1.3. Основні ціль і задачі дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»

Вивчення економіки праці дозволяє комплексно розробляти системи управління працею на підприємствах різних форм власності. При цьому повною мірою враховується специфіка економічних процесів, які відбуваються у суспільстві.

Метою вивчення різноманітних процесів і явищ в області трудових відносин є не тільки виявлення загальних закономірностей розвитку трудових відносин, їхнє вивчення, але і вироблення практичних заходів для посилення впливу суспільства на підвищення ефективності суспільної праці.

Основними задачами вивчення економіки праці є наступні:

оцінка найбільш важливих якісних і кількісних параметрів трудової діяльності і факторів їхнього формування;

виявлення найбільш істотних тенденцій у сфері праці;

аналіз і прогнозування різних процесів у сфері праці;

характеристика процесів управління і регулювання грацією, насамперед на рівні підприємства;

визначення рівень продуктивності праці;

вивчення сутності формування, організації і розподілу заробітної плати відповідно до трудового внеску працівників;

організація і стимулювання праці;

оцінка трудового внеску працівників підприємства; аналіз трудового потенціалу підприємства, його трудових показників.

виявлення основних характеристики праці, що впливають на рівень її ефективності;

розкриття основних закономірностей функціонування ринку праці, у тому числі ринку праці в межах підприємства;

описання систему управління працею на підприємстві, що відповідає реаліям сучасної економіки;

визначення основи формування систем трудової винагороди стосовно до різних категорій працівників з урахуванням факторів її диференціації.

1.4. Зв'язок курсу з іншими дисциплінами

Економіка праці є курсом, що сформувався на стику різних галузей знання про працю: політекономії, соціології, менеджменту й ін.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох наукових економічних, соціальних, правових, психологічних дисциплін, зокрема, “економічної теорії”, “теорії менеджменту”, “психології та фізіології праці”, “ринку праці”, “соціології праці”, “соціальної політики”, “наукової організації праці”, “управління персоналом”, “економіки підприємств”, «трудового права”, “охорони праці” та інших.

Поява на початку минулого століття економіки праці як методологічного напрямку в науці про працю була обумовлена соціальною потребою практики, розвитком і ускладненням виробництва, що і визначило місце і роль даного курсу в системі соціально-економічних наук.

Економіка праці є теоретичною основою всіх інших наук про працю.

Курс «Економіка праці» має міжгалузевий характер і тісно пов'язаний з іншими соціально-економічними дисциплінами: управлінням людськими ресурсами, соціологією праці, управлінням персоналом, трудовим правом, економікою народонаселення, статистикою праці й ін.

З управлінням людськими ресурсами й економікою трудових ресурсів спільним є вивчення ринку праці і пов'язаних із ним соціально-економічних відносин із приводу відтворення робочої сили. Оцінка трудових ресурсів на рівні держави також є спільним предметом дослідження цих дисциплін.

Із соціологією праці взаємодія курсу виявляється в спільності об'єкта вивчення — людини праці, у пізнанні закономірностей соціального життя, поводження і мотивів, виробленні рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління соціальними процесами.

З управлінням персоналом взаємозв'язок відбувається на рівні підприємства, де, власне, і здійснюється трудова діяльність.

З трудовим правом у даного курсу існує спільна законодавчо-нормативна база регулювання соціально-трудових відносин. Розвиток трудового законодавства сприяє вивченню проблем управління людськими ресурсами з позицій існуючих у суспільстві трудових правовідносин.

Зі статистикою праці курс пов'язують прийоми і методи кількісного і якісного аналізу процесів у сфері праці, використання робочого часу, різних видів винагороди і т.п.

Економіка праці як основна економіко-трудова дисципліна пов'язана і з іншими соціально-економічними дисциплінами (загальною економічною теорією, менеджментом, плануванням, прогнозуванням і ін.).

Таким чином, даний курс, не підмінюючи власний предмет дослідження, використовує весь арсенал суміжних наук як свій інструментарій. Взаємодія з різними дисциплінами сприяє розвитку економіки праці, збагачуючи її інструментами проведення досліджень і сприяючи виявленню всього різноманіття соціально-економічних зв'язків.

Економіка праці пов’язана з державною політикою. Основними напрямками державної політики в області праці є:

– створення економічних і соціальних умов для посилення мотивів і стимулів високопродуктивної праці: податкове регулювання фондів й індивідуальних розмірів оплати праці (особистого трудового доходу) працівників;

– створення системи регулювання ставок, окладів, і компенсаційних виплат (на регіональному рівні) для працівників госпрозрахункової й бюджетної сфер незалежно від форм власності, у тому числі органів державної влади й управління;

– розробка державних програм підвищення продуктивності й ефективності праці на основі раціонального використання трудових, матеріальних, технічних і природних ресурсів за рахунок комплексного впливу організаційних, науково-технічних, структурних і соціальних факторів;

– організаційне й методичне забезпечення роботи по організації, нормуванню, умовам і стимулюванню праці на підприємствах, розробка необхідних нормативних актів, матеріалів і рекомендацій, підготовка фахівців з праці;

– удосконалення трудового законодавства, розширення державних гарантій, пільг і компенсацій в області праці та її оплати;

– розвиток соціального партнерства держави з профспілками та іншими представницькими організаціями працівників (найманих робітників), підприємцями (роботодавцями) у вирішенні питань праці та її оплати, введення системи генеральної, галузевих тарифних угод і колективних договорів.