
- •Поняття та система кримінального права. Принципи кримінального права.
- •Військові злочини, їхня характеристика та види.
- •Дія кримінального закону у просторі та за колом осіб. Місце скоєння злочину.
- •Кримінальна відповідальність за хабарництво.
- •Дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотна дія кримінального закону та її межі.
- •Поняття і система злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та їхня загальна характеристика.
- •Злочин та його ознаки, відмінність від інших правопорушень. Види одиничного злочину.
- •Загальна характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.
- •Суб’єкт злочину і його ознаки за кримінальним правом України.
- •10. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів, їхня загальна характеристика.
- •11. Підстави та межі відповідальності за незакінчений злочин. Добровільна відмова.
- •12. Злочини проти громадської безпеки, пов’язані з незаконними діями зі зброєю.
- •13. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони злочину для кваліфікації.
- •14. Аналіз складу злочину контрабанди. Види контрабанди.
- •15. Поняття співучасті у вчиненні злочину: її об’єктивні і суб’єктивні ознаки.
- •16. Злочини проти довкілля, їхні види та загальна характеристика.
- •17. Форми співучасті, їх значення для кваліфікації.
- •18. Кримінальна відповідальність за диверсію, її відмінність від інших злочинів.
- •19. Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною.
- •20. Державна зрада та її відмінність від шпигунства.
- •21. Поняття, мета, підстави застосування примусових заходів медичного характеру.
- •22. Хуліганство, його види, а також відмінність від інших злочинів.
- •23. Поняття і значення складу злочину. Види складів злочину.
- •24. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці.
- •25. Вина у кримінальному праві України, її форми та види.
- •26. Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя та здоров’я особи.
- •27. Види та межі покарань, які застосовуються до неповнолітніх.
- •28. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (види, загальна характеристика).
- •29. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •30. Злочини проти здоров’я, їхні види та загальна характеристика.
- •31. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності.
- •32. Некорисливі злочини проти власності, їхні види та загальна характеристика.
- •33. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •34. Загальна характеристика злочинів проти власності та їхні види.
- •35. Система та види покарань.
- •36. Кримінальна відповідальність за навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах.
- •37. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України.
- •38. Поняття крадіжки та її відмінність від грабежу та шахрайства.
- •39.Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та види.
- •40. Характеристика злочинів проти виборчих прав і свобод людини та громадянина.
- •41. Примусові заходи виховного характеру, види та підстави застосування.
- •42. Вимагання та його ознаки, відмінність від розбою.
- •43. Об’єкт та предмет злочину: їхній взаємозв’язок та відмінність.
- •44. Кримінальна відповідальність за злочини проти трудових прав громадянина.
- •45. Повторність злочинів, що передбачена Загальною та Особливою частинами кримінального законодавства.
- •46. Кримінальна відповідальність за бандитизм
- •47. Основні (обов’язкові) і додаткові (факультативні) ознаки складу злочину та їх значення для кваліфікації злочину.
- •48. Види тілесних ушкоджень. Кваліфікація тяжкого тілесного ушкодження.
- •49. Суб’єктивна сторона злочину, її ознаки і значення для кваліфікації.
- •50. Злочини у сфері господарської діяльності, їхні види та загальна характеристика.
- •51. Призначення покарання за вчинення декількох злочинів.
- •52. Загальна характеристика і види злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи.
- •53.Кримінальна відповідальність та кримінально-правові відносини.
- •54. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність.
- •55. Класифікація злочинів та її значення.
- •56. Загальна характеристика насильницьких злочинів проти представників правоохоронних органів, їх види.
- •57. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •58. Злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування.
- •59. Амністія та помилування, їх кримінально-правове значення.
- •60. Злочини проти безпеки виробництва.
- •61. Поняття та мета покарання.
- •62. Злочини проти правосуддя та їхня характеристика.
- •63. Судимість та її правові наслідки.
- •64. Кримінальна відповідальність за вбивства, які скоєні при пом’якшуючих обставинах.
- •65. Давність в кримінальному праві України.
- •66. Злочини у сфері використання комп‘ютерної техніки.
19. Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною.
Обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи (ч.1 ст.18).
Осудність - це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч.1 ст.19), тобто правильно розуміти фактичні об'єктивні ознаки.
Здатність усвідомлювати повинна бути пов'язана зі здатністю контролювати, керувати своїми вчинками. Лише осудна особа може вчинити злочин та підлягати кримін. відповідальності.
Особа, яка перебуває в стані неосудності, не підлягає кримін. відповідальності і покаранню за скоєне суспільне небезпечне діяння незалежно від його тяжкості, оскільки вона не є суб'єктом злочину.
Неосудною є особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, «не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок психічного захворювання, тимчасового розладу психіки, недоумства або іншого хворобливого стану психіки».
До такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Підлягає кримін. відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через психічний розлад повною мірою не здатна була усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними (ст.20).
20. Державна зрада та її відмінність від шпигунства.
Стаття 111. Державна зрада.
Об'єктом злочину є державна безпека України у будь-якій її сфері.
Об'єктивна сторона: виявляється у таких формах:
перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;
шпигунство;
надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної
діяльності проти України.
Перехід на бік ворога - означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідного діяння, яким особа надала допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
Склад злочину - формальний.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років, обов'язково громадянин України.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу.
Стаття 114. Шпигунство.
Об'єктом є: державна безпека України в інформаційній, а також політичній, економічній, воєнній і науково-техно-логічній сферах.
Предметом злочину є відомості, що становлять державну таємницю, які матеріалізовані у відповідному документі чи виробі.
Відомості що становлять державну таємницю — це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України і яку рішенням державних експертів з питань таємниці визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.
Об'єктивна сторона злочину полягає у таких діях:
передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну
таємницю;
збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що
становлять державну таємницю.
Передача відомостей - це їх усне повідомлення або їх пересилання.
Шпигунство є закінченим, якщо воно вчинене у вигляді передачі певних відомостей - з моменту їх фактичного повідомлення, відправлення адресату чи посереднику, закладення в тайник, передачі предмета, який відкриває доступ до них, відповідно до домовленості з адресатом, а у вигляді збирання — з моменту зосередження в будь-якому місці хоча б частини відповідної інформації за наявності мети передати її відповідній іїтоземній державі, іноземній організації або їх представникам.
Суб'єктом злочину може бути тільки іноземець або особа без громадянства.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.
Відмінність: в ознаках об'єктивної сторони складу злочину, в суб'єкті злочину та умовах звільнення від крим. відпов.