3. Етіологія.

3.1. Зловживання алкоголем. Є причиною хрон. панкреатитів у 40–80% випадків. Ушкодження підшлункової залози залежить від тривалості вживання спиртних напоїв, дози.

3.2. Аліментарні порушення — здебільшого поєднуються зі зловживанням спиртними напоями та їжею, яка містить велику кількість жирів та білків.

3.3. Спадкова схильність — успадковуються природжені аномалії розвитку протокової системи підшлункової залози, недостатність її зовнішньої секреторної функції.

3.4. Медикаментозне ураження. Довготривале вживання окремих медикаментів (нестероїдні протизапальні препарати, сульфаміди, фурасемід, гормональні препарати) може викликати “медикаментозний” панкреатит внаслідок гіперкоагуляції, гіперліпідемії, підвищення в’язкості панкреатичного соку.

3.5. Ураження судин. Хрон. панкреатит може розвинутися на тлі захворювань із системним ураженням судин при атеросклерозі мезентеріальних судин, при колагенозах.

3.6. Імунологічні ураження підшлункової залози (10% випадків), коли в крові появляються високі титри аутоантитіл до підшлункової залози.

3.7. Вторинні панкреатити, які зустрічаються у хворих на жовчнокам’яну хворобу, хрон. гепатит, цироз печінки.

4. Патогенез. Патогенез етіологічних варіантів хрон. панкреатиту є різним. Найбільш поширений алкогольний панкреатит має кілька етапів розвитку.

4.1. Безпосередній вплив токсичного агента на паренхіму підшлункової залози викликає гіпоксію ацинарних клітин, а в подальшому їх дегенерацію.

4.2. Знижується секреція бікарбонатів епітелієм протоку та підвищується концентрація білків у панкреатичному соку, що призводить до утворення у протоках підшлункової залози білкових корків.

4.3. Білкові корки поступово збільшуються в розмірах, деякі з них кальцифікуються, утворюючи мікроліти.

4.4. Мікроліти та білкові корки частково або повністю закривають протоки в підшлунковій залозі, порушуючи відтік панкреатичного соку, внаслідок чого підвищується внутрішньопанкреатичний тиск, протеолітичні та ліполітичні ферменти проникають у тканину залози, що призводить до її аутолізу.

5. Класифікація. На сьогодні немає єдиної класифікації хрон. панкреатиту. Існує класифікація за А.С. Логіновим і співавт. (1980), Марсельська (1980) з доповненням А.Л.Гребеньова (1982).

Класифікація хронічного панкреатиту за А.С.Логіновим і співавт. (1980) з доповненням А. Л. Гребеньовим (1982).

I. За етіологією:

1. токсичний (вказати причину – алкоголь, медикаменти тощо);

2. міліарний (холагенний);

3. іншого ґенезу (вказати причину – сімейний, нутрітивний – при білковому голоданні тощо).

II. За клінічними формами:

1. рецидивуючий – з періодами загострення та ремісії;

2. больовий – з постійним больовим синдромом;

3. латентний – немає чітких загострень;

4. псевдотуморозний або жовтяничний, що супроводжується жовтяницею, а часто і кахексією.

III. За фазами перебігу:

1. фаза загострення;

2. фаза ремісії.

IV. За ступенем важкості (доповнення А.Л.Гребеньова):

1. легкого ступеня (I стадія);

2. середньої важкості (II стадія);

3. важкого ступеня (III стадія).

V. За функціональним станом:

1. зовнішньосекреторна (екскреторна) функція:

а) підвищена (гіперсекреція);

б) знижена (екскреторна недостатність);

в) диспанкреатизм – різнонаправлені коливання рівнів різних ферментів.

2. внутрішньосекреторна (інкреторна) функція:

а) підвищена (гіперфункція інсулярного апарату;

б) знижена (інкреторна недостатність, вторинний панкреатичний цукровий діабет).

Приклади формулювання діагнозу.

А. Хронічний алкогольний кальцифікуючий панкреатит, рецидивуюча форма, фаза загострення, середнього ступеня важкості, з підвищеною екскреторною функцією.

Б. Хронічний калькульозний холецистит, фаза загострення. Хронічний вторинний біліарний необструктивний, рецидивуючий панкреатит, фаза загострення, середньої важкості, із зниженою інкреторною функцією. Вторинний панкреатичний цукровий діабет легкого ступеня важкості.

6. Клінічна картина. Клінічна картина при хрон. панкреатиті різноманітна і залежить від ряду чинників: морфологічних змін в підшлунковій залозі, етіологічного фактора тощо.

Основні клінічні синдроми.

1. Больовий синдром – характеризується різноманітними болями (колючі, ниючі, постійні – різної інтенсивності), які найчастіше є оперізуючого характеру з іррадіацією в спину, область серця, часто довготривалі, здебільшого пов’язані з порушенням харчового режиму (зловживання спиртними напоями, гострою та жирною їжею тощо).

Причини больового синдрому:

а) порушення прохідності протоків підшлункової залози і підвищення внутрішньопротокового тиску;

б) подразнення нервових закінчень при розтягуванні капсули підшлункової залози внаслідок її набряку чи некрозу;

в) подразнення plexus solaris при здавленні підшлункової залози запальним процесом;

г) ішемія підшлункової залози.

2. Диспептичний синдром – характеризується різноманітними проявами, зокрема:

2.1. нудотою, яка може бути:

в) натще і зменшуватися після прийому їжі і свідчити про підвищений тиск в дванадцятипалій кишці, внаслідок чого підвищується тиск і в ductus pancreaticus;

б) після прийому їжі, особливо жирної, або алкоголю і виникає внаслідок підвищення тиску в протоках підшлункової залози при порушенні їх прохідності у відповідь на стимуляцію секреції;

2.2. блюванням, яке спостерігається найчастіше при загостренні хрон. панкреатиту і не приносить полегшення хворому;

2.3. метеоризмом, який є наслідком малдигестії на фоні супутньої патології кишечника;

2.4. зниженням апетиту.

3. Дискінетичний синдром – як прояв диспепсії і малдигестії.

3.1. Помірні проноси чи закрепи або їх чергування.

3.2. Збільшення об’єму стільця (“великий панкреатичний стілець”). Ознаки стільця:

а) жовто-сіруватого кольору;

б) має тьмяний блиск (“жирний стілець”);

в) погано змивається водою зі стінок унітаза;

г) неприємного запаху внаслідок приєднання бродильної та гнилісної кишкової диспепсії.

4. Астено-невротичний синдром — проявляється дратівливістю, слабістю, поганим сном, зниженням працездатності.

5. Інші синдроми.

5.1. Синдром зовнішньосекреторної недостатності:

а) непереносимість окремих продуктів;

б) страх приймати будь-яку їжу через болі та непереносимість продуктів — сітофобія;

в) проноси з вираженою стеатореєю — жирний, блискучий, несформований, мазеподібний стілець;

г) схуднення.

5.2. Синдром внутрішньосекреторної недостатності: гіпоглікемічні атаки (як наслідок збільшення в крові інсуліну та зменшення глюкози) — напади раптової слабості з появою холодного поту, потемніння в очах, інколи непритомності.