Предметом реєстрації є повне фірмове найменування, яке включає такі вказівки:

- організаційно-правову форму підприємства (акціо­нерне товариство, товариство з обмеженою відповідаль­ністю тощо);

-форму власності підприємства (державне, приват­не тощо);

- сферу діяльності підприємства (виробниче, наукове, торговельне);

- власників підприємства;

- відмінну, оригінальну назву підприємства.

Важливим об'єктом інтелектуальної власності є ноу-хау (від англ. знати як) — не захищені охоронними документа­ми та не оприлюднені повністю чи частково знання, досвід, навички технічного, виробничого, управлінського, комер­ційного, фінансового характеру тощо, які мають комерційну цінність і можуть виступати об'єктами відповідних угод.

Передумовами перетворення ноу-хау на об'єкт інтелектуальної власності є такі:

- затребуваність, комерційна цінність у виробництві та збуті, перед-ma післяпродажному обслуговуванні та експлуатації товарів і послуг;

- недоступність іншим суб'єктам без згоди власника;

- можливість їх передачі та використання іншими суб'єктами в конфіденційному режимі.

Необхідно зазначити, що конфіденційність є важливою ознакою ноу-хау, оскільки знання та досвід як невід'ємні складові інтелектуального капіталу відіграють все більш вагому роль у сучасній конкурентній боротьбі. На думку переважної більшості дослідників, залежно від призначення ноу-хау структурують таким чином:

· науково-технічні (знання, досвід та навички щодо науково-дослідних, технологічних, виробничих проектних та конструкторських рішень);

· управлінські (знання, досвід навички щодо струк­тури та методів у правління, розподілу обов'язків, струк­турних зв'язків);

· комерційні (знання, досвід та навички, які стосу­ються кон'юнктури ринку, посередників, каналів збуту, споживачів, конкурентів, організації рекламної діяль­ності);

· фінансові (знання, досвід та навички щодо найвигідніших форм

використання грошових коштів, цінних па­перів, специфіки податкової системи, митних обмежень, форм кредитування).

Важливим об'єктом інтелектуальної власності за сучас­них умов становлення та розвитку інформаційного суспіль­ства є топологія (топографія) інтегральних мікросхем.

Інтегральна мікросхема — це мікроелектронний виріб кінцевої чи проміжної форми, призначений для виконан­ня функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого нероздільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матері­алу, що становить основу такого вибору, незалежно від спо­собу його виготовлення.

Типові інтегральні схеми мають площу 1,5 мм² при тов­щині 0,2 мм. Усі компоненти схеми (транзистори, діоди, резистори, опори, а також провідники, що їх з'єднують) розміщуються на пластинці в процесі виробництва. З роз­витком науково-технічного прогресу число компонентів, розміщених на одній пластинці, постійно зростає, налічу­ючи на сьогодні мільйон компонентів.

Топологія (топографія) інтегральних мікросхем — це зафіксоване на матеріальному носієві просторово-геомет­ричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми і з'єднань між ними.

Авторське право — економіко-правовий інститут, що регулює особисті немайнові та майнові права авторів та їх правонаступників щодо створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

Термін «авторське право» аналізується у сучасній науковій літературі у двох взаємопов'язаних аспектах:

1) як сукупність правових норм, що регулюють відно­сини з приводу створення та використання творів науки, літератури і мистецтва;

2) як сукупність особистих майнових та немайнових прав, що належать автору у зв'язку зі створенням кон­кретного літературного, наукового чи мистецького твору.