21. Поняття, мета, підстави застосування примусових заходів медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру (ст.92 КК) - це «надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад із метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь».

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;

2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;

3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються у випадках:

вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого нормою ОЧ КК;

вчинення особою злочину;

наявність у такої особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або злочину тяжкого

психічного розладу, що виключає можливість усвідомлення характеру дій, які нею вчиняються, або керування своєю поведінкою і зумовлює визнання її неосудною та викликає необхідність застосування примусових лікувальних заходів;

діагностування тяжкого психічного розладу до винесення вироку суду або до повного відбування

покарання, що викликає необхідність застосування примусових лікувальних заходів;

наявність на момент вчинення злочину психічного розладу, який є підставою для визнання особи

обмежено осудною і викликає необхідність застосування примусових лікувальних заходів.

Метою застосування цих заходів є- корекція особи - її вилікування, яке повинно забезпечити її подальшу правомірну поведінку.

22. Хуліганство, його види, а також відмінність від інших злочинів.

Об'єктом злочину є громадський порядок.

Додатковим обов'язковим об'єктом є життя та здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо.

Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями, спрямованими на грубе порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо.

Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства.

Неповага до суспільства — це прагнення показати свою зневагу до встановлених в суспільстві правил і норм поведінки, протиставити себе іншим громадянам.

Кваліфікованими ознаками є дії, вчинені групою осіб

Особливо кваліфікованими є:

1) вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство;

2) хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. З ст. 296);

3) вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК).

Відмінність: головною ознакою складу злочину, є його мотив — хуліганські спонукання.