2.2.Основні напрямки Державної політики у сфері водокористування і екології

Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів, але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною, тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів, вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави.

Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти: “Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ", "Про природнозаповідний фонд", "Про охорону атмосферного повітря", “Лісовий кодекс України”, “ Водний кодекс України”, ” Земельний кодекс України”, “Кодекс України про надра”.

Також першочергово плануется підготувати проекти законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування; підготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль, Положення про екологічний аудит, Положення про екологічне ліцензування.

Для поліпшення економічних та екологічних умов водокористування в Україні доцільно:

• прискорити створення правової бази водокористування, в першу чергу, Програми розвитку водного господарства, законів "Про питну воду і безпечне водопостачання" та "Про безпеку гідроспоруд", регіональних і галузевих програм використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів;

• змінити нормативи та збільшити розміри збору за спеціальне водокористування та платежів за скид забруднюючих речовин у водні об'єкти;

• забезпечити фінансування будівництва групових, розвідних і локальних сільських водопроводів, водозабірних свердловин, каналізаційних систем і споруд у сільській місцевості (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р. №134 "Про водопостачання сільських населених пунктів України");

• припиняти дію права на спеціальне водокористування у випадку систематичної несплати зборів водокористувачами в необхідні строки (згідно з Водним кодексом України, ст. 55, пункт 8);

посилити контроль за обсягами водокористування, вчасною сплатою зборів за спеціальне водокористування та штрафів за забруднення водних об'єктів, а також розробити заходи, що дали б змогу ліквідувати заборгованість водокористувачів за спеціальне водокористування.

За підтримки Президента України з 1998 року проводиться щорічна акція "До чистих джерел", мета якої є збереження та відтворення джерел, колодязів, ручаїв, витоків річок та інших природних вод. В ході проведення акції для її учасників було розроблено різні методичні рекомендації з благоустрою прибережних захисних смуг та їх облісіння, екологічного вивчення малих річок, паспорти обладнання джерел та ін. Видано три брошури: "Екологічне вивчення малих річок", "Живи джерело" та "Посади дерево", в яких пропонуються корисні поради з благоустрою різноманітних типів джерел, організаційні основи підготовки та проведення еколого-краєзнавчих експедицій по річках, правильної висадки дерев у прибережних захисних смугах і догляд за ними та ін.

Проведено:

• роботи з благоустрою та паспортизації більше 50 джерел;

• числені експедиції та десанти (більше 90) , в яких крім вивчення водних об'єктів виявлялися факти порушень водного законодавства;

• конкурси та виставки плакатів, малюнків, фотографій, присвячених збереженню водних об'єктів;

• зйомка відеофильму "Кошмары Кальмиуса" та багато іншого.

У першу чергу потрібне здійснення заходів, які не потребують значних капітальних витрат, але можуть дати позитивний результат:

• підвищення культури виробництва;

• розробка та виконання технологічних норм водоспоживання та водовідведення на підприємствах;

• підтримання в належному технічному стані діючих водоохоронних споруд;

• розробка та прийняття дієвих заходів щодо недопущення аварійних ситуацій;

• виконання вимог водного законодавства щодо режиму використання прибережних захисних смуг та ін.

На другому етапі необхідно вирішити завдання:

• значного зниження антропогенного навантаження на водні об'єкти;

• досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів;

• організації найбільш раціональної й ефективної структури управління та економічного механізму охорони і використання водних ресурсів.