- •Isbn 978-966-2095-58-6 © Фатула м.І., 2013
- •Тема 7. Хвороби органів травлення
- •I. Основні гастро-ентерологічні симптоми і синдроми.
- •1. Назвіть основні гастро-ентерологічні симптоми і синдроми.
- •3. Охарактеризуйте симптом печії.
- •4. Що таке гикавка ?
- •5. Охарактеризуйте симптом відрижки.
- •6. Розшифруйте симптом нудоти.
- •7. Дайте характеристику болю у животі у хворих на захворювання органів травної системи.
- •9. Що таке діарея ?
- •10. Дайте характеристику, що таке тенезми.
- •11. Дайте характеристику запорам.
- •Внутрішньошлункова експрес pH-метрія
- •Внутрішньошлункова експрес pH-метрія
- •Внутрішньошлункова експрес pH-метрія
- •7. Назвіть переваги внутрішлункової (інтрагастральної) рН-метрії перед іншими методами визначеня шлункової секреції.
- •8. Що таке фіброгастроскопія ?
- •9. Назвіть діагностичні можливості фіброгастроскопії.
- •10. Назвіть основні показання до проведення рентненологічного обстеження шлунка та 12-ти палої кишки.
- •11. Назвіть методику проведення рентгенологічного обстеження шлунка та 12-ти палої кишки.
- •12. Які можливості дає проведення рентгенологічного обстеження шлунка та 12-ти палої кишки ?
- •13. Які зміни у шлунку та 12-ти палій кишці можна виявити за допомогою рентгеноскопії ?
- •14. Які недостатки (мінуси) рентгенологічного обстеження шлунково-кишкового тракта у хворого ?
- •15. Назвіть сучасні методи виявлення інфекції Helicobacter pylori.
- •16. Назвіть неінвазійні методи виявлення інфекції h. Pylori.
- •17. Назвіть інвазійні методи виявлення інфекції h. Pylori.
- •19. Назвіть основні лабораторні та інструментальні методи діагностики, які використовують для виявлення патології кишечника.
- •20. Охарактеризуйте зміни у крові та сечі при захворюваннях кишечника.
- •21. Які дослідження калу необхідно провести при захворюваннях кишечника.
- •22. Охарактеризуйте пальцьовий метод дослідження прямої кишки.
- •23. Дайте характеристику ректороманоскопічному методу дослідження кишечника.
- •24. Охарактеризуйте колоноскопію, як метод обстеження кишечника.
- •25. Рентгеноскопічний метод обстеження кишечника — його характеристика.
- •36. З якою метою проводять мікроскопію жовчі ?
- •37. З якою метою проводять посів жовчі ?
- •38. Які зміни спостерігаються при ультразвуковому дослідженні у хворих на хронічний холецистит?
- •II. Лабораторні та інструментальні мтоди дослідження шлунка та кишечника.
- •III. Методи дослідження секреторної функції шлунка
- •Оцінка кислотонейтралізуючої функції антрума
- •5. Рентгенологічне дослідження.
- •8. Ендоскопічні методи.
- •Тема 8. Хвороби шлунку та 12-палої кишки (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (герх), функціональна шлункова диспепсія, гастрити, дуоденіти).
- •II. Шлункова (функціональна) диспепсія як нозологічний діагноз
- •1. За клінічними особливостями.
- •Лабораторна та інструментальна діагностика.
- •Тема 9. Виразкова хвороба шлунка та 12-ти палої кишки
- •I. За локалізацією.
- •План обстеження неускладненої виразкової хвороби
- •Покази до стаціонарного чи амбулаторного лікування виразкової хвороби. А. Європейський протокол (згідно Маастріхтського конценсусу ііi перегляду, 2005 р.):
- •Тема 10. Хвороби тонкої та товстої кишки (ентерити, коліти).
- •I. За етіологією:
- •IV. За клінічними ознаками:
- •Тема 11. Хвороби біліарної системи та підшлункової залози (біліарна дисфункція, холецистити, панкреатити).
- •2. Етіологія.
- •5. Клінічна картина.
- •6. Лікування.
- •7. Література:
- •3. Етіологія.
- •6. Об’єктивно.
- •7. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Диференційний діагноз.
- •9. Ускладнення.
- •10. Лікування.
- •11. Диспансерний нагляд.
- •12. Прогноз
- •13. Рекомендована література
- •Визначення.
- •II. Поширеність.
- •III. Етіологія.
- •IV. Патогенез.
- •V. Класифікація (Лос-Анджелес, 1994; з’їзд терапевтів України, 1998)
- •VI. Приклади формулювання діагнозу
- •VIII. Лабораторні та інструментальні методи діагностики
- •IX. Інструментальні методи дослідження.
- •VI. Класифікація
- •Приклади формулювання діагнозу
- •VIII. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •XII. Хірургічне лікування.
- •XIII. Диспансеризація.
11. Диспансерний нагляд.
Проводиться сімейним лікарем чи дільничним терапевтом.
Мета диспансерного нагляду:
а) попередження загострення хвороби;
б) призупинення прогресування хвороби.
Хворий під диспансерним наглядом знаходиться протягом всього життя.
12. Прогноз
При регулярному обстеженyі та адекватному лікуванні хворі живуть довго.
Часто хронічний панкреатит супроводжується ураженням гепато-біліарної системи та кишечника (хрон. холецистит, хрон. гепатит, хрон. коліт), які значно погіршують прогноз захворювання.
13. Рекомендована література
Основна:
1. Жабель В.М. Панкреатити. В кн.: Внутрішні хвороби. Під ред. М.С.Расіна.— Полтава, 2002.— С.128– 132.
2. Расин М.С., Кайдашев І.П., Волошин О.І., Бобкович К.О. Внутрішні хвороби в питаннях та відповідях (для студентів стоматологічних факультетів). — Чернівці–Кам’янець-Подільсь-кий, 2007.—С.145–150.
Додаткова:
1. Передерій В.Г., Ткач С.М. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб в 2-х томах. Том 2.— К., 1998.— С. 249–273.
.2. Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І. Факультетська терапія. — Вінниця: НОВА КНИГА, 2005.— С. 534–541.
3. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на хронічний панкреатит (ХП). Затверджено наказом МОЗ України № 271 від 13.06.2005 р.
Тести до теми: Хронічний панкреатит
Хронічний гепатит
Визначення.
Хронічний гепатит (ХГ) — хронічний поліетіологічний дифузний запально-дистрофічний процес у печінці тривалістю понад 6 місяців, що характеризується прогресуючим перебігом, поступовим розвитком фіброзу та можливістю переходу в цироз.
II. Поширеність.
У європейських країнах хронічний гепатит виявляється у 1–4% дорослого населення. В Україні захворюваність на хронічгий гепатит складає 52,8 випадків на 100 тисяч населення.
За даними ВООЗ у різних країнах світу збудниками вірусного гепатиту інфіковані або перехворіли близько 2 млрд чоловік, в основному гепатитом В і С. За прогнозами вчених, кількість хворих на гепатит (особливо С) в недалекому майбутньому збільшиться у десятки разів.
Хронічним гепатитом частіше хворіють чоловіки.
III. Етіологія.
Основними чинниками хронічного гепатиту є наступні.
1. Вірусна інфекція: віруси гепатиту А (НАV), В (НВV), С (НСV), D (НDV), Е (НЕV), F (HFV), G (HGV).
Шляхи передачі збудника при вірусних гепатитах А та Е — орально-фекальні, факторами передачі є вода, їжа; сезонність — літо, осінь. При вірусних гепатитах В, С, Д, Е та G шляхи передачі наступні:
а) парентеральний (при переливанні крові, при використанні інфікованих вірусами шприців наркоманами, при гемодиалізі, при випадкових травмах голками під час операції інфікованого хворого, при пересадці трансплантантів від інфікованого донора тощо;
б) статевий;
в) вертикальний від матері до плода.
Хронічний вірусний гепатит частіш за все розвивається після перенесеного гострого вірусного гепатиту.
2. Алкоголь, який належить до прямих гепатотоксичних чинників. Систематичне вживання протягом 10–12 років щодня 40–80 г етанолу (100–150 мл горілки) є фактором ризику алкогольного гепатиту.
3. Виражені аутоімунні процеси (які не пов’язані з вірусною інфекцією), які спрямовані проти власних гепатоцитів — аутоімунні гепатити.
4. Інші причини хронічного гепатиту:
а) довготривале вживання окремих медикаментів (наприклад, нестероїдних протизапальних препаратів, аспиріну, протитуберкульозних препаратів):
б) токсичний вплив на гепатоцити хімічних речовин (синтетичні фарби, лаки, інсектофунгіциди тощо);
в) окремі фізичні чинники (вплив малих доз іонізуючого опромінення (особливо коли радіоактивні речовини попадають в організм з їжею);
г) спадкові чинники (хвороба Коновалова–Вільсона — гепатолентику-лярна дегенерація з накопиченням міді в печінці і мозку.
