Тема 4. Перспективне фінансове планування

Мета: ознайомити студентів з поняттям фінансова стратегія, її завданням, характеристиками, принципами та етапами її розробки, видами стратегій на підприємстві, визначити стратегічні цілі та принципи їх формування, з'ясувати необхідність та сутність контролю за реалізацією фінансової стратегії.

Вид заняття: лекція

Методи проведення заняття: пояснення, бесіда, розповідь.

Матеріально-технічне, інформаційне та дидактичне забезпечення заняття: конспект лекції, схеми

План

1. Поняття перспективного фінансового планування, його мета та завдання.

2. Прогнозування як основа перспективного планування.

3. Суть бізнес-плану та його структура.

4. Порядок складання фінансового розділу бізнес-плану.

Рекомендована література

1. Поддєрьогін А.М. Білик М.Д. Буряк Л.Д. та ін. Фінанси підприємств: Підручник / за заг. ред. Поддєрьогіна А.М. / - 5-те вид., перероб. та допов. – К.: 2004. – с. 397-401

2. Бланк И.А. Финансовая стратегия предприятия: Учеб. Курс. К.: Ника-Центр, 2006. – с. 15-60

3. Пазинич В.І., Шулешко А.В. Фінансовий менеджмент. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – с. 348-349.

1. Поняття перспективного фінансового планування, його мета та завдання.

Перспективне фінансове планування – це основна форма реалізації цілей та стратегії підприємства; прогнозування фінансової діяльності, основних показників та темпів розвитку господарюючого суб’єкта.

Таке планування охоплює період від 1-го до 3-х років, при чому суттєвий вплив на нього здійснює економічна ситуація в країні та тісно пов’язана з нею можливість прогнозування економічних процесів і показників. Воно передбачає розробку загальних принципів орієнтації фірми на перспективу (концепцію розвитку); визначає стратегічний напрям і програму розвитку, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів, які забезпечують досягнення поставленої мети. Перспективне планування допомагає приймати рішення з комплексних проблем діяльності фірми в міжнародному масштабі:

- визначення напрямів і розмірів капіталовкладень та джерел їх фінансування;

- впровадження технічних новинок і прогресивної технологи;

- диверсифікація виробництва й оновлення продукції;

- форми здійснення закордонних інвестицій в умовах придбання нових підприємств;

- удосконалення організації управління вокремих підрозділах і кадровій політиці .

Метою перспективного фінансового планування (ПФП) є визначення допустимих з позицій фінансової стійкості темпів розширення підприємства.

Основні завдання пфп:

1. Пошук джерел довгострокового фінансування (кредит, облігаційні позики, фінансовий лізинг, емісія власних акцій) і способів використання фінансових резервів.

2. Вибір способів збільшення довгострокового капіталу.

3. Визначення обсягу і структури капіталу.

В системі перспективного планування в залежності від методології і мети розрізняють довгострокове і стратегічне планування.

В системі довгострокового планування використовується метод екстраполяції, тобто використання результатів показників минулого періоду і на основі визначення оптимістичної мети поширення декількох завищених показників на майбутній період, розраховуючи на те, що майбутнє буде краще, ніж минуле.

Системи довгострокового планування застосовують в 70-80 відсотків найбільших японських корпорацій, які організують планування таким чином: вибираються 5-10 ключових стратегій і навколо них формують політику довгострокового розвитку; одночасно приймаються середньострокові плани для об'єднання стратегій в єдине ціле і ув'язки з розподілом ресурсів; вище керівництво визначає мету кожному підрозділу, а підрозділ розробляє кількісні плани досягнення цієї мети "знизу—вгору".

Стратегічне планування має на меті дати комплексне наукове обґрунтування проблем, з якими може зіткнутися фірма в майбутньому, і на цій основі розробити показники розвитку фірми на плановий період. За основу при розробці стратегічного плану беруть:

- аналіз перспектив розвитку фірми, завданням якого є виявлення тенденцій і факторів, що впливають на розвиток відповідних тенденцій;

- аналіз позицій у конкурентній боротьбі, завдання якого полягає у визначенні, наскільки конкурентоспроможна продукція фірми на різних ринках і що фірма може зробити для поліпшення результатів роботи в конкретних напрямах;

- вибір стратегії на основі аналізу перспектив розвитку фірми в різних видах діяльності та визначення пріоритетів з конкретних видів діяльності з точки зору її ефективності й забезпечення ресурсами;

- аналіз напрямів диверсифікації видів діяльності, пошук нових, більш ефективних її видів і визначення результатів, що очікуються.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів, ґрунтуючись на яких організація може розробляти оперативні бюджети:

– прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);

– прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

– прогноз балансу активів і пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про фінансові результати показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді. Складання очікуваного звіту по прибутку має відбуватися за рахунок прогнозів збуту і цін і звітів за попередній рік. Планування має починатися за 3–6 місяців до початку року, тому звіти за попередній рік ще не складені і їх показники можуть відрізнятися від запланованих. Для отримання достовірніших результатів використовують звітні дані плану по прибутку, скоректовані на основі відомостей про становище фірми до моменту складання плану наступного року.

План прибутків і збитків містить у стислій формі прогноз усіх прибуткових операцій підприємства і тим самим дає менеджерам змогу простежити вплив індивідуальних кошторисів на річний кошторис прибутків.

Якщо плановий чистий прибуток незвично малий порівняно з обсягом продажів або власним капіталом, необхідно провести додатковий аналіз всіх складових кошторису і його перегляд.

Потім складають фінансовий план (по звіту про рух грошових коштів), який визначає розміри платежів і надходжень та дає змогу забезпечити розрахункову поточну платоспроможність на рік вперед в діяльності фірми. Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною та інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

Він складається шляхом розрахунку платежів і надходжень за кварталами, місяцями або декадами. Показники плану розраховуються на основі даних плану фінансових результатів, умов закупівлі та реалізації товарів з урахуванням періодичності закупівель, термінів їх оплати, надання кредиту покупцям, періодичності оплати податків, інших платежів і надходжень.

План-прогноз грошових потоків полягає у визначенні можливих джерел надходження і напрямів витрачання грошових коштів. Виходячи з того, що більшість показників досить складно спрогнозувати з великою точністю, планування грошового потоку зводиться до складання бюджету наявних грошових коштів в прогнозному періоді.

Методика прогнозування грошових потоків включає такі операції:

– прогнозування грошових надходжень за період;

– прогнозування відпливу грошових коштів;

– розрахунок чистого грошового потоку (надлишку або нестачі грошових коштів);

– обчислення загальної потреби в короткостроковому фінансуванні.

Основним джерелом надходження коштів є виручка від продажу товарів, який поділяється на надходження за готівковий розрахунок і в кредит. На практиці підприємство змушене враховувати середній період, який необхідний покупцям для оплати товарів. Виходячи з цього, можна визначити частку виручки за реалізовану продукцію, що надходить у поточному періоді та в наступному. Далі за допомогою балансового методу розраховуються грошові надходження і зміна дебіторської заборгованості:

ВР + ДЗПП = ДП + ДЗКП,

де ВР – виручка (нетто) від реалізації продукції за період (квартал);

ДЗПП – дебіторська заборгованість за товари і послуги на початок періоду;

ДП – грошові надходження в конкретному періоді;

ДЗКП – дебіторська заборгованість за товари і послуги на кінець періоду (кварталу).

Детальніший розрахунок передбачає класифікацію дебіторської заборгованості за термінами її погашення, яка може бути виконана шляхом накопичення статистичних даних аналізу погашення дебіторської заборгованості за попередні періоди (квартали).

За наявності інших надходжень коштів (від іншої реалізації, фінансових операцій) їх прогнозне оцінювання здійснюється методом прямого рахунку: отримана сума додається до обсягу грошових надходжень від реалізації продукції за певний період.

На другому етапі розрахунку встановлюється величина відпливу грошових коштів. Головним його складовим елементом є погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Передбачається, що підприємство оплачує рахунки постачальників своєчасно, хоча воно може і відстрочити платіж. Відстрочена кредиторська заборгованість виступає як додаткове джерело короткострокового фінансування. До інших напрямів витрачання грошових коштів можна зарахувати оплату праці персоналу, накладні витрати, податки, капітальні вкладення, відсотки, дивіденди.