8. Загальна характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.

Родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є охоронювані законом суспільні відносини у галузі роботи апаратів органів державної влади і місцевого самоврядування, а також апаратів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Окремі злочини (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади, або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість — ст.ст. 364, 365, ч. 2 ст. 366, ст. 367) посягають також і на відносини щодо реалізації трудових, політичних й інших прав громадян, здоров'я, власність. Ці відносини є додатковим об'єктом згаданих злочинів.

Службові особи -— це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Представники влади — це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. До представників влади належать, зокрема, народні депутати України, депутати місцевих рад, судді, прокурори, слідчі, працівники міліції, інспектори державних інспекцій, військові коменданти та інші.

Організаційно-розпорядчі обов'язки — це функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, відомств, державних, колективних чи приватних підприємств та організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, їх заступники), керівники ділянками робіт (майстри, бригадири).

Адміністративно-господарські обов'язки — це повноваження по управлінню або розпорядженню державною, комунальною чи приватною власністю (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Ці повноваження у тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їх заступників, завідуючих складами, підприємствами побутового обслуговування населення, їх заступників, керівників підрозділів цих підприємств.

Використання службовою особою влади чи службового становища — це використання повноважень, якими службова особа наділена у зв'язку із зайняттям посади чи здійсненням

Злочини у сфері службової діяльності і службової діяльності. Йдеться про службову компетенцію винного, головним чином, сукупність його прав і обов'язків. п Істотна шкода може бути як матеріальною, так немайновою. У разі заподіяння матеріальних збитків злочинами, передбаченими ст.ст. 364, 365, 367, істотною вважається така | шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний І мінімум доходів громадян. Якщо мова йде про немайнову і шкоду, то нею може бути створення труднощів в підприємства І установи, організації, зупинення виробництва, а також заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі тощо.

Тяжкі наслідки можуть полягати у заподіянні матеріальної,фізичної чи немайнової шкоди. У разі заподіяння матеріальної шкоди (ст.ст. 364 — 367), тяжкими наслідками є заподіяння збитків які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими наслідками, не пов'язаними з матеріальними збитками, може бути доведення підприємства до банкрутства, смерть однієї або більше осіб, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи декільком особам тощо.

Великий розмір хабара такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. "Особливо великий розмір хабара такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вимагання хабара — це вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Хабарництво — злочини, передбачені ст.ст. 368—370 КК.