Тема 6. Міжнародний рух робочої сили

1. Причини міжнародної міграції робочої сили

2. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили

3. Основні види міграції та міжнародні центри тяжіння робочої сили

4. Регулювання міжнародної міграції

5. Розвиток міжнародної міграції робочої сили в Україні

1. Причини міжнародної міграції робочої сили

Міграція робочої сили – переселення працездатного населення з одних держав до інших строком більше ніж на рік, викликане причинами економічного чи іншого характеру.

Залежно від географічних напрямків розрізняють зовнішню (переміщення робочої сили між містами і регіонами однієї країни) і внутрішню (переміщення робочої сили з однієї країни до іншої).

Міжнародна міграція робочої сили зумовлена:

1. швидким зростанням населення нашої планети;

2. нерівномірністю економічного розвитку країн світового співтовариства;

3. розвитком сучасної науково-технічної революції;

4. соціально-політичним розвитком окремих регіонів світу та держав;

5. екологічним станом національного господарства.

Демографічну ситуацію контролюють і регулюють держави, міжнародні організації за допомогою проведення демографічної політики ( сукупність заходів держав і міжнародних організацій, спрямованих на стимулювання або скорочення народжуваності населення ). Демографічна ситуація в цілому світі, в окремих регіонах і по країнах має різні особливості, що суттєво впливає на розвиток міжнародної міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили – це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викликаний причинами економічного характеру.

Зовнішня міграція поділяється на міжконтинентальну і внутрішньоконтинентальну. Зовнішня міграція має дві сторони:

1. еміграція, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого чи постійного проживання в іншу країну;

2. імміграція, тобто приїзд робочої сили в країну з-за кордону.

Існує поняття і рееміграції – процес повернення емігрантів до своєї країни.

Залежно від тривалості кожного переміщення міграція робочої сили поділяється на постійну (безповоротну); тимчасову (внутрішньоконтинентальну); сезонну (щорічні поїздки на заробітки); маятникову (щоденні поїздки до місця роботи за межі свого населеного пункту).

Залежно від правового статусу міграція робочої сили може бути легальною чи нелегальною

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах – трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній тощо.

Міжнародний ринок праці, який об’єднує національні і регіональні ринки робочої сили, існує у формі трудової міграції.

Робоча сила, переміщуючись з однієї країни до іншої, пропонує себе як товар, здійснює міжнародну трудову міграцію. Причинами міграції робочої сили є чинники як економічного, так і неекономічного характеру. Міжнародна міграція робочої сили ґрунтується на можливостях, умовах і прагненні працездатного економічно активного населення працювати у будь-якому регіоні, країнах світового співтовариства з метою задоволення своїх життєвих потреб.

Причини міжнародної міграції робочої сили:

1. незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння тощо);

2. стабільний порівняно високий рівень заробітної плати в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);

3. порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;

4. соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;

5. природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;

6. політичні причини; 7)військові причини; 8)релігійні причини; 9)національні причини; 10)культурні причини.

Основу міжнародних потоків становлять робітники і меншою мірою службовці.

П’ять напрямків міжнародної міграції робочої сили:

1. міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн;

2. міграція в межах промислово розвинутих країн;

3. міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;

4. міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни;

5. міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються.

Міжнародна міграція робочої сили, що існує в межах промислово розвинутих країн, значною мірою пов’язана з неекономічними факторами. Міграція між новими індустріальними країнами та іншими країнами, що розвиваються, визначилася, в основному, економічними причинами – більш високим рівнем життя, заробітної плати в країнах – імпортерах робочої сили. Міграція робочої сили з розвинених країн до країн, що розвиваються, обумовлена причинами як економічного, так і іншого характеру.

Існує залежність між міграційними хвилями і коливаннями ділової активності. Під час кризи збільшується потік емігрантів, а під час економічного буму за інших однакових обставин відбувається активна імміграція.

Закономірності розвитку міжнародної міграції робочої сили:

1. переважання міграції робочої сили у загальному обсязі міграційних потоків;

2. зростання демографічних факторів у розвитку міжнародної міграції робочої сили;

3. розширення географії міжнародної міграції робочої сили (зростає кількість країн, звідки емігрує і куди іммігрує населення);

4. розширення масштабів міжнародної міграції робочої сили (збільшення кількості міграційних потоків робочої сили, розширення структури міграційних потоків (вчені, робітники, спеціалісти тощо) та збільшення форм міграції);

5. збільшення обсягів нелегальної міграції;

6. збільшення частки висококваліфікованих спеціалістів (робітників, інженерів тощо) у міграційних потоках;

7. глобальний характер міжнародної міграції робочої сили (в міграційні потоки втягнуто більшість країн світового співтовариства);

8. інтенсивний характер міжнародної міграції робочої сили (зростання кількості і швидкості міграції населення).