Ефективність використання трудових ресурсів

Тема 7. Трудові ресурси. Ефективність використання трудових ресурсів.

Основні питання лекції:

1.Аналіз використовування трудових ресурсів підприємства.

1.1.Задачі, головні напрямки та інформаційне забезпеченя аналізу трудових ресурсів.

1.2. Аналіз забезпеченності підриємства трудовими ресурсами.

1.3. Аналіз використовування робочого часу.

1.4.Аналіз продуктивності праці.

1.5. Аналіз формування фонду заробітної плати.

1.6. Аналіз соціальної захищеності членів трудового колективу

1.7. Аналіз ефективності використовування трудових ресурсів.

1.8. Аналіз трудоємності продукції, послуг

2. Основні напрямки підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

3. Автоматизація і механізація робіт на транспортних підприємствах

4. Управління персоналом.

Основний зміст лекції:

1. Аналіз використовування трудових ресурсів підприємства.

1. Задачі, головні напрямки та інформаційне забезпеченя аналізу трудових ресурсів.

Інтенсифікація загального виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості продукції передбачають максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємства. На сучасному стані розвитку економіки необхідно перш за все з'ясувати, які зміни у використовуванні праці пройшли у процесі виробництва порівняно з завданням на пройдений період. Головна задача аналізу використовування праці на підприємстві складається у тому, щоб виявити усі фактори, які заважають росту виробництва праці, та призводять до втрат робочого часу, а також знижують заробітну плату персоналу.

У процесі аналізу трудових ресурсів вивчається:

• забезпечення робочих місць виробничих підрозділів персоналом у потребуючому для виробництва професійному і кваліфікаційному складі (забезпечення виробництва трудовими ресурсами);

• використовування трудових ресурсів (робочого часу) у процесі виробництва;

• ефективність використовування трудових ресурсів (зміна виробітки продукції на одного робочого і на цій основі зміни виробництва праці);

• ефективність використовування коштів на оплату праці.

Джерелом інформації для аналізу є : план по праці, ф. № 1-Т "Звіт по праці", ф. №5-з "Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства",статична звітність відділу кадрів по руху робочих, оперативна звітність цехів, відділів, служб підприємства, інша звітність, пов`язана з трудовими ресурсами підприємства і виробничих підрозділів і служб у залежності від поставленої мети і задач.

Головними показниками, які характерезують використовування робочої праці на підприємстві, є: використовування робочої сили, робочого часу, виробничість праці , відностні показники витрат на заробітну плату.

Аналіз трудових ресурсів проводиться по наступним напрямках:

• оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і рух робочої сили;

• оцінка ефективнасті використовування робочого часу;

• вивчення виробничості праці;

• вивчення витрат на заробітну плату.

2. Аналіз забезпеченності підриємства трудовими ресурсами.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка має необхідні фізичні якості, знання та навички праці у відповідній отраслі. Достатня забезпеченість підприємств потрфібними трудовими ресурсами, їх раціональне використовування, високий рівень виробничості праці мають велике значення для збільшення об`ємів продукції і підвищення ефективності виробництва. Врешті, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і ефективності їх використовуваня залежать об`єм і своєчасність виконання усіх робіт, ефективність використовування обладнання і як результат об`єм виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Основними задачами аналізу є:

• вивчення і оцінка забезпеченності підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також за категоріями та прфесіями;

• визначення та вивчення трудових ресурсів, більш повного і ефективного їх використовування.

Забезпеченність підприємства трудовими ресурсами визначається порівнянням фактичної кількості робітників по категоріям і професіям з плановою потрібністью. Особливу увагу надають аналізу забезпеченності підприємства кадрами найбільш важливих професій.

Для оцінки відповідності кваліфікацій робітників за складністью виконання робіт порівнюють середні тарифні розряди робіт і робочих, розраховані за середньозваженою арифметичною:

,

,

де - тарифний розряд;

ЧР – чисельність робочих;

- об`єм робіт кожного виду.

Якщо фактичний середній тарифний розряд робочих нижче планового і нижче середнього тарифного розряду робіт, то це може призвести до випуску меньш якісної продукції. Якщо середній розряд робочих вище середнього тарифного розряду робіт, то робочим потрібно провести доплату за використовування їх на менш кваліфікаційних роботах.

Адміністративно-управлінчиський персонал необхідно перевірити на відповідність фактичного рівня навченості кожного робітника займаючої посади і вивчити питання, які пов`язані з підбором кадрів, їх підготовки і підвищення кваліфікації.

Квіліфікаційний рівень робітників залежить від їх віку, стажу роботи, і т. д. Тому у процесі аналізу вивчають зміну у складі робочих за віком, стажу роботи. Так як вони виникають у результаті руху робочої сили, то цьому питанню при аналізі надають великої уваги.

Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку наступних показників:

;

коефіцієнт обороту по вибутью

коефіцієнт текучості кадрів

коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства

.

Необхідно вивчити причини звільнення робітників (за скороенням кадрів, за власним бажанням, із-за порушення трудової дисципліни і ін.)

Напруга в забезпеченності підприємства трудовими ресурсами може бути декілька знята за рахунок більш повного використовування маючої робочої сили, росту виробничості праці, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, впровадження нової більш прогресивної техніки, удосконалення технології і організації виробництва. У процесі аналізу повинні бути виявленні резерви скорочення потреби у трудових ресурсах в результаті проведення вищеперелічених заходів.

Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує виробничі потужності, утворює нові робочі місця, то слід визначити додаткову потребу у трудових ресурсах по категріям і професіям та джерела іх застосування.

Резерв збільшеня випуску продукції за рахунок створення додаткових робочих місць визначається множенням іх приросту на фактичну середньорічне напрацювання одного робочого:

,

де - резерв збільшення випуску продукції;

- резерв збільшення кількості робочих місць;

- фактичне середньорічне напрацювання робочого.

Раціональне використовування промислово-виробничого персоналу - обов`язкова умова, яка забезпечує безперервність виробничого процесу на успішне виконання виробничих планів.

До промислово-виробничого персоналу (ПВП) - персоналу головної діяльності – відносять лиця, які зайняті трудовими операціями, які пов`язані з голоною діяльністью підприємства (виготовлення промислової продукції і виконання робіт промислового характеру. організація виробництва і керування підприємством і інше ). Робітники ПВП поділяються на робочих та службових.

До робочих відносять лиця, які мають прямий вплив на предмети праці, їх пересування і пересування продукції, виконання операцій по контролю якості продукції і іншим видам обслуговування виробничого процесу. Цим пояснюється те, що до них відносять молодший обслуговуючий персонал – МОП (робітників, які не мають прямого відношення до виробничого процесу) – прибиральників невиробничих приміщень, кур`єрів, гардеобщиків, шоферів легкових машин і робітників охорони .

У складі службових виділяють керівників, спеціалістів і інших службових (конторський, обліковий і тому подібний персонал).

Для аналізу забезпечення і ефективного використовування робочої сили застосовуюється статична форма № 1-Т "Звіт по праці".

Забезпеченість трудовими ресурсами підприємства характерезується даними, приведеними у таблиці №10.

По характеру у виробничому процесі робочі поділяються на головні, які зайняті напряму з виготовленням головної продукції, і допоміжні, які зайняті у допоміжному виробництві і усіма видами обслуговування.

Таблиця 10. – Забезпечення трудовими ресурсами.

	2008			2009			2010
	чисельність	фонд зароб. плати	сер. місячний заробіток	чисельність	фонд зароб. плати	сер, місячний заробіток	чисельність	фонд зароб. плати	сер, місячний заробіток
РОБОЧІ ЕКСПЛУАТ	234	413200	147	232	467496	168	192	440979	191
ІТР	32	78996	206	35	102463	244	30	94019	261
СПЕЦІАЛІСТИ	26	59323	190	30	67298	187	21	60170	239
СЛУЖ. РЕГІСТРАЦІЇ	15	23162	129	9	15694	147	8	17401	181
КОНДУКТОРА	148	210572	119	129	208963	135	88	143872	136
ВОДІЇ	122	288480	197	116	321697	231	98	298913	254
РОБ. МАЙСТЕРА	80	176856	184	74	179531	202	64	195476	254
ВСЬОГО:	657	1250589	159	625	1363142	182	501	1250830	208
РОБОЧІ	314	590056	157	306	647027	176	256	636455	207
ІТР	73	161481	184	74	185455	209	59	171590	242
КОНДУКТОРА	122	288480	197	129	208963	135	88	143872	136
ВОДІЇ	148	210572	119	116	321697	231	98	298913	254

У процесі аналізу необхідно вивчити зміну структури персоналу виробничого підрозділу, що показоно даними таблиці №11.

Таблиця 11. – Структура персоналу.

КАТЕГОРІЇ ПЕРСОНАЛУ	СТРУКТУРА ПЕРСОНАЛУ						ЗМІНЕННЯ ПИТОМОЇ ВАГИ
	ЗА ПОПЕРЕДНІЙ РІК		ПЛАНОВЕ ЗАВДАННЯ		ФАКТИЧНЕ
							ПОРІВНЯНО З ПЛАНОМ	ПОРІВ.З ПОПЕРЕД. РОКОМ
	ЧОЛ.	%	ЧОЛ.	%	ЧОЛ.	%
ПЕРСОНАЛ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ВСЬОГО:	868	100	866	100	848	100
В ТОМУ ЧИСЛІ: РОБОЧІ	721	83,06	720	83,14	704	83,02	-0,12	-0,04
КЕРІВНИКИ	40	4,6	41	4,73	41	4,83	0,1	0,23
СПЕЦІАЛІСТИ	107	12,34	105	12,13	103	12,15	0,01	-0,19

По характеру участі у виробничому процесі робочі поділяються на головні, які зайняті напряму з виготовленням головної продукції, і допоміжні, які зайняті у допоміжному виробництві і усіма видами обслуговування.

У процесі аналізу вивчається відношення між головними і допоміжними робітниками, встановлюється тенденція зміни цього відношеня. Якщо питома вага головних робітників знижується це призводить до зниження випрацювання робочих.

Вплив зміни питомої ваги головних робочих у загальній її чисельності на напрацювання продукції одним робітником визначається за формулою:

Вр=(Дос -Дос )*Вр ,

де Дос , Дос –питома вага головних робочих у загальній її ччисельності за планом і звіту;

Вр – середньорічне напрацювання одного робітника за планом

Скорочення чисельності допоміжних робочих досягається за рахунок концентраціі і спеціалізації допоміжних працівників по налагодженню і ремонту обладнання, підвищення рівня механізації і удосконалення праці цих працюючих і т. д.

Поряд з кількісним забезпеченням вивчається якісний склад працюючих, які характерезуються загальноосвітнім, професійно-кваліфікаційним рівнем, напівзростаючою і внутрішньовиробничою структурами.

Розподіляють працюючих, зайнятих на нормованих роботах і ненормованих роботах.

Чисельність працюючих визначають виходячи з норм трудоємкості робіт плануючого періоду, ефективного річного фонду часу працюючого і плануючого коєфіцієнта виконання норм за формулою:

Чр=Т/(Теф Кп)

де Т - об`єм робіт у нормах трудоємкості за запланований період, нормо-рік;

Кп - плануючий коєфіцієнт виконання норм напрацювання;

Теф - ефективний фонд часу за запланований період, приймається як правило, рівним 1 року.

Чисельність працюючих, зайнятих на апаратурних і агрегатних роботах .де дії робочих складається з управління механізованими або автоматизованими прцесами, визначаються за робочими місцями і нормами обслуговування обладнання:

де і- назва операції;

n -кількість агрегатів на і операції;

Gі – щільність обслуговування і-го робочого місця;

k -коєфіцієнт завантаження робочих на і-й операції при зміщенні професій.

Чисельність службових визначають виходячи з організаційної структури підприємства і раціональної чисельності, необхідної для забезпечення функцій управління.

Чисельність для нештатного розкладу можна визначити за нормативами чисельності, які розроблені по 17 функціях управління.

Наприклад:

Загальне (лінійне) керівництво головним процесом:

Чл=0.015 Чпвп

Ремонтне і енергетичне обслуговування:

Чро=0.007

Чисельність МОП визначають за діючими нормами обслуговування або за робочими місяцями; робітнивків охорони – за кількістью постів і режимі роботи; учнів – у відповідності з планом підготовки нових кадрів, а також з урахуванням строку навчання; чисельність непромислової групи – за типовими галузевими нормативами, за нормами ослуговування (з розбивкою на групи: ЖКГ, дитячі будівлі, ремонт будівель, культурні і споживчі побудови).

Аналіз професійного і кваліфікаційного рівня працюючих проводиться шляхом співвідношення чисельності за спеціальністью і розрядом з необхідною для виконання кожного виду робіт по ділянкам, бригадам і підприємствам вцілому.

При цьому виявляють злишок або недостачью працюючих по кожній професії. Потребуюча чисельність працюючих визначається відношеням об`єму кожного виду робіт до планового фонду робочого часу одного з урахуванням виконання норм напрацювання.

Аналіз відповідності виконуючої роботи кваліфікацій робочих, проводять на основі порівнянності середнього розряду робіт з середнім розрядом робочих, які виконують ці роботи.

Середній розряд робіт по виробу визначають за формулою:

де Р - меньший розряд з двох суміжних, між якими знаходиться значення середнього тарифного коефіцієнта;

K - тарифний коефіцієнт меньшого з двох суміжних розрядів;

K - тарифний коефіцієнт більшого з двох суміжних розрядів;

K - середній тарифний коефіцієнт робіт по виробу, який визначається як середньозважена за трудоємкістью робіт відповідно розряду, тобто:

де j – індекс відповідного розряду ( j=1-6 при 6-розрядній тарифній сітці);

Kj - тарифний коефіцієнт робіт j –го розряду;

Tj - трудоємкість робіт j розряду по виробу.

Середній розряд робочих визначається за формулою:

;

де Кср.ч – середній тарифний коефіцієнт робочих, який визначаєься як середньозважена за чисельністью робочих величина, тобто:

;

де Чj - число робочих відповідного розряду.

Порівняння середнього розряду робіт з середнім розрядом робочих, виконуючих ці роботи, дають можливість зробити висновок наскільки вірно підібрані і розставлені робочі по ділянком, а також наскільки вірно планується їх заробітна плата.

Для розрахунку використовуємо дані таблиці №12, №13.

Таблиця 12. – Кваліфікаційні вимоги до робіт і маючи склад робочих (умовні данні).

РОЗРЯД РОБІТ І РОБОЧИХ	ТАРИФНІ КОЕФІЦІЄНТИ		ТРУДОЄМКІСТЬ РОБІТ, ПЛАН		ЧИСЛО РОБОЧИХ,
1	1
2	1,3		284800		181
3	1,69		184000		118
4	1,96		499200		303
5	2,27		113600		61
6	2,63		70400		41
ІТОГО			1152000		704

Таблиця 13. – Рух робочої сили.

ПОКАЗНИКИ				1999	2000	2001
ПРИЙНЯТО НА ПІДПРИЄСМСТВО				83	81	78
ВИБУЛО З ПІДПРИЄМСТВА, В ТОМУ ЧИСЛІ:				96	93	97
НА НАВЧАННЯ				3	3	3
НА ПЕНСІЮ ІПО ІНШИМ ПРИЧИНАМ				13	12	15
ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ				65	62	67
ЗА ПОРУШЕННЯМ ТРУДОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ				10	8	4
СЕРЕД. СПИСОЧ. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦЮЮЧИХ				891	880	858
КОЕФІЦІЄНТ ОБОРОТУ:
ПО ПРИЙОМУ				0,097	0,092	0,088
ПО ВИБУТЬЮ				0,112	0,106	0,109
КОЕФІЦІЄТ ТЕКУЧОСТІ				0,082	0,08	0,084

Досконалому вивченню повинне підлягати вибуття робітників по порушенню трудової дисципліни, так як це пов`язане з соціальними проблемами.

Показники забезпеченності підприємства робітниками ще не характерезують ступінь їх використовування і не можуть бути факторами, які впливають на об`єм випускаючої продукції. Випуск продукції залежить не скільки від чисельності працюючих, скільки від кількості витраченої на виробництво праці, який визначає кількість робочого часу, від ефективності загольної праці, його виробничості. Тому необхідно вивчити ефективність використовуваня робочого часу трудового колектива підприємства.

У процесі аналізу використовування робочого часу на підприємстві слід перевірити обумовленність виробничих завдань, вивчити рівень їх виконання, встановити ціленаправленність виконання окремих видів робіт, виявити втрати робочого часу, встановити їх причини, намітити шляхи подальшого полібшення використовування робочого часу, розробити необхідні мероприємства.

1.3. Аналіз використовування робочого часу.

Однією із важливих умов виконання плану виробництва, збільшення виробітки продукції на кожну людину трудового колектива, а також раціональне використовуваня трудових ресурсів є економне і ефективне використовування робочого часу. Від того наскільки повно і раціонально використовується робочий час, залежить ефективність роботи, виконання усіх техніко-економічних показників. Тому аналіз використовування робочого часу є важливою склодовою частиною аналітичної роботи на промисловому підприємстві. Аналіз стану використовування робочого часу підприємства проведено в таблиці №14.

Таблиця 14. – Використовування робочого часу.

ПОКАЗНИК				В ПОПЕРЕДНЬОМУ РОЦІ	У ЗВІТНЬОМУ РОЦІ		ЗМІНЕННЯ ВІДНОСТНО ПОПЕРЕДНЬОГО РОКУ		ВІДХИЛЕННЯ ПЛАНУ ВІД ФАКТУ
					ЗА ПЛАНОМ	ФАКТИЧНО	ПЛАН	ФАКТ
СЕРЕДНЬОСПИСОЧНА ЧИСЕЛЬНІСТЬ РОБОЧИХ, ЧОЛ.				721	720	704	-1	-17	-16
ЧАС ВІДПРАЦЬОВАНИЙ УСІМА РОБОЧИМИ, ТИС. ГОД.				1272	1278	1244,6	6	-27,4	-33,4
В ТОМУ ЧИСЛІ ПОНАДУРОЧНИЙ ВІДПРАЦЬОВАНИЙ ЧАС, ГОД.				4100		5700		1600	5700
ВІДПРАЦЬОВАНО ТИС. ЧОЛ.-ДНІВ УСІМА ПРАЦЮЮЧИМИ				160,5	161	157	-0,5	-3,5	-4
ЧАС ВІДПРАЦЬОВАНИЙ ОДНИМ ПРАЦЮЮЧИМ, ГОД.				1764	1775	1768	11	4	-7
КІЛЬКІСТЬ ДНІВ, ВІДПРАЦЬОВАНИХ ОДНИМ РОБОЧИМ				222,6	223,6	223	1	0,4	-0,6
НЕВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ РОБОЧОГО ЧАСУ, ГОД.				1720		1550		-170	1550
СЕРЕДНЯ ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОЇ ДОБИ, ГОД.				7,925	7,938	7,927	0,013	0,002	-0,011

Наступний напрямок вивчення використовування робочого часу у трудовому колективі – визначеня зміни робочого часу в наслідок зміни чисельного складу персоналу.

Для оцінки впливу зміни чисельності персоналу на робочий час , виходячи із фактичної чисельності робочих і планової кількості годин роботи одного робочого. Порівнюючи отримані величини з плановими визначають зміни робочого часу із-за зміни чисельності. У трудовому колективі за рахунок цього фактора робочий час скоротився.

Складаючи плановий робочий час розрахований на фактичну чисельність робочих з фактично відпрацьованим робочим часом, бачимо, що у трудовому колективі одночостно допущені втрати робочого часу в кількості год. Сумарні витрати робочого часу слід поділити на цілодобові і внутрішньозмінні.

Загальні витрати робочого часу визначаються відніманням з фактично відпрацьованого часу усіма робочими за звітний період в урочний час (з фактично відпрацьованого часу віднімається час, відпрацьований зверхурочно), часу передбаченого для виконання планового завданя по випуску продукції, перерахованого на фактичну чисельність робочих.

Алгоритм розрахунку:

;

Розрахунок можливо провести шляхом множення витрат робочого часу, допущених одним робочим, на фактичну чисельність робочих і додаванням до отриманої величини відпрацьованих зверхурочно годин.

;

Цілодобові витрати робочого часу розраховують за наступними формулами:

,

,

,

.

Після вивчення витрат робочого часу визначаються невиробничі витрати робочого часу.

Невиробничі витрати робочого часу складаються із витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованих виробів, їх виправлення, а також витрат робочого часу, пов`язаного з відхиленням від технологічного процесу. Розраховуються невиробничі витрати робочог часу на основі даних про витрати від браку. На основі цих даних складається аналітична таблиця №15.

Таблиця 15. – Вихідні данні для розрахування невиробничих витрат робочого часу.

ПОКАЗНИК					СУМА,ТИС.ГРН.
СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ					66749
ЗАРОБІТНА ПЛАТА ВИРОБНИЧИХ РОБІТНИКІВ					7673
ВТРАТИ ВІД БРАКУ					60
МАТЕРІАЛЬНІ ВИТРАТИ					33473
ВИТРАТИ НА ВИПРАВЛЕННЯ БРАКУ					9,5
ЗАРОБІТНА ПЛАТА РОБОЧИХ					14583

Для визначення цілодобових і внутрішньозмінних витрат робочого часу використовують дані фактичного і планового балансу робочого часу (таблиця №16.)

Таблиця 16. – Баланс робочого часу.

ПОКАЗНИК					ПЛАН	ЗВІТ	ВІДХИЛЕННЯ
							НА 1-ГО РОБОЧОГО	НА ВЕСЬ КОЛЕКТИВ
КАЛЕНДАРНИЙ ЧАС, ДНІ					365	365
В ТОМУ ЧИСЛІ:					6	6
СВ'ЯТКОВІ ДНІ					52	52
ВИХІДНІ ДНІ					44	44
ВИХІДНІ ДНІ (СУБОТИ)					263	263
НОМІНАЛЬНИЙ ФОНД РОБОЧОГО ЧАСУ, ДНІ					39,4	40	0,6	422,4
НЕЗ'ЯВЛЕННЯ НА РОБОТУ, ДНІ					17	17
В ТОМУ ЧИСЛІ:
ЩОРІЧНА ВІДПУСТКА					1	1,1	0,1	704
ВІДПУСТКА ЗА НАВЧАННЯМ					6,8	6,1	-0,7	-492,8
ВІДПУСТКА ЗА ВАГІТНІСТЬЮ І РОДАМ, НАДАНА ЗА РІШЕННЯМ ПІДПРИЄМСТВА І АДМІНІСТРАЦІЇ					1,6	1,7	0,1	70,4
ХВОРОБИ					12,6	10,6	-2	1408
НЕЗ'ЯВЛЕННЯ ЗА ДОЗВОЛОМ АДМІНІСТРАЦІЇ					0,4	0,2	-0,2	-140,8
ПРОГУЛИ						3,2	3,2	2252,8
ПРОСТОЇ						0,1	0,1	70,4
ЯВОЧНИЙ ФОНД РОБОЧОГО ЧАСУ					223,6	223	-0,6	-422,4
НОМІНАЛЬНА ТРИВАЛІСТЬ ЗМІНИ					8	8
БЮДЖЕТ РОБОЧОГО ЧАСУ, ГОД.					1788,8	1784	-4,8	-3379,2
ВНУТРІШНІ ПРОСТОЇ						0,4	0,4	288,8
ЛЬГОТНИЙ ЧАС ПІДЛІТКАМ					6	9	3
СВ'ЯТКОВІ ДНІ (СКОРОЧЕНІ)					6	6
КОРИСНИЙ ФОНД РОБОЧОГО ЧАСУ В РІК, ГОД.					1775	1768	-7	4928
СЕРЕДНЯ ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОЇ ДОБИ					7,938	7,927	-0,011

Під час аналізу важливо встановити, які з причин, викликаючі витрати робочого часу, залежать від трудового колективу і які не обумовлені його діяльністью. Зменшення витрат робочого часу за причинами, які залежать від трудового колективу, повного їх усунення є резервом, не потребуючий капітальних вкладень, але дозволяючий швидко отримати віддачу.

Під час вивчення забезпеченності робочої сили необхідно надати увагу завантаженнью окремих робітників.

Під час вивчення використовування робочого часу аналізується організація виробництва з метою розширення зон обслуговування обладнання і машин на основі зміщення прфесій і робіт, а також концентрації робіт по сквозним професіям (ремонтні роботи, технічне обслуговування однотипного обладнання у різних виробництвах і т. д.). Проведення таких мероприємств важливо там, де праця пов`язана з активним спостереженням за працею машин і агрегатів.

Під час вивчення організації праці робочих у виробничих бригадах необхідно визначати для кожного окремого робітника можливе зміщення прфесій , щоб забезпечювалося, з одного боку, більш повне завантаження усіх членів колективу, рост виробничості праці, а з другого – підвищення середнього заробітка.

З усіх цілодобових витрат робочого часу особлива увага надаєься витратам робочого часу у результаті прогулів.Необхідно детально вивчити причини, зменшуючі витрати робочого часу, наприклад, зменшення часу на відпустку за вагітністью, на загальні захворювання. Ці витрати робочого часу також пов`язані з соціаль-економічнимипроблемами, з загальною ситуацією в країні.

1.4.Аналіз продуктивності праці.

Один і тий же результат у процесі виробництва може бути отриманий при різній ступіні ефективності праці. Міра ефективності праці у процесі виробництва отримало назву виробництво праці. Іншими словами, під виробничістью праці розуміють цого результативність або здатність людини виробляти за одиницю робочого часу певний об`єм продукції.

На робочому місці, у цехі, на підприємстві, виробничість праі визначається кількістью продукції, яку виробляє робочий за одиницю часу, або кількістью часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції.

Виготовлення продукції у вартосному виміру на одного середньосписочного робітника, як показних виробничості праці, складається з виготовлення продукції, викликане підвищенням технічного рівня виробництва в наслідок зменшення витрат робочого часу на виготовлення одиниці продукції і визначається факторами , які змінюють об`єм продукції у вартосноиу виміру і нічого загального не мають з виробничістью праці, тобто факторами оціночного характеру.

Будь-який об`ємний показник, прийнятий для вираховування виготовленя продукції на одного середньосписочного робітника, оцінюючий у вартості виміру, обов`язково підлягає впливу змін таких факторів, як структурний зсув у асортименті випускаючої продукції, невиробничі витрати робочого часу, зміна факторів технічного прогресу, вирішуючий вплив яких впливає на рівень виготовлення через виробничість праці.

У процесі аналізу виробничості праці необхідно встановити:

• ступінь виконання завдань з росту виробничості праці;

• складність завдання з росту виробничості праці і визначити прирост продукції за рахунок цього фактору;

• фактори, які впливають на зміну показників виробничості праці і мероприємства по їх використовуванню.

Багаточисельні взаємнозалежні фактори підвищеня показників виробничості праці можна умовно об`єднати в наступні основні групи, які характерезують:

1. удосконалення техніки і технологій. У цю групу факторів входять усе, що визначається сучасним науково-технічним прогресом;

2. покращення організації виробництва, раціональне розміщення виробничих сил, спеціалізацію підприємства і отраслів промисловості, найбільш повне використовування маючого обладнання, ритмічність виробництва і ін.

3. Удосконаленя організації праці, тоб-то покращення використовування живої праці (підвищення кваліфікації кадрів, культурно-технічного рівня працюючих, закріплення трудової дисципліни і удосконалення системи заробітної плати, нормування праці і матеріального зоцікавлення усіх робітників; забезпечення середньої інтенсивності праці).

Для визначення рівня напрацювання продукції на одного працюючого складена таблиця №17.

Таблиця 17. – Напрацювання на одного працюючого.

ПОКАЗНИК					ПЛАН	ФАКТ	ВІДХИЛЕННЯ ВІД ПЛАНУ
							АБСОЛЮТН.	% ДО ПЛАНУ
ВИПУСК ПЛАНОВОЇ ПРОДУКЦІЇ У ВАРТІСНОМУ ВИРАЖЕНІ, ТИС.ГРН.					76715	77468	753	0,98
ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦЮЮЧИХ, ЧОЛ.					866	848	-18	-2,08
ЧИСЕЛЬНІСТЬ РОБОЧИХ, ЧОЛ.					720	704	-16	-2,22
ПИТОМА ВАГА ПРАЦЮЮЧИХ					83,1	83	-0,1	-0,1
ВІДПРАЦЬОВАНО УСІМА РОБОЧИМИ ГОДИН, ТИС.ГОД.					1278	1244,6	-33,4	-2,61
ОДНИМ РОБОЧИМ					1,775	1,768	-0,007	-0,04
СЕРЕДНЬОРІЧНЕ ВІДПРАЦЮВАННЯ 1 РОБОЧОГО,ГРН					88,58	91,35	2,77	3,12
ТЕЖ ПРАЦЮЮЧОГО, ГРН					106,55	110,04	3,49	3,28
СЕРЕДНЬОРІЧНА ВИРОБІТКА ПРОДУКЦІЇ, ГРН.					60,03	62,24	2,21	3,7

У скороченому вигляді факторну модель середньорічного напрацювання можна надати як множеня кількості відпрацьованого усіма робочими годин, середньочасового напрацювангя продукції і питомої ваги робочих у загальній чисельності персоналу:

В таблиці №18 приведений розрахунок впливу факторів на середньорічне напрацювання.

Таблиця 18. – Розрахунок впливу факторів на величину середньорічного напрацювання.

ФАКТОР							ВПЛИВ ФАКТОРУ, ТИС.ГРН.
ПИТОМА ВАГА РОБОЧИХ В ЗАГАЛЬНІЙ ЧИСЕЛЬНОСТІ							-0,349
СЕРЕДЬОГОДИННЕ НАПРАЦЮВАННЯ 1-ГО РОБОЧОГО							-0,106
КІЛЬКІСТЬ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ГОДИН ОДНИМ РОБОЧИМ							3,243
ІТОГО:							2,78

Зміна середньодобового напрацювання залежить від факторів , пов`язаних зі зміною трудоємкості продукції і вартісної її оцінки. До факторів, які впливають на трудоємкість випуску продукції, відносяться: технічний рівень виробництва; невиробничі витрати часу у зв`язку з браком; організація виробництва і т. д.

До факторів, які пов`язані зі зміною об`єма виробництва, відноситься структура виготовлення продукції, рівень кооперативних постачань.

Щоб провести аналіз середньодобового напрацювання, необхідно розрахувати фактичне середьодобове напрацювання у відповідних з планом умов:

;

де - зміна об`єма випуску продукції за рахунок зміни у структурі випуску;

зміна об`єма випуску продукції за рахунок зміни рівня кооперативних постачань;

невиробничі витрати робочого часу;

ЭТ(НТП)- економія робочого часу за рахунок впровадження мероприємств по науково-технічному прогресу.

Для вивчення впливу факторів на рівень середньодобового напрацювання застосовують також прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багато факторну кореляційну модель середньодобового напрацювання можна включити фондовооружійність або енерговооружійність праці, питому вагу робочих, які мають вищю кваліфікацію, середній строк служби обладнання і т. д.

5. Аналіз формування фонду заробітної плати.

Виробничість праці і інтенсивність праці надають вплив на фонд зоробітної плати, який займає у складі витрат підприємства значну питому вагу.

На рис. 1 показана структурно-логічна модель факторної системи методів на виплату праці у складі собівартості продукції.

Розлянемо характер впливу головних факторів включених в модель. Перш за все формування витрат на виплату праці залежить від категорії робітників, так як виплата праці робочих у найбільшій ступені підлягає впливу об`єму випуску продукції (при суцільній виплаті праці) або відпрацьованого часу (при погодинній виплаті праці). Виплата праці службових проводиться за встановленим окладом і напряму з об`ємом випуску продукції не пов`язана.

Змінна частина витрат на виплату праці включає виплату по суцільним розцінкам, виплати премій здільникам і почасовикам за досягнення кращих кількісних або якісних показників по випуску продукції і частині відпусток, відносячих до змінної частини виплати праці. Перш за все вказані види виплат залежать від об`єму виготовленої продукції. Чим він більший, тим більша заробітна плата, яку нараховують робочим. Об`ємний фоктор діє разом зі структурним фактором, тобто зі зміною питомої ваги окремих виробів, які мають більшу або меньшу трудоємкість і відповідно виплату за одиницю продукції що приводить до зміни нарахованої виплати праці здільника.

Третім фактором, який впливає на змінну частину виплати праці робочих, є пряма виплата праці за одиницю виробу, яка в свою чергу залежить від трудоємкості одиниці виробу і погодинної виплати праці, змінюючих під впливом факторів науково-технічного прогресу і покращеня організації виробництва і праці.

Для розрахунку факторів відхилення витрат на витлату праці за рахунок собівартості використовуються алгоритми (таблиця№ 10,11,12).

1.6. Аналіз соціальної захищеності членів трудового колективу

Аналіз забезпеченності підприємства трудовими ресурсами слід проводити у тісному зв`язку з вивченям виконання плану соціального розвитку підприємства за наступними групами показників:

• підвищення кваліфікації робітників;

• покращення умов праці і закріплення здоров`я робітників;

• покращення соціально-культурних та житлово-комунальних умов;

• соціальна захищеність членів трудового колективу.

Аналізуючи динаміку і виконання плану по підвищенню кваліфікації робітників підприємства, вивчають такі показники, як відсоток робітників, навчаючих у вищих середніх, середньо спеціальних учбових закладах, в системі підготовки робочих кадрів на підприємстві; чисельність і відсоток робітників підвищюючих свою кваліфікацію; відсоток робітників , які зайняті не кваліфікаційною працею і т. д. Показники соціально-кваліфікаційної структури повинні також відображати організацію перекваліфікації і працевлаштування звільнених працівників.

Виконання і перевиконання плану по підвмщенню кваліфікації робітників сприяє росту виробничості їх праці і переважно характерезує роботу підприємства.

Для оцінки підприємств по покращенню умов праці і покращенню здоров`я робітників використовують наступні показники:

• зебезпеченість робочих санітарно-побутовими приміщеннями;

• рівень санітарно-гігієнічних умов праці;

• рівень частоти травматизму у розрахунку на 100 чоловік;

• відсоток робітників, які мають професійні захворювання;

• відсоток загального захворюваня робітників;

• відсоток робітників, які поправили своє здоров`я у санаторіях, профілакторіях і т. д.

Аналізується також виконання мероприємств по охороні праці і техніці безпеки.

Соціаль-культурні і житлово-комунальні умови робітників та їх сімей характерезується такими покозниками, як забезпеченість робітників житлом, виконання плану по побудові нового житла, дитячих садків, будинків відпочинку і т. д.

Велику увагу приділяють питанням соціальної захищенності членів трудового колективу, рішення яких з розвитком ринкових відносин все в більшій мірі полягає на підприємства.

Для підпримки виробничого потенціалу підприємству важливо зберігти робочі місця для випусників тіхнікуму, професіонольних училищ, шкіл.

1.7. Аналіз ефективності використовування трудових ресурсів.

Велике значення для оцінки ефективності використовування трудових ресурсів на підприємстві в умовах ринкової економіки моє показник рентабельності персоналу. Так-як прибуток залежить від рентабельності продаж, коєфіцієнта оберту капіталу і суми функціонуючого капіталу, факторну модель доного показника можна представити наступним чином:

,

або

,

де П - прибуток від реалізації продукції;

ЧР - середньосписочна чисельність робітників;

В - виручка від реалізації продукції;

KL- середньорічна сума капіталу;

ТП- вартість випуску товарної продукції у дійсних цінах;

- рентабельність персоналу;

- рентабельність продаж;

- капітоловооруженість праці ;

частина виручки у вартості випущеної продукції;

середньорічне напрацювання продукції одним робітником у дійсних цінах.

За першою моделью можна визначити, як змінився прибуток на одного робітника за рахунок зміни рівня рентабельності продаж, коефіцієнту оберту капіталу і капіталовооруженості праці.

Прибуток на одного робітника (таблиця № 8)

Друга модель дозволяє встановити, як змінився прибуток на одного робітника за рахунок рівня рентабельності продаж, питомої ваги виручки у загальному об`ємі виготовленої продукції і виробничості праці.

Друга модель дозволяє зв`язати фактори росту виробничості праці з темпами росту рентабельності персоналу. Для цього змінення середньорічного виробітки продукції за рахунок і-го фактора потрібно помножити на фактичний рівень прибутку на гривню поварної продукції.

1.8. Аналіз трудоємності продукції, послуг

Трудоємність – витрати робочого часу на одиницю або весь об`єм виготовленої продукції. Трудоємкість одиниці продукції розраховується відношенням фонду робочого часу на виготовлення і-го виду продукції до об`єму його виробництва в натуральних або умовно-натуральних вимірах. Можливо розрахувати і трудоємкість однієї гривні продукції. Отриманий показник – зворотній середньодобовій виробітці продукції.

Зниження трудоємності продукції – важливий фактор підвищення виробничості праці. Ріст виробничості праці виникає в першу чергу за рахунок зниження трудоємкості продукції, тобто за рохунок виконання плану оргтехмероприємств, збільшення питомої ваги купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, перегляд норм напрацювання і т. д.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудоємності, виконання плану по цого рівню, причини його зміни і вплив на рівень виробничості праці. Значне зацікавлення надає порівняння питомої трудоємності продукції на різних підприємствах, що дає можливість виявити передовий досвід і розробити заходи з його впровадження.

ЛЕКЦІЯ 13.