48. Види тілесних ушкоджень. Кваліфікація тяжкого тілесного ушкодження.

Тілесне ушкодження (ТУ) - це протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні анатомічної цілості або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

Тяжке ТУ - небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Види: умисне тяжке ТУ:

умисне середньої тяжкості ТУ (ст.122),

умисне тяжке ТУ, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст.123),

умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі

перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.124),

умисне легке ТУ (ст.125),

необережне тяжке або середньої тяжкості ТУ (ст.128).

Спец. видом ТУ є зараження ВІЛ чи ін. невиліковної інфекційної хвороби (ст.130) і зараження венеричною хворобою (ст.133).

Середньої тяжкості ТУ - яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, властивих тяжкому ТУ, але спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менше як на одну третину. Тривалий розлад здоров'я виявляється в порушенні функцій будь-якого органу.

Легке ТУ - яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності (ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів).

Об'єктом злочину є здоров'я особи.

Обоє 'язковою ознакою вчинення злочину є потерпілий.

Об'єктивна сторона характеризується:

1) діянням (дія або бездіяльність);

2) наслідками у вигляді тяжкого тілесного ушкодження;

3) причинним зв'язком між зазначеними діянням і наслідками.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його:

у спосіб, що має характер особливого мучення;

групою осіб; з метою залякування потерпілого або інших осіб;

на замовлення, а також спричинення ним смерті потерпілого.

49. Суб’єктивна сторона злочину, її ознаки і значення для кваліфікації.

Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує її ставлення до суспільно небезпечного діяння і до його наслідків. її ознаками є вина, мотив та мета вчинення злочину.

Вина особи - це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст.

Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим склад злочину.

Мотив і мета є її факультативними ознаками та мають значення обов'язкових лише в випадках, коли названі в диспозиції закону як обов'язкові ознаки конкретного злочину.

Ознаки суб'єктивної сторони - це завершальний етап у констатації складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності.

Суб’єктивна сторона виступає обов'язковим елементом будь-якого складу злочину, а її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного.

Вона істотно впливає на кваліфікацію злочинів і дозволяє відмежовувати тотожні злочини за об'єктивними ознаками, наприклад, умисне вбивство (ст. 115) від вбивства через необережність (ст. 119).

Її зміст істотно впливає на ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь суспільної небезпечності особи суб'єкта і тим самим на призначення покарання.