1.4.Аналіз продуктивності праці.

Один і тий же результат у процесі виробництва може бути отриманий при різній ступіні ефективності праці. Міра ефективності праці у процесі виробництва отримало назву виробництво праці. Іншими словами, під виробничістью праці розуміють цого результативність або здатність людини виробляти за одиницю робочого часу певний об`єм продукції.

На робочому місці, у цехі, на підприємстві, виробничість праі визначається кількістью продукції, яку виробляє робочий за одиницю часу, або кількістью часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції.

Виготовлення продукції у вартосному виміру на одного середньосписочного робітника, як показних виробничості праці, складається з виготовлення продукції, викликане підвищенням технічного рівня виробництва в наслідок зменшення витрат робочого часу на виготовлення одиниці продукції і визначається факторами , які змінюють об`єм продукції у вартосноиу виміру і нічого загального не мають з виробничістью праці, тобто факторами оціночного характеру.

Будь-який об`ємний показник, прийнятий для вираховування виготовленя продукції на одного середньосписочного робітника, оцінюючий у вартості виміру, обов`язково підлягає впливу змін таких факторів, як структурний зсув у асортименті випускаючої продукції, невиробничі витрати робочого часу, зміна факторів технічного прогресу, вирішуючий вплив яких впливає на рівень виготовлення через виробничість праці.

У процесі аналізу виробничості праці необхідно встановити:

• ступінь виконання завдань з росту виробничості праці;

• складність завдання з росту виробничості праці і визначити прирост продукції за рахунок цього фактору;

• фактори, які впливають на зміну показників виробничості праці і мероприємства по їх використовуванню.

Багаточисельні взаємнозалежні фактори підвищеня показників виробничості праці можна умовно об`єднати в наступні основні групи, які характерезують:

1. удосконалення техніки і технологій. У цю групу факторів входять усе, що визначається сучасним науково-технічним прогресом;

2. покращення організації виробництва, раціональне розміщення виробничих сил, спеціалізацію підприємства і отраслів промисловості, найбільш повне використовування маючого обладнання, ритмічність виробництва і ін.

3. Удосконаленя організації праці, тоб-то покращення використовування живої праці (підвищення кваліфікації кадрів, культурно-технічного рівня працюючих, закріплення трудової дисципліни і удосконалення системи заробітної плати, нормування праці і матеріального зоцікавлення усіх робітників; забезпечення середньої інтенсивності праці).

Для визначення рівня напрацювання продукції на одного працюючого складена таблиця №17.

Таблиця 17. – Напрацювання на одного працюючого.

ПОКАЗНИК					ПЛАН	ФАКТ	ВІДХИЛЕННЯ ВІД ПЛАНУ
							АБСОЛЮТН.	% ДО ПЛАНУ
ВИПУСК ПЛАНОВОЇ ПРОДУКЦІЇ У ВАРТІСНОМУ ВИРАЖЕНІ, ТИС.ГРН.					76715	77468	753	0,98
ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦЮЮЧИХ, ЧОЛ.					866	848	-18	-2,08
ЧИСЕЛЬНІСТЬ РОБОЧИХ, ЧОЛ.					720	704	-16	-2,22
ПИТОМА ВАГА ПРАЦЮЮЧИХ					83,1	83	-0,1	-0,1
ВІДПРАЦЬОВАНО УСІМА РОБОЧИМИ ГОДИН, ТИС.ГОД.					1278	1244,6	-33,4	-2,61
ОДНИМ РОБОЧИМ					1,775	1,768	-0,007	-0,04
СЕРЕДНЬОРІЧНЕ ВІДПРАЦЮВАННЯ 1 РОБОЧОГО,ГРН					88,58	91,35	2,77	3,12
ТЕЖ ПРАЦЮЮЧОГО, ГРН					106,55	110,04	3,49	3,28
СЕРЕДНЬОРІЧНА ВИРОБІТКА ПРОДУКЦІЇ, ГРН.					60,03	62,24	2,21	3,7

У скороченому вигляді факторну модель середньорічного напрацювання можна надати як множеня кількості відпрацьованого усіма робочими годин, середньочасового напрацювангя продукції і питомої ваги робочих у загальній чисельності персоналу:

В таблиці №18 приведений розрахунок впливу факторів на середньорічне напрацювання.

Таблиця 18. – Розрахунок впливу факторів на величину середньорічного напрацювання.

ФАКТОР							ВПЛИВ ФАКТОРУ, ТИС.ГРН.
ПИТОМА ВАГА РОБОЧИХ В ЗАГАЛЬНІЙ ЧИСЕЛЬНОСТІ							-0,349
СЕРЕДЬОГОДИННЕ НАПРАЦЮВАННЯ 1-ГО РОБОЧОГО							-0,106
КІЛЬКІСТЬ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ГОДИН ОДНИМ РОБОЧИМ							3,243
ІТОГО:							2,78

Зміна середньодобового напрацювання залежить від факторів , пов`язаних зі зміною трудоємкості продукції і вартісної її оцінки. До факторів, які впливають на трудоємкість випуску продукції, відносяться: технічний рівень виробництва; невиробничі витрати часу у зв`язку з браком; організація виробництва і т. д.

До факторів, які пов`язані зі зміною об`єма виробництва, відноситься структура виготовлення продукції, рівень кооперативних постачань.

Щоб провести аналіз середньодобового напрацювання, необхідно розрахувати фактичне середьодобове напрацювання у відповідних з планом умов:

;

де - зміна об`єма випуску продукції за рахунок зміни у структурі випуску;

зміна об`єма випуску продукції за рахунок зміни рівня кооперативних постачань;

невиробничі витрати робочого часу;

ЭТ(НТП)- економія робочого часу за рахунок впровадження мероприємств по науково-технічному прогресу.

Для вивчення впливу факторів на рівень середньодобового напрацювання застосовують також прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багато факторну кореляційну модель середньодобового напрацювання можна включити фондовооружійність або енерговооружійність праці, питому вагу робочих, які мають вищю кваліфікацію, середній строк служби обладнання і т. д.