33. Сутність та переваги бюджетного планування.

Бюджетування розглядають з трьох основних позицій:

Процес трансформації планів діяльності підприємства в показники доходів і витрат, платежів і надходжень, тобто в фінансово-економічні показники;

Інструмент підвищення відповідальності керівників за витрати досягнення поставлених цілей і одержання конкретних результатів;

Технологію інформаційно-аналітичної підтримки управління, призначену для підвищення економічної обґрунтованості рішень, що приймаються керівництвом.

Бюджетування дозволяє підприємству отримати переваги перед конкурентами через створення ефективної системи управління ресурсами. На основі інтеграції управлінських та інформаційних технологій підвищення ефективності управління також стало реальним.

Бюджети містять інформацію, яка є базою для прийняття управлінських рішень з метою підвищення ефективності діяльності не лише підприємства в цілому, а й усіх його центрів відповідальності (структурних підрозділів) та господарських одиниць, оцінки діяльності менеджерів усіх ієрархічних рівнів, забезпечення ефективного використання матеріальних, трудових, фінансових та інвестиційних ресурсів.

Бюджетування можна охарактеризувати як цілісну інтегровану інформаційну систему, яка забезпечує взаємозв’язок і взаємоузгодженість процесів планування, контролю, аналізу та прийняття управлінських рішень на рівні окремих структурних підрозділів та підприємства в цілому.

Сутність бюджетування полягає в плануванні діяльності підприємства відповідно до стратегічних і тактичних цілей, яке втілюється в конкретних показниках бюджетів, спрямованих на виконання конкретних корпоративних завдань, дані яких ідентифікуються засобами бухгалтерського обліку.

Бюджети – це засіб здійснення контролю. З цією метою фактичні дані порівнюють із бюджетними. Виявлені відхилення аналізують причини, на основі чого приймають відповідні управлінські рішення.

Основним завданням бюджетування є забезпечення управлінців інформацією про діяльність окремих центрів відповідальності та підприємства в цілому через механізм виконання бюджетів. Для комплексної оцінки діяльності центрів відповідальності вводять контрольні показники виробничо-господарської діяльності.

34. Принципи бюджетного планування.

Принципи бюджетування[8]: повноти, координації, централізації, спеціалізації бюджетів, періодичності бюджетування, прозорості, точності, економічності.

Принцип повноти вимагає, щоб всі господарські операції підприємства, що приводять до надходжень чи виплат коштів, а також впливають на його фінансові результати, мають бути відображені в бюджеті. Принцип координації означає, що бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів тощо повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет;окрім цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокового та оперативного планування.

Принцип централізації передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися із єдиного центру, а отже, всі грошові надходження повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків. Принцип спеціалізації бюджетів потребує, щоб грошові надходження й виплати відображалися відповідно до їхніх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух коштів у розрізі окремих центрів прибутковості й відповідальності. Принцип періодичності бюджетування означає, що бюджети повинні складатися на певні періоди, термін яких залежить від специфіки організації фінансово - господарської діяльності підприємства. Принцип прозорості передбачає, що бюджети мають складатися так, щоб усі задіяні у їхньому виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться, й мали стимули до їх виконання. Принцип точності свідчить про те, що всі операції та грошові надходження і виплати в результаті їх проведення мають базуватися на реальних прогнозах. Принцип економічності полягає у дотриманні всіх вищезазначених принципів та має сенс, якщо аналіз вигід і витрат свідчить про перевищення перших над останніми.

Інші автори [9,с.78-79] на основі практичного досвіду складання бюджетів на промислових підприємствах, в якості основних виділяють такі принципи бюджетування: узгодження цілей, установлення пріоритету відносно завдання і координації бюджетування, співпідпорядкованість, відповідальність, постійність цілей.

Узгодження цілей вимагає початку процесу бюджетування “знизу-вгору”, оскільки керівники низової ланки краще володіють ситуацією на ринку і зі свого боку більш точно забезпечують реалізацію бюджетів. Потім бюджетні плани узгоджуються з керівниками середньої і вищої ланки управління для забезпечення відповідності цілям підприємства. При цьому процес бюджетування змінює напрямок і реалізується за схемою “згори донизу”.

Принцип установлення пріоритету відносно завдання і координації бюджетування спрямоване на забезпечення використання дефіцитних ресурсів у найбільш вигідному напрямку. Співпідпорядкованість припускає, що кожний підрозділ підприємства планує й відповідає тільки за ті економічні показники, на які воно впливає. Принцип відповідальності передбачає передачу кожному підрозділу функції контролю за виконанням своєї частини бюджету разом з повноваженнями здійснювати при необхідності координуючі заходи. Постійність цілей припускає, що встановлені базові показники принципово не міняються протягом планового періоду.