Ресурси транспортних підприємств
Тема 3. Ресурси транспортних підприємств.
Основні питання лекції:
1. Склад основних ресурсів.
2. Загальна характеристика матеріальних, енергетичних, трудових, інформаційних та фінансових ресурсів підприємств транспорту.
Основний зміст лекції:
1. Склад основних ресурсів.
В методології управління проектами „ресурс”– це все те, що може бути в розпорядженні проекту, в тому числі, трудові, фінансові і матеріально – технічні ресурси, команда проекту, час (тривалість робіт, обмеження за термінами), інформація і технології [31].
Крім основних ресурсів в управлінні проектами розглядають наступні види ресурсів:
а) природні (ресурси землі, води, атмосфери, а також космічні, сировинні та енергетичні);
б) засоби виробництва (виробничі потужності, предмети праці);
в) трудові, які поділяють за групами населення, фахом, кваліфікацією та ін.;
г) кінцевих споживацьких благ (невиробничі „потужності” та продукти для особистого і суспільного споживання);
д) інформаційні (потенціал науки, „потужності” культури і освіти);
е) фінансові (ресурси капітальних вкладень, кредитні, тощо);
є) зовнішні валютні резерви, мережа зовнішніх торговельних зв’язків і т.п.
Аналіз ресурсовикористання на підприємствах промислового комплексу, автомобільного, залізничного транспорту та міського електротранспорту, а також результати досліджень в цьому напрямку [15, 16, 18, 27-30, 47, 51, 57, 86, 87, 115] показують, що, в першу чергу, необхідно приділити увагу матеріальним, енергетичним, трудовим, інформаційним та фінансовим ресурсам.
Схему підприємств транспорту та ресурсів, що використовуються та споживаються під час надання транспортних послуг населенню при функціонуванні міського електротранспорту, представлено на рисунку 1. На рисунку також показано виробничо–технологічний потенціал (ВТП), до складу якого входять об’єкти міського електричного транспорту, технологічне обладнання та рухомий склад.
Рис. 1. Схема підприємства міського електротранспорту
та ресурси, що забезпечують його діяльність: 1 - матеріальні;
2 - енергетичні; 3 - трудові; 4 - інформаційні; 5 – фінансові.
Таким чином для забезпечення функціонування підприємств міського електротранспорту використовують наступні основні ресурси: матеріальні, енергетичні, трудові, інформаційні, фінансові.
2. Загальна характеристика матеріальних, енергетичних, трудових, інформаційних та фінансових ресурсів підприємств транспорту.
Матеріальні ресурси. Функціонування міського електротранспорту як система процесів виробництва передбачає наявність засобів виробництва, що включають засоби праці, предмети праці та труд людини. Засоби й предмети праці виступають на підприємствах як виробничі фонди (основні й оборотні) і забезпечують можливість виконання пасажирських перевезень. Тому відповідно до визначення ресурсів [10] основні і оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємств міського електротранспорту.
На підприємствах міського електричного транспорту в останні роки структура основних фондів характеризується наступними співвідношеннями (за групами амортизаційних відрахувань): основні фонди 1-ї групи близько 23 %, 2-ї групи – 2,2 % , 3-ї - 74,8 %. Причому в 3-й групі за вартістю 96,5 % належить рухомому складу, вартість якого складає в вартості усіх основних фондів до 73 %. Вартість оборотних фондів, в порівнянні з основними, на підприємствах МЕТ не перевищує 2 %.
Для забезпечення єдності виробництва та обігу необхідні обігові кошти, що включають готову продукцію, грошові кошти, розрахунки та інші активи. Прискорення оборотності оборотних коштів можна досягнути розвитком складського господарства і такою організацією розрахунків, коли абонентська та інші дебіторські заборгованості будуть мінімальними. Розмір поточного складського запасу сировини та матеріалів визначають залежно від частоти поставок, що також є однією з функцій управління проектами [26, 29, 31, 109 - 113].
Енергетичні ресурси. Для міського електричного транспорту енергетичні ресурси мають особливе значення, оскільки забезпечують рух транспортних засобів та перевезення пасажирів. Основу енергетичних ресурсів міського електротранспорту становить електрична енергія, яка до 90-95 % споживається для пасажирських перевезень (на тягу) і 10-5 % на внутрішні технологічні потреби транспортних підприємств.
Першочерговими завданнями у сфері споживання енергоресурсів є розробка системи показників, характеристик, норм; оцінка енергетичної ефективності (енергоємності, енергетичного еквіваленту). Пряма економія енергетичних ресурсів визначається економією за рахунок зменшення втрат енергії на всіх ступенях виробництва, перетворення і використання, вдосконалення організації та управління виробництвом, оптимізації режимів руху, тролейбусів і вагонів, застарілого обладнання досконалішим у енергетичному відношенні. Непряма ж економія енергоресурсів досягається шляхом підвищення якості продукції, зменшення її матеріалоємності, використання нових матеріалів, сировини.
Трудові ресурси. Трудові ресурси (кадри) підприємства — це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві, що становлять його обліковий склад, тобто прийняті на роботу, зв'язану як з основною, так і неосновною його діяльністю [29]. Відмінність трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства полягає в тому, що кожний найманий робітник може відмовитися від запропонованих йому умов і зажадати зміни умов праці і модифікації неприйнятних, з його погляду, робіт, перенавчання іншим професіям і спеціальностям, може, нарешті, звільнитися з підприємства за власним бажанням.
Планування трудових ресурсів, тобто робочої сили, як найважливіша складова частина управління кадрами, передбачає вирішення таких завдань, як визначення цілей і завдань на майбутній період, виходячи з головної цілі підприємства – надання транспортних послуг. Для підприємств міського електротранспорту ефективність використання трудових ресурсів має особливе значення, оскільки спостерігається негативна тенденція зростання чисельності працюючих при зменшені обсягів транспортної роботи.
Інформаційні ресурси. Інформаційному забезпеченню діяльності підприємств в останні роки приділяється значна увага, як основи управління проектами, менеджменту та маркетингу [31, 107, 116, 117]. В теорії і практиці управління проектами інформаційні ресурси складають основу комунікацій проекту. Управління комунікаціями забезпечує підтримку системи зв'язку (взаємодій) між учасниками проекту, передачу управлінської і звітної інформації, спрямованої на забезпечення досягнення цілей проекту.
На міському електротранспорті управління комунікаціями проекту направлено на групову взаємодію в рамках управління проектом і включає наступні інформаційні ресурси:
- інформацію проекту, тобто зібрані, оброблені і розподілені дані, що включають як вихідні дані, так і одержані в результаті прямих розрахунків, аналітичної обробки, експертних оцінок і ін. (статистичні дані та результати їх обробки про пасажирські перевезення, обсяги транспортної роботи, виконання розкладу руху, види та обсяги технічного обслуговування і ремонтів, дані про використання матеріальних, енергетичних, трудових, інформаційних та фінансових ресурсів; інша інформація, що передбачена для реєстрації при функціонуванні міського електротранспорту Правилами експлуатації [89], формами статистичної звітності та ін.);
- засоби обробки інформації, що включають інформаційні технології, які базуються на сучасних програмних засобах (ПЕОМ та їх мережі);
- засоби комунікації, орієнтовані на забезпечення своєчасного збору, генерації, розподілу і збереження необхідної проектної інформації і її передачі, що базуються на сучасних засобах зв'язку і передачі даних (системи автоматизованого управління на міському електротранспорті, автоматизовані робочі місця, мережі радіозв’язку та телемеханіки і ін.).
Питанням підвищення ефективності використання інформаційних ресурсів приділено увагу в дисертаційній роботі в наступних розділах.
Фінансові ресурси. Ефективність використання матеріальних, енергетичних, трудових, інформаційних та інших ресурсів відображається зростанням або зменшенням витрат фінансових ресурсів. Висновки про ефективність використання фінансових ресурсів (і, отже, про ефективність фінансової діяльності підприємства) можна отримати співставленням досягнутого результату господарської діяльності підприємства — прибутку (доходу) — з сумою фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства за відвідний період. Якщо, наприклад, у 2001 р. на усіх тролейбусних підприємствах електротранспорту України річна сума фінансових ресурсів складала 469392,9 тис. грн., при цьому вони одержали доход у сумі 411777,4 тис. грн., а в 2002 р. відповідно — 427071 тис. грн. та доход у 232793 тис. грн., це означає, що на кожну гривню фінансових ресурсів у 2001 р. одержано 87,73 коп. доходу, а в 2002 р. – 54,51 коп.
В 2010 році цей показник склав всього 51,25 коп.
При середньому співвідношенні доходу до витрат по цим підприємствам 51,25 % найбільш ефективно використовують фінансові ресурси в Чернігівському тролейбусному управлінні (84%), Хмельницьк-електроавтотрансі (80%). Але цей показник в Білоцерківському тролейбусному управлінні складає всього 16,9 %, Кіровограделектротрансі – 19,2 %. Тобто показники ефективності використання фінансових ресурсів на окремих підприємствах України відрізняються майже в п’ять разів.
Сучасний стан підприємств МЕТ України підтверджує актуальність розробки та впровадження проектів ресурсозбереження на основі нормативних вимог.
Оскільки термін ресурсозбереження визначено Державним стандартом України [10], то його вимоги також стандартизовано і поділено на три групи: ресурсомісткість, ресурсоємність і ресурсоощадність. Для кожної групи вимог затверджено номенклатуру показників, що визначають раціональне використання та ощадливе витрачання матеріальних і енергетичних ресурсів [11]. Цим же нормативним документом визначено порядок встановлення показників ресурсозбереження у документації на продукцію.
Відповідно до стандарту України [10] зазначені групи вимог взаємопов’язані під час: розробки продукції, планування робіт та послуг (встановлюють проектні вимоги ресурсомісткості та ресурсоощадності, рекомендації з ресурсоємності); виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг (встановлюють уточнені (контрольні) вимоги ресурсоємності (з технологічності)); експлуатації продукції та виконання робіт і надання послуг (встановлюють уточнені (контрольні) вимоги ресурсоощадності та ресурсоємності); утилізації продукції (встановлюють вимоги ресурсоємності та ресурсоощадності).
Формування вимог до ресурсозбереження грунтується на таких основних принципах [10]: системності, комплексності, раціональності обмежень, взаємозв’язку, безперервності, обов’язковості, що потребують розглядати усі види процесів створення і використання ресурсів як результат організованої та установленої в технічній документації послідовності певних дій, охоплених нормативним забезпеченням шляхом установлення гнучких, інформативних, конкретних якісних та кількісних вимог на усіх стадіях життєвого циклу об’єктів, а нормативне забезпечення процесів використання будь-якого виду ресурсів повинно бути спрямоване на зменшення вичерпання його, що досягається раціоналізацією способів видобування, транспортування, заміни та використання з урахуванням екологічної безпеки та тенденцій розвитку технологій забезпечення заданих рівнів якості обслуговування пасажирів.
В практиці матеріально-технічного забезпечення проектів в останні роки почали використовуватися нові методи і технології, що базуються на концепції логістики [31, 114]. Поняття логістики у загальному вигляді визначається як наука управління (планування, організації, контролю) переміщенням матеріальних і зв'язаних з ними інформаційних і фінансових потоків від первинного джерела до кінцевого споживача.
Серед функцій логістики можна виділити виробничі функції з безпосереднім виконанням виробничих процесів, і управлінські, зв'язані зі збором інформації і прийнятті рішень по матеріально - технічному забезпеченню проекту.
По суті логістичний підхід до забезпечення оптимальності матеріальних потоків цілком відповідає системному підходові в управлінні проектами і області ресурсного забезпечення. Проект, як проект функціонує в межах життєвого циклу, має:
- «вхід», у якості якого виступають усі ресурси проекту, зокрема матеріально-технічні і трудові, а також фінансові і тимчасові ресурси, команда проекту, інформація, знання, технології і різноманітні обмеження по вхідних параметрах;
- комплекс взаємозалежних процесів обробки цих ресурсів з урахуванням обмежень і критеріальних показників з метою забезпечити їх оптимальне використання для досягнення кінцевої мети управління проектом – формування результату проекту із запланованими показниками;
- «вихід», що є власне результатом проекту.
У рамках управління проектом функціонують матеріальні потоки ресурсів і супровідні потоки інформації, що відбивають ефективність процесів управління проектом або сигналізують про порушення в запланованому ході робіт.
Функція розподілу ресурсів розглядається як динаміка обсягів їх споживання роботами, якими вони призначаються. В цілому обсяги споживання ресурсів визначаються інтенсивністю та часом їх споживання. Розподіл ресурсів може задаватись функціями або системами функцій в залежності від складності технології виконання роботи. В процесі виконання проектів, зокрема ресурсозбереження, в значній мірі потрібен моніторинг, який використовує різні методики, в тому числі і методику освоєного обсягу [31, 43, 46, 118-121].
Оскільки відносно міського електричного транспорту вимоги ресурсозбереження досить високі і для забезпечення їх виконання на МЕТ потрібно встановити закономірності споживання ресурсів, розробити на науковій основі комплекс організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів і впроваджувати їх на підприємствах як проекти ресурсозбереження.
ЛЕКЦІЯ 4.