1. Поняття і суть конституційного права як галузі національного права зарубіжної країни.

2. Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право» в зарубіжних країнах.

3. Поняття та предмет конституційного права зарубіжних країн.

4. Предмет і метод правового регулювання в конституційному праві зарубіжних країн.

5. Принципи конституційного права зарубіжних країн.

6. Сучасні тенденції розвитку конституційного права зарубіжних країн.

7. Розвиток державно-правової науки.

8. Наука конституційного права. Історичний аспект.

9. Сучасні напрямки та доктрини в науці конституційного права.

10. Система основних інститутів конституційного права в зарубіжних країнах.

11. Конституційно-правові норми в зарубіжних країнах – характеристика.

12. Конституційні правовідносини.

13. Суб'єкти конституційно-правових відносин у зарубіжних країнах.

14. Об’єкти конституційного регулювання в зарубіжних країнах.

15. Конституційна право і дієздатність громадян (підданих) у зарубіжних країнах.

16. Держава, як суб'єкт конституційних правовідносин у зарубіжних країнах.

17. Підстави виникнення, змін і припинення конституційно-правових відносин.

18. Конституційна відповідальність в зарубіжних країнах.

19. Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна

20. Поняття і види джерел конституційного права зарубіжних країн.

21. Поняття і суть конституцій зарубіжних країн.

22. Юридичні властивості конституцій зарубіжних країн.

23. Класифікація конституцій зарубіжних країн і їх внутрішня структура.

24. Характерні риси конституцій першого етапу конституційного розвитку.

25. Характерні риси конституцій прийнятих з 1918 – 1939рр.

26. Основні риси і особливості конституцій, прийнятих після другої світової війни в зарубіжних країнах.

27. Структура конституцій в зарубіжних країнах.

28. Порядок розробки і прийняття конституцій у зарубіжних країнах.

29. Порядок внесення змін і доповнень до конституцій в зарубіжних країнах.

30. Дія конституції в часі, в просторі, по колу осіб.

31. Конституційні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.

32. Органічні закони як джерела конституційного права зарубіжних країн.

33. Судові прецеденти як джерела конституційного права зарубіжних країн.

34. Міжнародні договори як джерела конституційного права в зарубіжних країнах.

35. Акти тлумачення конституційного права в зарубіжних країнах.

36. Доктрина як джерело конституційного права в зарубіжних країнах.

37. Звичай як джерело конституційного права зарубіжних країн.

38. Релігійні джерела права в мусульманських країнах.

39. Принципи правового статусу особи в зарубіжних країнах.

40. Рівність та рівноправність громадян. Заборона дискримінації.

41. Поняття і суть конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.

42. Класифікація конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах.

43. Особисті права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.

44. Політичні права і обов'язки громадян (підданих) у зарубіжних країнах.

45. Соціально-економічні права і свободи громадян (підданих) у зарубіжних країнах.

46. Види гарантій конституційних прав громадян (підданих) в зарубіжних країнах.

47. Поняття і суть правових гарантій конституційних прав громадян в зарубіжних країнах.

48. Поняття і характерні риси громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.

49. Порядок набуття громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.

50. Підстави і порядок припинення громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.

51. Особливості набуття громадянства шляхом натуралізації.

52. Особливості набуття громадянства (підданства) шляхом натуралізації в різних зарубіжних країнах.

53. Правові гарантії громадянства (підданства) в зарубіжних країнах.

54. Інститут омбудсмана.

55. Поняття суспільного ладу в зарубіжних країнах.

56. Теорія розподілу влади як принцип організації влади і побудови системи державних органів.

57. Держава як суб'єкт конституційного права в зарубіжних країнах.

58. Характерні риси і напрями діяльності держави в зарубіжних країнах.

59. Принципи державної організації в зарубіжних країнах.

60. Принцип поділу влади і його значення.

61. Форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.

62. Монархія, як форма правління та її різновиди.

63. Дуалістична монархія і її ознаки.

64. Республіка, як форма правління в зарубіжних країнах та її різновиди.

65. Ознаки республіканської форми правління.

66. Президентська республіка в зарубіжних країнах.

67. Парламентська республіка і її ознаки.

68. Форми державного устрою в зарубіжних країнах.

69. Основні ознаки унітарної держави.

70. Унітарна форма державного устрою в зарубіжних країнах та її ознаки.

71. Принципи федералізму в зарубіжних країнах.

72. Сучасні теорії федералізму.

73. Федерація, як форма державного устрою зарубіжних країн та її ознаки.

74. Правове положення суб’єктів федерації.

75. Політичні режими в зарубіжних країнах.

76. Вплив змін у політичному режимі на форми держави в зарубіжних країнах.

77. Демократичний вид політичного режиму –поняття, ознаки, суть.

78. Референдум і плебісцит.

79. Поняття і суть виборчого права в зарубіжних країнах.

80. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах.

81. Виборчі системи в зарубіжних країнах.

82. Виборчі цензи.

83. Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.

84. Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.

85. Партії і конституційний механізм державної влади.

86. Партійні системи в зарубіжних країнах.

87. Юридична інституціалізація політичних партій у зарубіжних країнах.

88. Основні функції політичних партій у зарубіжних країнах.

89. Контроль за діяльністю політичних партій.

90. Принципи розподілу функцій влади в зарубіжних країнах.

91. Місце і роль парламенту в системі верховної влади зарубіжних країн.

92. Структура парламентів і порядок формування їх палат у зарубіжних країнах.

93. Законодавчий процес в парламентах зарубіжних країн.

94. Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних країнах.

95. Парламентські комітети і комісії в зарубіжних країнах та їх повноваження.

96. Судові повноваження парламенту в зарубіжних країнах.

97. Парламентський контроль за діяльністю уряду в зарубіжних країнах.

98. Відповідальність парламентів і депутатів в зарубіжних країнах.

99. Поняття і юридична природа інституту глави держави в зарубіжних країнах.

100. Правове положення президента в республіках.

101. Компетенція глави держави в зарубіжних країнах.

102. Порядок зміщення глави держави в зарубіжних країнах.

103. Відповідальність глави держави в зарубіжних країнах.

104. Порядок формування і структура урядів у зарубіжних країнах та їх компетенція.

105. Юридичний і фактичний статус уряду в зарубіжних країнах.

106. Глава уряду в зарубіжних країнах

107. Правова природа контрасигнування.

108. Конституційна та юридична відповідальність уряду та його членів.

109. Основні моделі органів судової влади у зарубіжних країнах.

110. Правовий статус суддів у зарубіжних країнах.

111. Основні принципи судочинства у зарубіжних країнах.

112. Повноваження органів конституційного контролю.

113. Поняття і юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах.

114. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.

115. Відповідальність органів конституційного контролю та їх членів в зарубіжних країнах.

116. Поняття і юридична природа органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

117. Порядок формування і структура органів місцевого самоврядування.

118. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

119. Форми урядового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.

120. Основи конституційного права Франції.

121. Загальна характеристика Конституції Франції.

122. Структура парламенту Франції.

123. Виконавча влада Франції.

124. Судова влада Франції.

125. Статус глави держави Франції.

126. Основи конституційного права Федеративної республіки Німеччини.

127. Конституція Федеративної республіки Німеччини.

128. Основи державного ладу. Особливості парламенту Німеччини.

129. Виконавча влада Німеччини.

130. Федералізм і самоврядування в Федеративній республіці Німеччини.

131. Судова влада Німеччини.

132. Основи конституційного права Італії.

133. Загальна характеристика Конституції Італії.

134. Статус глави держави в Італії.

135. Повноваження парламенту Італії.

136. Виконавча влада Італії.

137. Особливості судової влади Італії.

138. Обласна автономія та місцеве самоврядування в Італії.

139. Основи конституційного права Великобританії.

140. Конституція Великої Британії. Основи конституційного права Великої Британії

141. Конституційно-правовий статус людини та громадянина Великої Британії.

142. Політичні партії та партійна система Великої Британії.

143. Вищі органи державної влади Великої Британії.

144. Судова влада Великої Британії.

145. Політико-територіальний устрій. Організація влади на місцях у Великій Британії.

146. Основи конституційного права США.

147. Конституція США.

148. Білль про права. Поправки до Конституції США.

149. Вищі органи державної влади США.

150. Партії та партійна система США.

151. Судова влада США.

152. Американський федералізм (США).

153. Місцеве самоврядування та управління в США.

154. Основи конституційного права Канади.

155. Конституція Канади 1982 р.

156. Основи правового статусу особи Канади.

157. Вищі органи державної влади Канади.

158. Федералізм Канади, правове положення провінцій, місцеве самоврядування і управління Канади.

159. Судова система Канади.

160. Конституція Бразилії 1988 р.

161. Основи правового статусу особи Бразилії.

162. Вищі органи державної влади Бразилії.

163. Конституційний нагляд Бразилії.

164. Бразильський федералізм Бразилії.

165. Місцеве самоврядування і управління Бразилії.

166. Основи конституційного права Японії.

167. Конституція Японії 1947 р.

168. Основи правового статусу особи Японії.

169. Вищі органи державної влади Японії.

170. Судова влада Японії.

171. Місцеве самоврядування і управління Японії.

172. Основи конституційного права Індії.

173. Конституція Індії 1950 р.

174. .Основи конституційно-правового статусу людини та громадянина в Індії.

175. Вищі органи влади Індії.

176. Федеративний устрій Індії.

177. Місцеве самоврядування і управління Індії.

178. Основи конституційного права Китаю.

179. Конституція Китайської народної республіки 1982 р.

180. Політична система КНР.

181. Виборча система КНР.

182. Система державних органів КНР.

183. Органи суду і прокуратури КНР.

184. Основи конституційного права Чеської Республіки .

185. Загальна характеристика конституції Чеської Республіки ..

186. Структура парламенту Чеської Республіки .

187. Виконавча влада Чеської Республіки .

188. Судова влада Чеської Республіки .

189. Статус глави держави Чеської Республіки .

190. Конституція Польщі 1997 р.

191. Вищі органи державної влади Польщі.

192. Конституційний трибунал, державний трибунал, найвища палата контролю. Уповноважений з прав громадян Польщі.

193. Зміна Конституції Польщі.

194. Місцеве самоврядування Польщі.

195. Основи конституційного права Російської Федерації.

196. Конституція РФ 1993 р.

197. Федеративний устрій Російської Федерації..

198. Вищі органи державної влади Російської Федерації..

199. Конституційний Суд Російської Федерації.

200. Місцеве самоврядування Російської Федерації.

199.  Конституційний Суд РФ є складовою частиною судової влади. Він був заснований у грудні 1990 р. Його теперішнє становище закріплено гл. 7 Конституції РФ 1993 р. та Конституційним законом 1994 р. “Про Конституційний Суд Російської Федерації”. Згідно з гл. 7 Конституції, Конституційний Суд - це вищий судовий орган захисту конституційного ладу країни, орган і конституційного контролю. Діяльність КС поширюється на всю територію країни. Він самостійно і незалежно виконує свої функції.   Конституційний Суд складається з 19 суддів. Суддею може бути громадянин Російської Федерації, якому виповнилося на день обрання не менш як 40 років і який може виконувати свої повноваження до 70-річного віку. Кандидатури членів КС обговорюються у особливій процедурі судовими інстанціями, науковою громадськістю і вносяться Президенту, який остаточно вносить їх на затвердження Ради Федерації. Під час обговорення проекту Закону “Про Конституційний Суд” вносилася пропозиція, щоб кандидати в члени КС висувалися не тільки Президентом, а й Державного Думою. Обґрунтовуючи свою точку зору, ініціатори зверталися до досвіду зарубіжних країн, в яких кандидатури на посади членів КС висувалися не тільки парламентом і вищими судовими інстанціями.    Згідно із Законом “Про Конституційний Суд РФ”, суддя обирається строком на 12 років без права повторного переобрання. Членами КС можуть бути особи з вищою юридичною освітою та стажем роботи за фахом не менше 15 років. Серед діючих членів КС сім фахівців з конституційного права, три цивілісти, сім криміналістів, два фахівці в галузі міжнародного права. Глава КС обирається таємним голосуванням строком на три роки.   КС складається з двох палат. Вони рівноправні, розглядають справи по черзі. На пленарному засіданні у повному складі дається тлумачення Конституції, розглядаються суперечки про відповідність Конституцій республік і статутів інших суб'єктів федерації Конституції РФ, встановлюється порядок імпічменту Президенту РФ.   Стаття 125 Конституції закріпила перелік суб'єктів, які можуть звертатися до Конституційного Суду із запитами про вирішення справ про відповідність нормативних актів Конституції РФ. Це Президент РФ, Рада Федерації, Державна Дума, одна п'ята частина членів Ради Федерації або депутатів Державної Думи, уряд РФ, Верховний Суд, Вищий Арбітражний Суд, органи законодавчої і виконавчої влади суб'єктів федерації.   За поданням вищезгаданих суб'єктів КС вирішує справи про відповідність Конституції РФ федеральних законів, нормативних актів Президента РФ, Ради Федерації, Державної Думи, уряду РФ, Конституцій республік, статутів, а також законів та інших нормативних актів суб'єктів федерації, виданих з питань, що належать до відання органів державної влади федерації та органів Державної влади суб'єктів федерації; договорів між органами державної влади федерації та органами державної влади суб'єктів федерації, договорів між органами державної влади суб'єктів федерації, міжнародних договорів федерації, які не набули чинності.   КС розв'язує суперечки про компетенцію: між федеральними органами державної влади, між органами державної влади федерації та органами державної влади суб'єктів федерації; між вищими державними органами суб'єктів федерації.   Конституційний Суд “за скаргами про порушення конституційних прав і свобод громадян і за запитами суддів перевіряє конституційність закону, який застосовується чи має бути застосований у конкретній справі.   КС за запитом Ради Федерації дає висновок про додержання установленого порядку висунення обвинувачення проти Президента у державній зраді або вчиненні іншого тяжкого злочину.   Конституційному Суду належить право законодавчої ініціативи з питань свого відання.   Рішення КС остаточні і оскарженню не підлягають.

200. Місцеве самоврядування в Російській Федерації

   Відповідно до Конституції РФ (п. 2 ст. 3), народ здійснює свою владу безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування - це спосіб організації та здійснення влади на місцях. Місцеве самоврядування забезпечує самостійне вирішення населенням питань місцевого значення, володіння, користування і розпорядження муніципальною власністю.   Згідно з Конституцією РФ (ст. 12) орган місцевого самоуправління не входить до системи органів державної влади. Місцеве самоврядування здійснюється громадянами шляхом референдуму, виборів та інших форм прямого волевиявлення. До місцевого самоврядування належать міські і сільські поселення, частини цих поселень (райони міст, мікрорайонів, квартали, вулиці тощо).   Представницькі органи (Дума, муніципальний комітет, збори представників тощо) складаються з депутатів, обраних на основі загального, рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні, глави муніципальних утворень (глава адміністрації, староста і т. п.) обираються або призначаються.   Органи місцевого самоврядування самостійно управляють муніципальною власністю, формують, затверджують і виконують місцевий бюджет, установлюють місцеві податки та збори, здійснюють охорону громадського порядку, а також вирішують інші питання місцевого значення.

1.Поняття і суть конституційного права як галузі національного права зарубіжної країни

КП – провідна основоположна галузь права в зарубіжних країнах, що становить систему правових норм, які регулюють основи устрою суспільства, держави і статусу людини.

Розглядають КП кожної окремої держави, як правило, КП регулює: 1. = основи державного устрою 2. = гарантування найважливіших прав людини і громадянина. Але обсяг предмета констит.правового регулювання у кожній країні різний, і назва цієї провідної галузі права в різних країнах різна:

«Констит. право»- в країнах де стверджується конституціоналізм, та прийняті конституції.«Державне право» - там де немає конституцій.

Враховуючи, що у більшості країн є конституції чи закріплені формально основні принципи конституціоналізму ця провідна галузь права називається Конституційним правом.

КП в кожній країні — це ос­новоположна, фундаментальна галузь усієї національної сис­теми права - сукупність конст.-правових норм, що - закріплю­ють економічну, політичну й соціальну основи держави; пра­ва та обов'язки громадян (підданих);. форми правління, державного устрою; політичний режим; організацію, компе­тенцію і порядок діяльності вищих і місцевих органів дер­жавної влади й управління; виборче право і виборчу систе­му.

Дані норми установлюються органами вищої державної влади, виражають волю пануючих у суспільстві соціальних верств, закріплюються в системі консти­туційних актів і спираються на примусову силу держави.

2.Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право» в зарубіжних країнах.

Терміни «конституційне право» і «державне право» часто вважаються синонімами. Вибір терміну зазвичай диктується національною традицією вживання слів. Так, англо-саксонська і романська правові системи традиційно користуються терміном «конституційне право», тоді як для германської системи характерним є вживання терміну «державне право». При детальнішому розгляді питання можна, однак, помітити, що відмінність термінології відображає сутнісну різницю між відповідними поняттями. Так, у Великобританії, США, Франції на початку XIX століття встановився конституційний лад, мінімальними ознаками якого є судовий захист прав людини і поділ влад. В Німеччині це відбулось пізніше. Варто звернути увагу, що сьогодні і в Німеччині почав вживатися термін «конституційне право», хоча й в більш вузькому значенні. Для позначення навчальної дисципліни в німецьких юридичних вузах часто використовуються терміни «публічне право» чи «державне право в широкому змісті», які охоплюють і адміністративне право і деякі інші галузі права. Державне ж право у вузькому змісті – аналог конституційного права – розглядається як основоположна галузь публічного права.

Сьогодні лише порівняно невелика група країн користується терміном «державне право», більшість ж позначає основоположну галузь свого права терміном «конституційне право» незалежно від того, існує там в дійсності конституційний лад.

3.Поняття та предмет конституційного права зарубіжних країн

Конституційне право зарубіжних країн як наука - система теоретичних матеріалів, що узагальнює зарубіжний досвід розвитку науки КП та дослі­джує національне КП кожної держави, як основну галузь правової системи.

Предметом КПЗК (як навчальної дисципліни) - вивчення основ діючих конституцій зарубіжних країн та основ їх КП з точки зору:

загального погляду -узагальнюються найбільш характерні риси кон­ституцій усіх зарубіжних держав враховуючи схо­жість за змістом окремих інститутів права світової системи; особливого = аналізуються особливості відповідних національних констит. сис­тем, специфіка інститутів кон­ст.права, правового статусу особи, політичної систе­ми тощо