2. Формування тарифів на послуги міського електричного транспорту

(здійснено за схемою відповідно до Порядку і може розглядатися за такою

рекомендованою структурою та змістом)

2.1. Рекомендований склад витрат

До повної планової собівартості послуг міського електричного транспорту можуть включатися нормативні економічно обґрунтовані витрати з операційної діяльності підприємства та фінансові витрати, а саме:

витрати, пов'язані із використанням у процесі виробництва транспортних послуг електроенергії, матеріалів, запасних частин і комплектуючих виробів, палива, основних засобів, трудових ресурсів, а також інші витрати на їх виробництво та реалізацію;

витрати, пов'язані із фінансовою діяльністю підприємства, тобто витрати, що виникають у зв'язку із залученням позикового капіталу для здійснення виробничої діяльності. Зокрема, використанням фінансових ресурсів, які потрібні для забезпечення підприємства оборотними коштами та поліпшення (модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо) основних засобів або розширення підприємства, а також для сплати відсотків у випадку фінансової оренди (лізингу);

витрати, які передбачені колективним договором або є обов'язковими, в обсягах, встановлених чинним законодавством;

витрати, пов'язані із ризиками під час надання транспортних послуг, зокрема виробничі витрати, які не можна визначити як втрати з вини окремих працівників;

інші витрати операційної діяльності.

До повної планової собівартості не включаються витрати, які можуть призводити до збільшення тарифів на послуги міського електричного транспорту понад необхідний економічно обґрунтований рівень.

До них належать:

суми безнадійної дебіторської заборгованості;

витрати на утримання об’єктів соціальної інфраструктури (житлово-комунальне господарство, дитячі дошкільні заклади, будинки відпочинку, заклади охорони здоров’я, профілактики та допомоги працівникам);

суми, що відраховуються профспілковим організаціям для проведення культурно-масової та фізкультурної роботи;

суми неустойки (штраф, пеня), що сплачені за порушення договірних зобов'язань (несвоєчасну оплату рахунків, за порушення норм податкового законодавства, порушення принципів облікової політики підприємства);

суми нестачі, які виявлені під час інвентаризації та інших перевірок, та втрати від пошкодження цінностей, спричиненого безвідповідальністю окремих працівників;

оплата консалтингових та аудиторських послуг;

витрати на добровільне страхування майна підприємств та працівників;

втрати від списання не повністю замортизованих основних засобів;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;

суми спонсорської та благодійної допомоги неприбутковим, громадським організаціям або іншим установам при збитковій діяльності підприємства;

витрати і втрати, спричинені необґрунтованим відступом від технологічного процесу виробництва та надання транспортних послуг, порушень техніки безпеки окремими працівниками;

собівартість реалізованих виробничих запасів.

На етапі планування тарифів підприємства подають уповноваженим органам обґрунтування величини та переліку витрат, що включаються в розрахунок тарифу.

Обґрунтованість витрат встановлюється уповноваженими органами із застосуванням різних методичних підходів.

До них належать:

перевірка нормативної бази (переліку показників), на основі яких розробляються тарифи;

порівняння планових та фактичних витрат;

аналіз відхилень.