8.Наукові основи побудови податкової системи

Формування податкової системи ґрунтується на таких засадах: по-перше, системність, по-друге, установлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, вихідних принципів.

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов’язаними між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність із системою загалом та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків. З фіскального погляду подат­кова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне над­ходження доходів у бюджет. З регулюючого погляду — забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів.

Важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямами:-принципи формування податкової системи;-принципи оподаткування;-принципи податкової політики.

Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності.

До них відносять:

-рівнонапруженість в оподаткуванні - рівнонапруженість означає такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає всі аспекти їх діяльності що характеризують, по суті, їх внесок у створення ВВП.

Цей принцип передбачає оптимізацію співвідношен­ня між прямими і непрямими податками, між оподаткуванням доходів, майна і споживання, між податками з юридичних і фізичних осіб та між окремими видами податків.

-урівноваженість інтересів держави і платників подат­ків - принцип урівноваженості інтересів держави і платників податків означає, що побудова податкової системи, яка відображає взаємовідносини вказаних суб’єктів, повинна обов’язково виходити з необхідності збалансування їхніх інтересів та протиріч між ними. Оскільки визначальною базою податкової системи є видатки бюджету, то і держава повинна мати достатньо доходів.

-цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання пропорцій соціально-економічного розвитку - принцип використання податків як фінансових інструментів ґрунтується на їх регулюючій функції. Регулюючий вплив податків є об’єктивним явищем і здійснюється незалежно від волі держави. Тому дуже важливо знати і вміти використовувати здатність податків впливати на поведінку та діяльність їх платників. Формування податкової системи ґрунтується на підборі таких податків, які дають змогу реалізовувати певні пріоритети та завдання економічної і соціальної політики.

9.Історія та структура системи оподаткування України

Податкова система в Україні розпочинає свою історію з VІІІ –ХІІ ст., з часів формування Київської держави - Русі. у Київській Русі данина, яка сплачувалася, звичайно, продуктами сільського господарства і промислів. Серед прямих податків виділяли дари (добровільне підношення підданих), данину (плату підданих), оброк (плату за користування певними земельними наділами, знаряддями праці тощо).

З 947р. Ольга започаткувала стабільне стягнення податків, запровадивши так звані «становища» – адміністративно-фінансові пункти для збирання данини, використавши для цього стародавні центри сільських общин – погости, а також «уроки» та «устави», які визначали розміри та зміст зборів, що сплачувалися у той час переважно хутром. Це й була перша, відома історикам, реформа податкової системи в Україні.

За правління правнука Ольги князя Ярослава Мудрого було складено перший писемний звід законів – знамениту «Руську правду«, якою детально регламентувалася система оподаткування. Основою грошових надходжень були мита і штрафи.

Після хрещення Русі була впроваджена обов’язкова церковна «десятина». Київський князь Володимир Святославович установив стягнення коштів на будівництво храму Богородиці, так звану «десятину» – десяту частину прибутків населення. З плином часу цей податок перетворився на добровільні благодійні пожертви на користь церкви.

У ХVІ ст. українські землі після Люблінської унії Литви з Польщею (1569р.) увійшли до складу Речі Посполитої. Відтак на українських землях була впроваджена і польська податкова система, за якою шляхта і маєтки католицької церкви були звільнені від оподаткування. Королі зреклися права накладати податки на вище означених суб’єктів, і коронний скарб поповнювався лише прибутками з повинностей сільського й міського населення, королівських земель та самоврядних міст, яким було надано магдебурзьке право.

Протягом ХІV – ХV ст. велика кількість українських міст здобула магдебурзьке право – право самоврядування, податок з нерухомого майна у місті.

За царювання Олександра І було засновано Міністерство фінансів, Державне казначейство (посада державного скарбника була заснована за Павла І),

1859 року було утворено комісію з перегляду податків і зборів.

1875 року встановлено державний поземельний податок – єдиний податок, який сплачували зі своїх земель поміщики-дворяни.

1880 року під впливом громадської думки було скасовано один з найтяжчих для населення податків – податок на сіль.

1879 року замість податкової комісії було засновано нову комісію для обговорення пропозицій про скасування подушного податку.

1887 року подушну подать з селян було замінено поземельним податком. Обтяжливі податки стали для України злободенною проблемою.

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн

 СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ЇЇ ПОБУДОВИ Систему оподаткування становлять сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у визначеному законами України порядку. Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам є прерогативою Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів у відповідності до законів України про оподаткування. Систему оподаткування України складають: — загальнодержавні податки і збори; — місцеві податки і збори.