31. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності.

- дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезп. посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж НО.

Ознаки НО, характеризують:

- мету оборони (захист );

- спрямованість заподіяння шкоди (тому, хто посягає);

- своєчасність (захист виправдано протягом тривалості суспільно-небезп. посягання, що потребує припинення);

- співрозмірність оборони (заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути).

Перевищенням меж НО - визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечному. посяганню або обстановці захисту і тягне кримін. відповідальність .

Не є перевищенням меж НО і не має наслідком кримінальну відповідальність:

- застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезп. посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ч.1 ст.37).

32. Некорисливі злочини проти власності, їхні види та загальна характеристика.

- умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК),

Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків, якщо це прямий умисел. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч.2 ст.194) є вчинення його: шляхом підпалу; вибуху чи іншим загально-небезпечним способом; в особливо великих розмірах; що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

- погроза знищення майна (ст. 195 КК),

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

- необережне знищення чи ушкодження майна (ст. 196 КК),

Особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна та пов'язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільно небезпечних наслідків або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

- порушення обов’язків по охороні майна (ст. 197 КК).

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків.

33. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У ст.75 КК зазначено, якщо суд при призначенні П. у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування П., він може прийняти рішення про звільнення від відбування П. з випробуванням.

Умовою є:

- попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

- не виїжджати за межі Укр. на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в ці органи;

- пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

При цьому суд враховує:

- чи був злочин закінченим;

- чи вчинений він у співучасті;

- форму і ступінь вини, мотиви і мету злочину;

- дані що характеризують особу винного;

- поведінку винної особи після вчинення злочину (напр. надання допомоги потерпілому);

-індивідуальні властивості особи (стать, вік, стан здоров'я, наявність на утриманні непрацездатних родичів).

Далі підлягають урахуванню інші дані, що, зокрема, пом'якшують П., напр., вчинення злочину під впливом примусу; з'явлення із зізнанням.

Звільнення від відбування П. з випробуванням завжди пов'язано з встановленням у вироку іспитового строку , який містить у собі погрозу реального виконання П., якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування П. і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Тільки протягом цього строку особа визнається судимою. Тривалість іспитового строку встановлена КК (від 1 до 3 років).