2. Святкові і неробочі дні

Згідно ст.73 КЗпП встановлені такі святкові дні:

1 січня — Новий рік

7 січня — Різдво Христове

8 березня — Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих

9 травня — День Перемоги

28 червня — День Конституції України

24 серпня — День незалежності України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня — Різдво Христове

один день (неділя) — Пасха (Великдень)

один день (неділя) — Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

Святкові і неробочі дні працівники, як правило, до роботи не залучаються. Передбачений частиною четвертою статті перелік робіт, що як виняток з загального правила допускається в святкові та неробочі дні, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

До робіт у святкові і неробочі дні працівники підприємств, установ, організацій залучаються згідно з графіками змінності, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з відповідним профспілковим комітетом. Тому ніякого окремого дозволу профспілкового комітету на проведення таких робіт у святкові і неробочі дні не вимагається.

Робота у святкові і неробочі дні оплачується в подвійному розмірі (ст. 107 Кодексу).

Якщо робота у святкові та неробочі дні проводилась понад норми робочого часу і за бажанням працівника йому надається інший день відпочинку, то в цьому випадку оплата за роботу в святковий і неробочий день проводиться в одинарному розмірі.

Інший день відпочинку надається працівникові з розрахунку день за день.

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у святкові і неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства (ст. 20 Закону України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. - Ст. 490).

Чергування у святкові і неробочі дні працівникам з ненормованим робочим днем компенсуються наданням протягом найближчих десяти днів відгулу тієї самої тривалості, що й чергування.

3. Правове регулювання відпусток

Відпусткою визнається - вільний від роботи час протягом встановленої законом або угодою сторін кількості днів з виплатою заробітної плати або без її збереження.

Правове регулювання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки» (від 15.11.1996 № 504/96-ВР із зм. від 16.10.2012).

Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Право на відпустки (ст.2 ЗУ «про відпустки») мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Право на відпустки забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

• забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Види відпусток (ст. 4 ЗУ «про відпустки»)

Установлюються такі види відпусток: