- •Тема 1. Теорія адміністративного менеджменту
- •Історичні передумови та еволюція адміністративного менеджменту
- •Класична адміністративна школа
- •Теорія адміністративної школи
- •Сучасна концепція адміністративного менеджменту
- •Принципи адміністративного управління
- •Структурні принципи.
- •Принципи процесу:
- •Принципи кінцевого результату:
- •Критика концепції адміністративного менеджменту
- •Порівняння різних моделей управління із виокремленням їхніх недоліків
- •Управлінський бюрократизм
- •Порівняння діяльності класичної та політичної бюрократії
- •Проблеми й перспективи розвитку адміністративного менеджменту в умовах хаосу та невизначеності
- •Адміністративний менеджмент в різних ділових культурах та цилівізаціях: вплив національних традицій, культури та менталітету
- •Розділ 2. Система адміністративного менеджменту та апарат управління
- •2.1. Система адміністративного управління (Administrative Management System)
- •2.2. Відмінності системи менеджменту та адміністративного управління: рівні формування, обсяг повноважень та функції
- •1.3. Адміністративний менеджмент в бізнес-організаціях, державних органах влади та громадських організаціях
- •2.4. Адміністративні органи управління та їх різновиди
- •2.5. Адміністративний апарат, його функції та види
- •2.5. Сутність і значення процесу адміністративного менеджменту
- •2.6. Менеджер-адміністратор як ключовий елемент системи адміністративного управління: зміст його діяльності, функції та завдання
- •2.7. Вимоги до сучасного менеджера-адміністратора
- •Тема 3. Планування в адміністративному менеджменті
- •3.1. Сутність адміністративного планування
- •3.2. Особливості стратегічного планування
- •3.3. Методичні основи адміністративного планування
- •Тема 4. Організування праці підлеглих та проектування робіт
- •4.1. Сутність організування діяльності адміністрації та її роль в адміністративному менеджменті
- •4.2. Організування структури адміністрації
- •4.3. Рівні адміністративного управління
- •4.3. Проектування адміністративних структур адміністративного управління
- •3) Зв'язок між відділами та координація.
- •Розділ 5. Мотивування працівників апарату управління
- •5.1. Форми мотивування адміністративних працівників
- •5.2. Демотивація персоналу
- •5.4. Матеріальне стимулювання
- •5.5. Нетрадиційні підходи до мотивування працівників апарату управління
- •5.6. Побудова систем стимулювання адміністрації
- •Розділ 6. Контролювання та регулювання в адміністративному менеджменті
- •6.1. Сутність та завдання контролювання
- •6.2. Попередній, поточний та завершальний контроль діяльності апарату управління
- •6.3. Особливості та умови контролювання адміністративної діяльності
- •6.4. Принципи та види адміністративного контролю
- •6.5. Суцільний та вибірковий способи контролю
- •6.6. Адміністративні стандарти та інструменти адміністративного контролю
- •6.7. Особливості регулювання адміністративної діяльності в організації
- •Тема 7. Адміністративні методи управління
- •7.1. Методи адміністративного менеджменту та їх класифікація
- •7.2. Природа адміністративної влади
- •7.3. Типологія керівників і підлеглих
- •7.4. Делегування влади підлеглим
- •7.5. Колективне управління
- •Тема 8. Адміністрування управлінських рішень
- •8.1. Види управлінських рішень в системі адміністративного менеджменту
- •8.2. Створення систем комунікацій і інформаційного забезпечення організації
- •8.3. Характеристика систем виконання управлінських рішень
- •Тема 9. Сучасні технології адміністративного менеджменту
- •9.1. Інформаційні системи – основа сучасних технологій адміністративного менеджменту
- •9.1.1. Комунікації та їх загальна характеристика
- •9.2. Інформаційно-комунікаційні потоки у структурі державного управління
- •9.3. Принципи загального управління якістю в державному секторі
- •9.4. Адміністративний менеджмент та концепція „бережливого виробництва”.
- •9.5. Процесний підхід в адміністративному менеджменті
6.4. Принципи та види адміністративного контролю
Контроль не є питанням довіри або недовіри до співробітників. Це обов`язковий компонент системи управління, який реалізується в обов`язковому порядку при дотриманні ряду принципів:
всеосяжність;
централізованість (керівник повинен першим знати про всі серйозні відхилення, збої від встановленого плану, а якщо це неможливо, то контролювати найважливіші ділянки роботи);
адекватність змісту діяльності (система контролю повинна бути пристосована до характеру діяльності конкретної організації);
контроль повинен бути прямим (здійснюється безпосереднім керівником, що відповідає за виконання відповідних планів);
стратегічна спрямованість (віддзеркалення загальних пріоритетів організації і їх підтримка);
об`єктивність (неприпустимість використання особистих симпатій і антипатій керівника відносно кого-небудь з підлеглих і, більше того, використання контролю як «карального» засобу в роботі з персоналом, особливо, коли у керівника є погані думки проти того або іншого співробітника. Досягається введенням системи контролю за об`єктивними показниками, зрозумілими і прийнятими всіма членами колективу);
гнучкість (пристосування до змін, що відбуваються);
контроль повинен бути випереджальним (повинен давати сигнал про відхилення ще до того, як вони відбудуться, щоб можна було вчасно виправити ситуацію);
націленість на вирішення проблеми (а не на її виявлення і констатацію);
простота (забезпечує краще розуміння цілей і інструментів контролю, а отже, і підтримку існуючої системи контролю персоналом організації);
пріоритетність моніторингових точок (керівникові немає необхідності перевіряти все до дрібниць, досить зосередити увагу на вузлових моментах діяльності, по яких можна перевіряти хід виконання робіт);
постійність (чим менший проміжок часу між операціями контролю, тим вища активність контролю і тим більш дієві заходи можна приймати);
стандартизованість (критерії ефективності роботи повинні бути виражені в кількісних або якісних показниках, які піддаються перевірці, дають чітке і однозначне уявлення про результативність діяльності);
своєчасність (забезпечення можливості усувати відхилення перш, ніж вони досягнуть серйозних розмірів);
економічність (переваги системи контролю повинні переважувати витрати на її функціонування);
автоматизація (контроль повинен здійснюватися автоматично при мінімальному втручанні керівника);
адекватність системи контролю особі керівника (система контролю повинна вибиратися індивідуально для кожного керівника з урахуванням його особистих особливостей);
орієнтація на людський чинник і так далі.
Контроль за діяльністю апарату державного управління є однією з форм соціального контролю, який являє собою сукупність норм, інституцій і відносин, спрямованих на забезпечення поведінки людей відповідно інтересів певної соціальної групи, класів чи суспільства в цілому. На рівні суспільства можна вирізнити дві загальні форми соціального контролю:
- формальний (правоохоронні органи, контрольно-ревізійні органи, державний примус);
- неформальний (контроль засобів масової інформації, громадська думка, громадські організації).
Державний контроль (нагляд) - одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави, система державних органів перевірки.
Контрольна діяльність ґрунтується на певних принципах: об'єктивність, дієвість (оперативність), універсальність, гласність, систематичність (постійність), ефективність.
За ознакою об'єктів контрольної діяльності контроль буває зовнішнім і внутрішнім.
Зовнішній контроль - це контроль надвідомчий з боку виборних органів державної влади, спеціалізованих органів та громадськості за законністю в організаційно непідпорядкованих їм об'єктів, який в основному стосується одного з аспектів їх діяльності. Цей вид контролю здійснюється у таких формах: конституційний, парламентський, судовий, фінансовий, громадський та прокурорський нагляд.
Внутрішній контроль є відомчим контролем для систематичної перевірки виконання рішень об'єктами управління. Він здійснюється всіма органами виконавчої влади, їх посадовими особами, забезпечується службовцями чи спеціалізованими структурами і врівноважує діяльність державного управління. Його завданням є попередження випадків порушення дисципліни, вимог чинного законодавства, невиконання управлінських рішень, бюрократизму, корупції тощо.
До видів внутрішнього адміністративно-державного контролю відноситься:
- контроль з боку Президента України;
- контроль з боку Кабінету Міністрів України;
- контроль з боку центральних органів виконавчої влади;
- контроль з боку місцевих органів виконавчої влади.
