ЛЕКЦІЯ 12.

Ефективність використання трудових ресурсів

Тема 7. Трудові ресурси. Ефективність використання трудових ресурсів.

Основні питання лекції:

1.Аналіз використовування трудових ресурсів підприємства.

1.1.Задачі, головні напрямки та інформаційне забезпеченя аналізу трудових ресурсів.

1.2. Аналіз забезпеченності підриємства трудовими ресурсами.

1.3. Аналіз використовування робочого часу.

1.4.Аналіз продуктивності праці.

1.5. Аналіз формування фонду заробітної плати.

1.6. Аналіз соціальної захищеності членів трудового колективу

1.7. Аналіз ефективності використовування трудових ресурсів.

1.8. Аналіз трудоємності продукції, послуг

2. Основні напрямки підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

3. Автоматизація і механізація робіт на транспортних підприємствах

4. Управління персоналом.

Основний зміст лекції:

1. Аналіз використовування трудових ресурсів підприємства.

1. Задачі, головні напрямки та інформаційне забезпеченя аналізу трудових ресурсів.

Інтенсифікація загального виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості продукції передбачають максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємства. На сучасному стані розвитку економіки необхідно перш за все з'ясувати, які зміни у використовуванні праці пройшли у процесі виробництва порівняно з завданням на пройдений період. Головна задача аналізу використовування праці на підприємстві складається у тому, щоб виявити усі фактори, які заважають росту виробництва праці, та призводять до втрат робочого часу, а також знижують заробітну плату персоналу.

У процесі аналізу трудових ресурсів вивчається:

• забезпечення робочих місць виробничих підрозділів персоналом у потребуючому для виробництва професійному і кваліфікаційному складі (забезпечення виробництва трудовими ресурсами);

• використовування трудових ресурсів (робочого часу) у процесі виробництва;

• ефективність використовування трудових ресурсів (зміна виробітки продукції на одного робочого і на цій основі зміни виробництва праці);

• ефективність використовування коштів на оплату праці.

Джерелом інформації для аналізу є : план по праці, ф. № 1-Т "Звіт по праці", ф. №5-з "Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства",статична звітність відділу кадрів по руху робочих, оперативна звітність цехів, відділів, служб підприємства, інша звітність, пов`язана з трудовими ресурсами підприємства і виробничих підрозділів і служб у залежності від поставленої мети і задач.

Головними показниками, які характерезують використовування робочої праці на підприємстві, є: використовування робочої сили, робочого часу, виробничість праці , відностні показники витрат на заробітну плату.

Аналіз трудових ресурсів проводиться по наступним напрямках:

• оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і рух робочої сили;

• оцінка ефективнасті використовування робочого часу;

• вивчення виробничості праці;

• вивчення витрат на заробітну плату.

2. Аналіз забезпеченності підриємства трудовими ресурсами.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка має необхідні фізичні якості, знання та навички праці у відповідній отраслі. Достатня забезпеченість підприємств потрфібними трудовими ресурсами, їх раціональне використовування, високий рівень виробничості праці мають велике значення для збільшення об`ємів продукції і підвищення ефективності виробництва. Врешті, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і ефективності їх використовуваня залежать об`єм і своєчасність виконання усіх робіт, ефективність використовування обладнання і як результат об`єм виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Основними задачами аналізу є:

• вивчення і оцінка забезпеченності підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також за категоріями та прфесіями;

• визначення та вивчення трудових ресурсів, більш повного і ефективного їх використовування.

Забезпеченність підприємства трудовими ресурсами визначається порівнянням фактичної кількості робітників по категоріям і професіям з плановою потрібністью. Особливу увагу надають аналізу забезпеченності підприємства кадрами найбільш важливих професій.

Для оцінки відповідності кваліфікацій робітників за складністью виконання робіт порівнюють середні тарифні розряди робіт і робочих, розраховані за середньозваженою арифметичною:

,

,

де - тарифний розряд;

ЧР – чисельність робочих;

- об`єм робіт кожного виду.

Якщо фактичний середній тарифний розряд робочих нижче планового і нижче середнього тарифного розряду робіт, то це може призвести до випуску меньш якісної продукції. Якщо середній розряд робочих вище середнього тарифного розряду робіт, то робочим потрібно провести доплату за використовування їх на менш кваліфікаційних роботах.

Адміністративно-управлінчиський персонал необхідно перевірити на відповідність фактичного рівня навченості кожного робітника займаючої посади і вивчити питання, які пов`язані з підбором кадрів, їх підготовки і підвищення кваліфікації.

Квіліфікаційний рівень робітників залежить від їх віку, стажу роботи, і т. д. Тому у процесі аналізу вивчають зміну у складі робочих за віком, стажу роботи. Так як вони виникають у результаті руху робочої сили, то цьому питанню при аналізі надають великої уваги.

Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку наступних показників:

;

коефіцієнт обороту по вибутью

коефіцієнт текучості кадрів

коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства

.

Необхідно вивчити причини звільнення робітників (за скороенням кадрів, за власним бажанням, із-за порушення трудової дисципліни і ін.)

Напруга в забезпеченності підприємства трудовими ресурсами може бути декілька знята за рахунок більш повного використовування маючої робочої сили, росту виробничості праці, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, впровадження нової більш прогресивної техніки, удосконалення технології і організації виробництва. У процесі аналізу повинні бути виявленні резерви скорочення потреби у трудових ресурсах в результаті проведення вищеперелічених заходів.

Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує виробничі потужності, утворює нові робочі місця, то слід визначити додаткову потребу у трудових ресурсах по категріям і професіям та джерела іх застосування.

Резерв збільшеня випуску продукції за рахунок створення додаткових робочих місць визначається множенням іх приросту на фактичну середньорічне напрацювання одного робочого:

,

де - резерв збільшення випуску продукції;

- резерв збільшення кількості робочих місць;

- фактичне середньорічне напрацювання робочого.

Раціональне використовування промислово-виробничого персоналу - обов`язкова умова, яка забезпечує безперервність виробничого процесу на успішне виконання виробничих планів.

До промислово-виробничого персоналу (ПВП) - персоналу головної діяльності – відносять лиця, які зайняті трудовими операціями, які пов`язані з голоною діяльністью підприємства (виготовлення промислової продукції і виконання робіт промислового характеру. організація виробництва і керування підприємством і інше ). Робітники ПВП поділяються на робочих та службових.

До робочих відносять лиця, які мають прямий вплив на предмети праці, їх пересування і пересування продукції, виконання операцій по контролю якості продукції і іншим видам обслуговування виробничого процесу. Цим пояснюється те, що до них відносять молодший обслуговуючий персонал – МОП (робітників, які не мають прямого відношення до виробничого процесу) – прибиральників невиробничих приміщень, кур`єрів, гардеобщиків, шоферів легкових машин і робітників охорони .

У складі службових виділяють керівників, спеціалістів і інших службових (конторський, обліковий і тому подібний персонал).

Для аналізу забезпечення і ефективного використовування робочої сили застосовуюється статична форма № 1-Т "Звіт по праці".

Забезпеченість трудовими ресурсами підприємства характерезується даними, приведеними у таблиці №10.

По характеру у виробничому процесі робочі поділяються на головні, які зайняті напряму з виготовленням головної продукції, і допоміжні, які зайняті у допоміжному виробництві і усіма видами обслуговування.

Таблиця 10. – Забезпечення трудовими ресурсами.

	2008			2009			2010
	чисельність	фонд зароб. плати	сер. місячний заробіток	чисельність	фонд зароб. плати	сер, місячний заробіток	чисельність	фонд зароб. плати	сер, місячний заробіток
РОБОЧІ ЕКСПЛУАТ	234	413200	147	232	467496	168	192	440979	191
ІТР	32	78996	206	35	102463	244	30	94019	261
СПЕЦІАЛІСТИ	26	59323	190	30	67298	187	21	60170	239
СЛУЖ. РЕГІСТРАЦІЇ	15	23162	129	9	15694	147	8	17401	181
КОНДУКТОРА	148	210572	119	129	208963	135	88	143872	136
ВОДІЇ	122	288480	197	116	321697	231	98	298913	254
РОБ. МАЙСТЕРА	80	176856	184	74	179531	202	64	195476	254
ВСЬОГО:	657	1250589	159	625	1363142	182	501	1250830	208
РОБОЧІ	314	590056	157	306	647027	176	256	636455	207
ІТР	73	161481	184	74	185455	209	59	171590	242
КОНДУКТОРА	122	288480	197	129	208963	135	88	143872	136
ВОДІЇ	148	210572	119	116	321697	231	98	298913	254

У процесі аналізу необхідно вивчити зміну структури персоналу виробничого підрозділу, що показоно даними таблиці №11.

Таблиця 11. – Структура персоналу.

КАТЕГОРІЇ ПЕРСОНАЛУ	СТРУКТУРА ПЕРСОНАЛУ						ЗМІНЕННЯ ПИТОМОЇ ВАГИ
	ЗА ПОПЕРЕДНІЙ РІК		ПЛАНОВЕ ЗАВДАННЯ		ФАКТИЧНЕ
							ПОРІВНЯНО З ПЛАНОМ	ПОРІВ.З ПОПЕРЕД. РОКОМ
	ЧОЛ.	%	ЧОЛ.	%	ЧОЛ.	%
ПЕРСОНАЛ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ВСЬОГО:	868	100	866	100	848	100
В ТОМУ ЧИСЛІ: РОБОЧІ	721	83,06	720	83,14	704	83,02	-0,12	-0,04
КЕРІВНИКИ	40	4,6	41	4,73	41	4,83	0,1	0,23
СПЕЦІАЛІСТИ	107	12,34	105	12,13	103	12,15	0,01	-0,19

По характеру участі у виробничому процесі робочі поділяються на головні, які зайняті напряму з виготовленням головної продукції, і допоміжні, які зайняті у допоміжному виробництві і усіма видами обслуговування.

У процесі аналізу вивчається відношення між головними і допоміжними робітниками, встановлюється тенденція зміни цього відношеня. Якщо питома вага головних робітників знижується це призводить до зниження випрацювання робочих.

Вплив зміни питомої ваги головних робочих у загальній її чисельності на напрацювання продукції одним робітником визначається за формулою:

Вр=(Дос -Дос )*Вр ,

де Дос , Дос –питома вага головних робочих у загальній її ччисельності за планом і звіту;

Вр – середньорічне напрацювання одного робітника за планом

Скорочення чисельності допоміжних робочих досягається за рахунок концентраціі і спеціалізації допоміжних працівників по налагодженню і ремонту обладнання, підвищення рівня механізації і удосконалення праці цих працюючих і т. д.

Поряд з кількісним забезпеченням вивчається якісний склад працюючих, які характерезуються загальноосвітнім, професійно-кваліфікаційним рівнем, напівзростаючою і внутрішньовиробничою структурами.

Розподіляють працюючих, зайнятих на нормованих роботах і ненормованих роботах.

Чисельність працюючих визначають виходячи з норм трудоємкості робіт плануючого періоду, ефективного річного фонду часу працюючого і плануючого коєфіцієнта виконання норм за формулою:

Чр=Т/(Теф Кп)

де Т - об`єм робіт у нормах трудоємкості за запланований період, нормо-рік;

Кп - плануючий коєфіцієнт виконання норм напрацювання;

Теф - ефективний фонд часу за запланований період, приймається як правило, рівним 1 року.

Чисельність працюючих, зайнятих на апаратурних і агрегатних роботах .де дії робочих складається з управління механізованими або автоматизованими прцесами, визначаються за робочими місцями і нормами обслуговування обладнання:

де і- назва операції;

n -кількість агрегатів на і операції;

Gі – щільність обслуговування і-го робочого місця;

k -коєфіцієнт завантаження робочих на і-й операції при зміщенні професій.

Чисельність службових визначають виходячи з організаційної структури підприємства і раціональної чисельності, необхідної для забезпечення функцій управління.

Чисельність для нештатного розкладу можна визначити за нормативами чисельності, які розроблені по 17 функціях управління.

Наприклад:

Загальне (лінійне) керівництво головним процесом:

Чл=0.015 Чпвп

Ремонтне і енергетичне обслуговування:

Чро=0.007

Чисельність МОП визначають за діючими нормами обслуговування або за робочими місяцями; робітнивків охорони – за кількістью постів і режимі роботи; учнів – у відповідності з планом підготовки нових кадрів, а також з урахуванням строку навчання; чисельність непромислової групи – за типовими галузевими нормативами, за нормами ослуговування (з розбивкою на групи: ЖКГ, дитячі будівлі, ремонт будівель, культурні і споживчі побудови).

Аналіз професійного і кваліфікаційного рівня працюючих проводиться шляхом співвідношення чисельності за спеціальністью і розрядом з необхідною для виконання кожного виду робіт по ділянкам, бригадам і підприємствам вцілому.

При цьому виявляють злишок або недостачью працюючих по кожній професії. Потребуюча чисельність працюючих визначається відношеням об`єму кожного виду робіт до планового фонду робочого часу одного з урахуванням виконання норм напрацювання.

Аналіз відповідності виконуючої роботи кваліфікацій робочих, проводять на основі порівнянності середнього розряду робіт з середнім розрядом робочих, які виконують ці роботи.

Середній розряд робіт по виробу визначають за формулою:

де Р - меньший розряд з двох суміжних, між якими знаходиться значення середнього тарифного коефіцієнта;

K - тарифний коефіцієнт меньшого з двох суміжних розрядів;

K - тарифний коефіцієнт більшого з двох суміжних розрядів;

K - середній тарифний коефіцієнт робіт по виробу, який визначається як середньозважена за трудоємкістью робіт відповідно розряду, тобто:

де j – індекс відповідного розряду ( j=1-6 при 6-розрядній тарифній сітці);

Kj - тарифний коефіцієнт робіт j –го розряду;

Tj - трудоємкість робіт j розряду по виробу.

Середній розряд робочих визначається за формулою:

;

де Кср.ч – середній тарифний коефіцієнт робочих, який визначаєься як середньозважена за чисельністью робочих величина, тобто:

;

де Чj - число робочих відповідного розряду.

Порівняння середнього розряду робіт з середнім розрядом робочих, виконуючих ці роботи, дають можливість зробити висновок наскільки вірно підібрані і розставлені робочі по ділянком, а також наскільки вірно планується їх заробітна плата.

Для розрахунку використовуємо дані таблиці №12, №13.

Таблиця 12. – Кваліфікаційні вимоги до робіт і маючи склад робочих (умовні данні).

РОЗРЯД РОБІТ І РОБОЧИХ	ТАРИФНІ КОЕФІЦІЄНТИ		ТРУДОЄМКІСТЬ РОБІТ, ПЛАН		ЧИСЛО РОБОЧИХ,
1	1
2	1,3		284800		181
3	1,69		184000		118
4	1,96		499200		303
5	2,27		113600		61
6	2,63		70400		41
ІТОГО			1152000		704

Таблиця 13. – Рух робочої сили.

ПОКАЗНИКИ				1999	2000	2001
ПРИЙНЯТО НА ПІДПРИЄСМСТВО				83	81	78
ВИБУЛО З ПІДПРИЄМСТВА, В ТОМУ ЧИСЛІ:				96	93	97
НА НАВЧАННЯ				3	3	3
НА ПЕНСІЮ ІПО ІНШИМ ПРИЧИНАМ				13	12	15
ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ				65	62	67
ЗА ПОРУШЕННЯМ ТРУДОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ				10	8	4
СЕРЕД. СПИСОЧ. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦЮЮЧИХ				891	880	858
КОЕФІЦІЄНТ ОБОРОТУ:
ПО ПРИЙОМУ				0,097	0,092	0,088
ПО ВИБУТЬЮ				0,112	0,106	0,109
КОЕФІЦІЄТ ТЕКУЧОСТІ				0,082	0,08	0,084

Досконалому вивченню повинне підлягати вибуття робітників по порушенню трудової дисципліни, так як це пов`язане з соціальними проблемами.

Показники забезпеченності підприємства робітниками ще не характерезують ступінь їх використовування і не можуть бути факторами, які впливають на об`єм випускаючої продукції. Випуск продукції залежить не скільки від чисельності працюючих, скільки від кількості витраченої на виробництво праці, який визначає кількість робочого часу, від ефективності загольної праці, його виробничості. Тому необхідно вивчити ефективність використовуваня робочого часу трудового колектива підприємства.

У процесі аналізу використовування робочого часу на підприємстві слід перевірити обумовленність виробничих завдань, вивчити рівень їх виконання, встановити ціленаправленність виконання окремих видів робіт, виявити втрати робочого часу, встановити їх причини, намітити шляхи подальшого полібшення використовування робочого часу, розробити необхідні мероприємства.