави Європи можуть виступати гарантами безпеки та недопущення будь-яких загроз на континенті. І на цьому тлі невеликі країни, зокрема Кавказький регіон, Центральна та Східна Європа, які об’єктивно неспроможні, зокрема, самостійно боротися з фінансовою кризою, мають бути під чиєюсь парасолькою, для РФ під її, для США під її ж.
До Європи регіонів можуть потрапити Франція, Італія, Німеччина, Росія і Польща. РФ вже провела відповідну роботу з Німеччиною з метою її відриву від американського впливу на Європейському континенті. Останні спроби загравання з Польщею з боку РФ спрямовані на те, щоб, граючи на державно-національних амбіціях Польщі, «закрити» кордони для розширення європейського та євроатлантичного впливу на Схід. Тоді Грузія,Україна та деякі інші країни будуть нейтралізовані у своїх зусиллях євроатлантичної інтеграції і залишаться в зоні впливу РФ.
У контексті цієї доктрини постає запитання: якщо Росія претендує на входження Грузії до своєї сфери впливу, то який статус матиме Грузія, зважаючи на її важливе геополітичне положення (особливо в площині енергоносіїв та їх транзиту)? Тут доктрина РФ наполягає на тому, що Грузія, легітимна, тобто має право на існування, лише за умови відмови від курсу на євроатлантичну інтеграцію і на колективну безпеку. Тільки якщо вона буде у сфері впливу РФ, а вплив передбачає співвідношення власної політики і діяльності з цілями РФ, то матиме право на державність, принаймні у теперішніх територіальних кордонах.
На відміну від цього бачення, система колективної євроатлантичної європейської безпеки не має поділу на великі і малі держави. Поствоєнна Європа будувалася саме на принципах недопущення критичного розриву в статусі держав та стимуляції до підвищення цього статусу завдяки відчиненим дверям до членства у наддержавних структурах. Тому малі європейські держави завдяки своєму членству в НАТО і ЄС не відчувають різниці між великими та малими державами. Вочевидь, якщо домінуватиме риторика «великих держав», у сферах впливу яких перебувають малі держави, — світ може зірватися в нову геополітичну силову гру.
Таким чином, сучасна геополітична структура розпорошується й розчиняється. І на місце старої геополітичної епохи приходить нова. Головне питання для Грузії, незважаючи на різні територіальні виклики з Півночі, Сходу та Півночі, — чи вдасться РФ отримати свої сфери впливу і чи вдасться Заходу, ЄС, НАТО заблокувати цю головну амбіцію РФ.
Джерела:
1.CIA Factbook Грузія:
https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/gg.html
2. CIA Factbook ЄС:
https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ee.html
3. CIA Factbook США:
https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/us.html
4. CIA Factbook РФ:
https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/rs.html
5. Washington ProFile. Російсько-грузинський конфлікт. Чотири запитання трьом експертам: http://www.day.kiev.ua/169882/
6. Дзеркало тижня № 37 (765) 3 — 9 жовтня 2009. Кінець пострадянського миру:
http://www.dt.ua/1000/1550/67339/
7. Дзеркало тижня № 35 (815) 25 вересня — 1 жовтня 2010. Заморожена вибухонебезпечність: www.dt.ua/1000/1600/70451/