Порівняння різних моделей управління із виокремленням їхніх недоліків

Ознаки	Модель управління
	Бюрократична	Менеджерська
Фокусування уваги	На власних потребах та перспективах	На потребах та перспективах споживачів
Тип внутрішньої структури і відносин	Ієрархічна структура з чітким розподілом обов’язків і відповідальності. Жорстка пірамідальна структура управління.	Сіткова модель організації із домінуванням відносин довіри і взаємодоповнюваності. Організація діє як одна команда.
Оцінка власної діяльності	За обсягом освоєних ресурсів і кількості виконаних завдань	За результатами, що представляють цінність для споживачів та інших зацікавлених груп.
Гнучкість структури	Низька. Організація намагається діяти за одноразово встановленими процедурами.	Порівняно висока. Алгоритм дій змінюються кожного разу при зміні вимог, що встановлюються зацікавленими групами до виробництва продукції чи послуг.
Зворотний зв'язок	Формально. Часто носить односпрямований нав’язливий характер.	Реально діюча постійна комунікація.
Структура розподілу праці	Жорсткий ієрархічний розподіл аналітичної роботи від безпосереднього виробництва чи обслуговування.	Стимуляція аналітичної роботи для удосконалення роботи із зацікавленими групами.

Останнім часом знизилася роль адміністративних методів на підприємствах. Суперечливі процеси в суспільстві перешкоджають використанню адміністративних методів: це зростання безробіття і часткова зайнятість на підприємствах, значна інфляція протягом останніх років та несвоєчасна виплата заробітної плати, розвиток бартерних операцій та низька дисципліна поставок ресурсів, перевищення темпів зростання цін на споживчі товари над темпами росту заробітної плати, втрата заводських традицій і порушення звичного укладу життя в родині.

7. Управлінський бюрократизм

На відміну від «ідеальної моделі» бюрократії за М. Вебером сучасна модель адміністративної діяльності включає дуже складні характеристики. Це обумовлено тим, що значний вплив на управлінський процес наприкінці XX століття чинить науково-технічна революція, і зокрема нові інформаційні технології. Такі технології використовуються як оперативний засіб раціоналізації управлінської діяльності, без чого уявити сучасну систему адміністративного управління вже неможливо.

Управлінський бюрократизм особливо гостро проявляється у державному управлінні. В межах підприємства часті зміни середовища та оточення не дають змогу сформувати сталу систему управлінського бюрократизму із чіткими рисами та характеристиками. Тому доцільно розглянути управлінський бюрократизм в адміністративно-державному управлінні. Постараємося виділити основні характеристики адміністративної діяльності в 90-і роки XX століття:

• розробка, здійснення і оцінка програм з використанням сучасних методів соціально-політичної та соціально-економічної діагностики, ідентифікації і розпізнавання образів, агрегування інформації та її комп'ютерної обробки (за допомогою методів математичного моделювання соціальних процесів при розробці управлінських рішень на локальному, регіональному та національному рівнях);

• прогнозування та облік у практичній діяльності позитивних і негативних тенденцій у розвитку суспільних явищ, розробка заходів по локалізації та усунення недоліків, визначення потреби в змінах і нововведеннях та здійснення практичних дій з їх реалізації;

• аналізування, узагальнення та інтерпретування соціальних, політичних і економічних показників, що характеризують стан підприємства, району, регіону, країни;

• організація і проведення емпіричних досліджень з вивчення соціально-політичних і соціально-економічних процесів в області (регіоні, країні) для пошуку оптимальних управлінських рішень, прийняття таких рішень;

• застосування раціональних прийомів пошуку, обробки, зберігання і використання необхідної соціальної, політичної, економічної та наукової інформації.

Динамічно змінюється і стиль адміністративного управління. Якщо менеджери на початку століття уникали ризикованих дій, не любили змін, боялися допустити помилки, оскільки вони за це каралися, то в кінці XX століття стиль адміністративно-державного управління принципово змінився. Нижче наведена схема, яка дає змогу порівняти стиль «ідеального бюрократа» за М. Вебером зі стилем «ідеального» сучасного чиновника державного апарату в 90-і роки (табл. 3).

Таблиця 3

Порівняння ідеального бюрократа та сучасного чиновника

Ідеальний бюрократ	Сучасний чиновник
Уникає ризику	Йде на ризик у необхідних ситуаціях
Займається рутинною діяльністю, виконуючи тільки те, що задано	Постійно бере інновації
Концентрує увагу на самій діяльності	Концентрується на результатах діяльності
Не любить змін	Прагне до змін
Уникає допускати помилки, за які карають	Відноситься до помилок з розумінням і вчиться на них
Концентрує увагу на обмеженнях	Концентрує увагу на можливостях, що з`являються
Домінуючою потребою є безпека	Домінуючою є необхідність досягнень
Не має бажання перенавчатись	Прагне постійно підвищувати кваліфікацію

Але на цьому розбіжності з «ідеальною моделлю бюрократії» за М. Вебером не закінчуються. Будь-хто, хто мав справу з державними службовцями, може підтвердити, що бюрократія не є безособовою, передбачуваною і визначеною, як вона описана в ідеальній моделі М. Вебера. В системі державної адміністрації, як у будь-який іншій організації, імпровізація, відступ від форми і прагнення «пустити пил в очі» при прийнятті рішень - звичайні явища. Державні службовці рідко діють в ідеальних умовах, про які йдеться у працях М. Вебера.

Далі, бюрократія за М. Вебером служить авторитарному суспільству - такому, в якому середньостатистичний громадянин «не заперечує» бюрократу. Демократичні країни Європи та Америки наприкінці XX століття - це вже зовсім інше суспільство, в якому і звичайні громадяни, і законодавці, не соромлячись, критикують державну адміністрацію, закликають створювати комісії з розслідування для пояснення дій високопоставлених державних службовців.

Сьогодні державні чиновники на високих політичних посадах змушені прислухатися до настроїв громадськості і враховувати думки народних представників (депутатів, парламентаріїв тощо). Вони не приймають рішення - та в дійсності і не можуть приймати рішення - тільки на підставі прецеденту чи паперових процедур. Експерти ООН з адміністративно-державної діяльності вважають, що до адміністративно-державного управління необхідний новий підхід. Принципового значення набуває «більш широка участь громадськості у визначенні цілей розвитку, розробці планів і прийнятті рішень за державними програмами та проектами, а також щодо їх здійснення».

Для того щоб адміністративно-державна діяльність була успішною, вона повинна приводити до змін у загальних настроях, буднях і способі життя громадян.

Крім цього структура державних служб до кінця XX століття зазнала суттєвих змін у багатьох країнах. До середини 70-х років основний наголос в адміністративно-державному управлінні здійснювався на ділові якості професійних державних службовців, їх політичну нейтральність і гарантований термін перебування на посаді. Проте з кінця 70-х років важливе значення має політична лояльність, а в низці випадків і активна політична роль державних службовців (особливо тих, які займають високі пости в адміністративному керівництві і управлінні). На практиці це означає більш швидку зміну серед старших адміністраторів і надання політичного характеру певним посадам. У деяких країнах (США, Франція) співробітники цивільних служб стають членами партій і партійними функціонерами.

Німецькі політологи Г. Шмідт і Х. Трайбер розробили ідейний тип сучасної «політичної бюрократії». Вони спів ставили основні характеристики адміністративно-державної діяльності наприкінці XX століття з діяльністю бюрократії «класичного типу». У табл. 4 наведена запропонована ними схема:

Таблиця 4