22. Охарактеризуйте пальцьовий метод дослідження прямої кишки.

Пальцьовий метод є найбільш простим і відносно мало травматичним метолом обстеження прямої кишки і. зазвичай, він передує більш складним методам обстеження (ректороманоскопії, колоноскопії)є

Пальцьовий метод дозволяє виявити патології на відстані до 8 см від ануса (20% рака прямої кишки).

23. Дайте характеристику ректороманоскопічному методу дослідження кишечника.

Ректороманоскопія полягає у візуальному огляді слизової оболонки прямої кишки (до 30 см) за допомогою жорсткого ректороманоскопа завдовшки у 25 см з джерелом світла.

Ректороманоскопія дозволяє оглянути слизову олоболонку прямої кишки, виявити відповідні зміни: запалення, поліпи, пухлини, гемороїдальні вузли, кровотечу. За допомоги ректороманоскопії можна провести соскоб слизової оболонки кишки для бактеріологічного та цитологічного аналізу, а також проводити лікувальні маніпуляції.

У звязку з появою більш досконалих методів обстеження кишечника, ректроманоскопію в останні роки використовують рідше.

24. Охарактеризуйте колоноскопію, як метод обстеження кишечника.

Колоноскопія на сьогодні є одним із найбільш інформативних методів обстеження товстої кишки і за останні роки широко використовується в лікарській практиці навіть на рівні районної лікарні. Вона дозволяє детально обстежити слизову ололонку товстої кишки, виявити зміни (запалення, полвпи, пухлини, дивертикули, пухлини), при потребі зробити біопсію слизової оболонки.

Для проведення колоноскопії необхідно ряд умов:

• відповідна підготовка кишечника хворого;

• відповідний фаховий рівень підготовки лікаря-ендоскопіста;

• відповідна сучасна апаратура.

В останній час для зменьшення негативного впливу проведення процедури на окремого хворого, колоноскопію проводять під наркозом.

25. Рентгеноскопічний метод обстеження кишечника — його характеристика.

Хворий натще випиває барієву емульсію, яка дозволяє за допомогою контрастування виявити разміри та контупи шлунка, 12-ти палої кишки, кишечника, виявити відповідні зміни слизової оболонки (запалення, виразки, пухлини), наявність дивертикула, моторно-евакуаторну функцію тощо.

По своїй інформативності рентгеноскопічний метод обстеження кишечника значно поступається колоноскопії та, крім того, хворий підвергається опроміненню рентгенівськими променями.

26. Назвіть основні лабораторні та інструментальні методи діагностики, які використовують для виявлення патології підшлункової залози.

Для виявлення патології підшлункової залози найчастіше використовують наступні методи діагностики:

• загальний аналіз крові та сечі;

• ферментативну активність підшлункової залози;

• внутрішньосекреторну функцію підшлункової залози;

• аналіз кала;

• ультразвукове дослідження (УЗД) підшлункової залози;

• комп’ютерна томографія підшлункової залози.

27. Які зміни знаходять у загальному аналізі крові у хворих на хронічний панкреатит ?

У хворих на хронічний панкреатит у фазі загострення знахолять збільшену кількість лейкоцитів та підвищення ШОЕ.

28. За допомогою яких тестів визначають ферментативну активність підшлункової залози ?

Ферментативну активність підшлункової залози визначають за допомогою:

• α-амілази у крові та сечі: при захворювані вона може збільшитися у декілька разів.

Норма α-амілази у сироватці крові 0,58–1,97 мккат/л або 35–118 мекв/л, у сечі — 28–160 г/год.л;

• ліпази — підвищена при загостені панкреатиту. Норма ліпази у сироватці крові — 10,4–33,0 мккат/л або 2,3–3,0 мекв/л.

29. Назвіть методи дослідження внутрішньосекреторної функції підшлункової залози.

Внутрішньосекреторну функцію підшлункової залози досліджують за допомогою визначення натще цукру в крові.

При необхідності проводять глюкозотолерантний тест: після визначення рівня цукру у крові натще хворому дають перорально 75 г цукру і через 2 глдини знову визначають у крові цукор.

30. Які результати аналізу кала у хворих на хронічний панкеатит ?

При огляді — стілець неоформлений, маслянистий, сіро-жовтого кольору від наявності в нім жиру, об’ємнистий.

Під мікроскопом: якщо у полі зору знаходять понад 10 м’язових волокон та понад 6 крапель жиру — це є ознакою порушення панкреатичної малдигестії (порушення травлення).

31. Які зміни спостерігаються при ультразвуковому дослідженні (УЗД) у хворих на хронічний панкреатит ?

При хронічному панкреатитині спостерігаються наступні УЗД-зміни:

• набряк підшлункової залози, збільшення її розмірів;

• неоднорідна гіперехогенність, нерівні, зазубрені контури залози;

• часто знаходять кальцифікати та кісти у залозі, розширення панкреатичного протока.

32. Які зміни спостерігаються при комп’ютерній томографії (КТ) у хворих на хронічний панкреатит ?

Комп’ютерна томографія є більш точним методом при визначені змін у підшлунковій залозі, ніж УЗД.

Комп’ютерна томографія дає можливість більш точно визначити розміри підшлункової залози, кальцифікатів, кіст, пухлин тощо.

33. Назвіть основні лабораторні та інструментальні методи діагностики, які використовують для виявлення патології гепато-біліарної сичстеми.

Для виявлення патології гепато-біліарної системи найчастіше використовують наступні методи діагностики:

• загальний аналіз крові та сечі;

• дуоденальне зондування;

• ультразвукове дослідження жовчного міхура та печінки;

• комп’ютерну томографію печінки;

• пункційна біопсія печінки;

34. Які зміни знаходять у загальному аналізі крові у хворих на хронічний холецистит ?

Зміни з боку крові незначні, можливі помірний лейкоцитоз і невелике підвищення ШОЕ.

35. Охарактеризуйте метод фракційного дуоденального зондування, його можливості.

Дуоденальне зондування — один із основних методів дослідження патології жовчовивідної системи.

За допомогою спеціального тонкого зонда з оливою, введеного у 12-ти палу кишку послідовно отримують три порції жовчі: А — дуоденального вмісту, В — міхурова жовч, С — жовч печінкових ходів.

При багатомоментному фракційному зондуванні виділяють п’ять фаз:

• I фаза — холедохова: за 10–20 хвилин виділяється 15–20 мл ясно-жовтого дуоденального вмісту (порція А);

• II фаза — закритого сфінктера Одді, яка триває 2–3 хвилини після введення через зонд 30 мл 33% теплого розчину сірчанокислої магнезії;

• III фаза — після відкриття сфінктера Одді за 3–6 хвилин виділяється 3–5 мл ясно-жовтої жовчі з міхурової протоки;

• IV фаза — рефлекторно виділяється за 20–30 хвилин 30–50 мл темнокоричневої міхурової жовчі (порція В);

• V фаза — після спорожнення жовчного міхура за 20–30 хвилин зносу витікає 10–30 мл світло жовтої жовчі з печінкових ходів (порція С).

В залежності від швидкості і часу виділення жовчі діагностують різні види дискінезій жовчного міхура: гіпер- або гіпокінетичну.